Рішення № 75785976, 08.08.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 695/1250/17

номер провадження 2/695/111/18

08 серпня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю секретаря – Бреуса В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги наступним.

09.06.2014 року помер чоловік позивача ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на майно до складу якої, серед іншого, входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: вул. Гагаріна, 20, с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7121589401:01:0020086.

Позивач наполягає, що вказаний будинок та земельну ділянку спадкодавець набув у період шлюбу із позивачем, а тому в силу вимог ст. 60 СК України вказане майно є об’єктом спільного сумісного майна подружжя, отже позивач має право на 1/2 частину нерухомого майна як частку у спільному сумісному майні подружжя. Отже обсяг спадкового майна після смерті ОСОБА_4 складається з 1/2 частини вказаного вище будинку та 1/2 частини вказаної вище земельної ділянки.

Відповідач по справі ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_4 та відповідно є спадкоємицею першої черги за законом разом із позивачем по справі. Оскільки спадкоємців однієї черги двоє, то відповідно до чинного законодавства вказане вище спадкове майно спадкується між ними у рівних частинах по 1/4 частині кожному. З урахуванням частки у спільному майні подружжя та частки спадкового майна, позивач наполягає, що їй належить 3/4 частини будинку та 3/4 частин земельної ділянки, що знаходиться по вул. Гагаріна, 2, с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області.

Однак позивач належним чином оформити свої права на вказане майно не має можливості, оскільки відповідач її права на вказане майно не визнає, окрім того позивач звернулася до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав та отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину на вказане майно не має можливості, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. За цих підстав нотаріус, постановою від 28.01.2015 року, відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а тому остання була змушена звернутися до суду із відповідним позовом.

У судове засідання позивач та її представник не з’явились, однак останній надав до суду заяву, згідно з якою розгляд справи просив проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Оскільки відповідач та її представник не з’явилися в судове засідання повторно, а матеріали справи містять достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд, враховуючи письмову заяву представника позивача розглядає справу за відсутності сторін, по матеріалах справи – заочно, на підставі ухвали суду від 08.08.2018 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Як встановлено судом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.04.2009 року, що стверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (серія 1-СР №050755 від 25.04.2009 року).

Згідно із свідоцтвом про смерть (серії І-СР №238240 від 11.06.2014 року) ОСОБА_4 помер 09.06.2014 року, про що складено відповідний актовий запис за №32.

Право власності ОСОБА_4 на вказаний вище будинок та земельну ділянку стверджується даними копії технічного паспорту, копією свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 09.12.2009 року, відповідно до якого вказаний будинок, що знаходиться за адресою вул. Гагаріна, 20, с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, належить ОСОБА_4 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Золотоніським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» №24728806 від 09.12.2009 року, а також копією державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №164531, відповідно до якого ОСОБА_4 належить земельна ділянка, площею 0.2500 га, що розташована по вул. Гагаріна, 20, с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, кадастровий номер 7121589401:01:0020086.

При розгляді вказаної справи суд бере до уваги, що питання належності вказаного вище майна померлому ОСОБА_4 та набуття його в період перебування позивача із померлим ОСОБА_4 у шлюбі, вирішувалося Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у справі №695/537/15-ц, та відповідно до рішення якого від 15.03.2017 року встановлено, що будинок та земельна ділянка на якій він розташований, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки право власності на них набуте (після державної реєстрації) за час шлюбу, а оскільки в даній справі вирішувалося питання визнання за ОСОБА_5 всього вказаного вище майна, у задоволенні таких позовних вимоги останній було відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили у встановленому законодавством порядку.

Нормами ч. 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином ті обставини, що вказане майно належить ОСОБА_4 та набуті останнім в період шлюбу із позивачем, є належним чином доведеними та встановленими в тому числі судовим рішенням від 15.03.2017 року.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять та відповідачем суду надані не були.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Таким чином позивач має право на частку майна, що належить їй на праві спільної сумісної власності, в рівній його частині.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України .

Отже, керуючись нормами ст. 60 СК України та презумпцією, зазначеною у вказаній статті щодо спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд приходить до обґрунтованого висновку, що вказаний будинок та земельна ділянка на якій він розташований є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та виходячи з принципу рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, вважає за можливе визнати за позивачем 1/2 вказаного майна.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_4 помер 09.06.2014 року, а тому, після його смерті відкрилася спадщина на його частину вказаного вище майна.

Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Матеріалами справи стверджується, що позивач була дружиною померлого, а отже вона є спадкоємцем за законом першої черги, у свою чергу позивач не заперечує, що відповідач є дочкою померлого ОСОБА_4, а отже теж відноситься до спадкоємців першої черги.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.01.2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які розташовані по вул. Гагаріна, 20, с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно.

Як встановлено вище, вказане майно належить померлому ОСОБА_4, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається із повідомлення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 від 15.05.2017 року №174/01-16, позивач та відповідач по справі звернулися до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, внаслідок чого була заведена спадкова справа №71/2014.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Таким чином, з урахуванням встановленого вище, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивачці належить 3/4 частини будинку та 3/4 частини земельної ділянки, яке відповідно складається із 1/2 частини житлового будинку та відповідно 1/2 частини земельної ділянки, як частка у праві спільної сумісною власності подружжя, та 1/4 частини житлового будинку та 1/4 частини земельної ділянки, як спадкове майно після смерті ОСОБА_7

При розгляді вказаної справи суд, дотримуючись норм ст. 13 ЦПК України, не виходить за межі позовних вимог позивача стосовно встановлення належності решти частини майна відповідачу.

На підставі зазначеного та керуючись

ст.,ст. 60, 69 СК України, ст., ст. 346, 1268 ЦК

України та ст., ст. 76, 264, 265, 280-284 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район , с. Благодатне (Чапаєвка), вул. Гагаріна, 20, та 3/4 частини земельної ділянки, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7121589401:01:0020086, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район , с. Благодатне (Чапаєвка), вул. Гагаріна, 20, з яких: 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частина земельної ділянки площею 0,25 га – частка у праві спільної сумісної власності подружжя, а 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/4 частина земельної ділянки площею 0,25 га – в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 09.06.2014 року.

Рішення може бути переглянуте Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в порядку визначеному ч.4 ст. 287 та ст. 288 ЦПК України до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Середа Л.В.