Постанова № 7578407, 11.09.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2007 р. Справа № 7/354-АП-07

м. Херсон, зал судового засідання № 324, 11 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

до Фонду комунального майна м.Херсона

про визнання протиправною відмови і зобов'язання до вчинення дій

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець;

від відповідача: Щербина А.М. - гол. спеціаліст, доручення № 746 від 21.06.07р.;

Позивач (ПП ОСОБА_1) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати неправомірною відмову відповідача (Фонд комунального майна м.Херсона) щодо включення нежилого приміщення /окремо розташованої будівлі/ загальною площею 21,2 кв.м., розташованого за адресою м.Херсон, вул.Чорноморська, буд. № 27-а до Державної програми приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, а також просить суд зобов'язати Фонд комунального майна включити зазначений об'єкт нерухомості до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу на користь ПП ОСОБА_1

Обґрунтовуючи підстави позову зазначає, що нежила, окремо розташована будівля, загальною площею 21,2 кв.м. використовується ним для здійснення господарської діяльності (під розміщення офісу) на підставі укладеного з управлінням комунальної власності договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 18.12.2006р. № 1293.

В процесі використання майна з дозволу орендодавця, позивачем за рахунок власних коштів здійснено ремонтно-будівельні роботи з поліпшення стану орендованого майна, вартість яких перевищує 25% залишкової вартості, в зв'язку з чим має переважне право на приватизацію об'єкта нерухомості шляхом викупу.

Вважає безпідставною та незаконною відмову відповідача у включенні орендованого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, оскільки має в наявності усі необхідні документи, що підтверджують правомірність його вимог; зазначене приміщення не є допоміжним приміщенням житлового будинку, оскільки об'єкт оренди є окремо розташованою будівлею, яка не містить технічних та інших комунікацій, які забезпечують роботу та догляд за жилим будинком.

Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях зазначає, що орендоване приміщення до передачі в оренду використовувалося як сміттєзбірник та призначалось для зберігання піску та інвентарю, отже є допоміжним приміщенням для житлових будинків, які розташовано поруч.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п.40 Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", допоміжні приміщення житлового будинку окремо приватизації не підлягають.

Також зазначає, що Фонд, як орган приватизації здійснює розроблення пропозицій, формування та подання на затвердження міській раді переліку об'єктів приватизації, що перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом чи шляхом викупу згідно з чинним законодавством, після чого міська рада приймає відповідне рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

На підставі рішення Херсонської міської ради від 10.11.2006р. № 38-31 між позивачем та управлінням комунальної власності укладено договір оренди комунального майна територіальної громади від 18.12.2006р. № 1293 згідно з яким ПП ОСОБА_1 передано в оренду приміщення площею 21,2 кв.м., розташоване за адресою м.Херсон, вул.Чорноморська, № 27-а з метою здійснення підприємницької діяльності (а.с.6-12).

Згідно з проведеною ПП "Собри", код 19222980 незалежною оцінкою, ринкова вартість переданого в оренду об'єкта складає 8030 грн., що підтверджується наданим у справу оцінним актом, затвердженим начальником управління комунальної власності (а.с. 13).

У пункті 6.2 договору оренди сторони досягли домовленості щодо того, що орендар вправі з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Позивач в установленому порядку узгодив з орендодавцем проведення поліпшень, що підтверджується наданим кошторисом на капітальний ремонт об'єкта оренди площею 21,2 кв.м., затвердженим заступником міського голови та управлінням капітального будівництва міськвиконкому (а.с.15-25).

Отже, невід'ємні поліпшення орендованого майна проведено з дозволу орендодавця.

Факт здійснення будівельних робіт крім кошторису, підтверджено також дефектним актом, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівельних робіт, локальним кошторисом, відомістю ресурсів, актом приймання виконаних робіт (а.с.16-26) .

Як встановлено з фактичних обставин справи, вартість майна значно підвищилась в зв'язку з проведенням орендарем невід'ємних поліпшень - капітального ремонту за рахунок власних коштів у сумі 16481 грн. 55 коп., що, крім вищеперелічених документів, підтверджено також аудиторським висновком, складеним аудитором ПП ОСОБА_3, що здійснює свою діяльність відповідно до свідоцтва № 2675, виданого Аудиторською палатою України від 22.06.2001р. № 102, сертифікат аудитора серії А № 003989 від 27.10.99р. дійсний до 27.10.2008р. (а.с. 31-33).

Фінансування витрат, пов'язаних з проведенням капітального ремонту об'єкта оренди, здійснено за рахунок власних коштів орендаря (позивач), що також підтверджується бухгалтерською довідкою, відомостями розрахунку витрат поліпшень об'єкта оренди (а.с.35-37).

Листом від 18.06.2007р. № 719 відповідач відмовив позивачу в реалізації права на приватизацію об'єкта оренди з огляду на те, що нежиле приміщення є допоміжним житлових будинків, що розташовані поруч і окремо приватизації не підлягають.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і задовольняє його у повному обсязі з врахуванням наступного.

Наданими доказами доведено, що позивач орендує нежиле приміщення на підставі договору оренди комунального майна міської територіальної громади, укладеним з уповноваженим органом - управлінням комунальної власності м.Херсона.

Об'єкт нерухомості передано в оренду з метою здійснення позивачем підприємницької діяльності на підставі рішення Херсонської міської ради від 10.11.2006р. № 38-31.

Умовами договору передбачено право орендаря вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання з дозволу орендодавця.

Кошторис на капітальний ремонт об'єкта оренди узгоджено з уповноваженим органом.

Згідно висновку незалежної експертної оцінки ринкова вартість об'єкта оренди складає 8030 грн.

Аудиторським висновком підтверджено факт проведення позивачем будівельних робіт, пов'язаних з капітальним ремонтом орендованого майна на суму 16481 грн. 55 коп. за рахунок власних коштів орендаря - ОСОБА_1

Відповідно до ст.51 "Державної програми приватизації на 2000-2002 роки", затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ встановлено, що в процесі приватизації орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартість яких складає не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем за згодою уповноваженої особи було здійснено за рахунок власних коштів невід'ємні поліпшення орендованого приміщення, які неможливо відокремити від об'єкту без завдання йому шкоди, вартість яких перевищує 25% ринкової вартості орендованого приміщення, яка є значно вищою від залишкової вартості майна.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію), Фонд державного майна України, Верховна Рада АРК, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності АРК та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом шляхом викупу.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення орендованого майна до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Частиною 5 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем згідно з цим законом;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Матеріали справи свідчать про відсутність підстав, перерахованих у названій нормі закону, для відмови позивачу у включенні орендованих ним приміщень до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, тому суд визнає відмову Фонду у включенні об'єкта оренди площею 21,2 кв.м. по вул.Чорноморській, 27-А у м.Херсоні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу незаконною та зобов'язує відповідача включити зазначене майно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу на користь позивача.

Суд не приймає доводи відповідача за їх безпідставністю, оскільки позивач мав усі необхідні документи та правові підстави для позитивного вирішення питання щодо включення орендованого позивачем майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Так, нежилі приміщення є комунальною власністю.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація - це відчуження квартир (будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках), де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом частини 2 ст.10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, при вирішенні питання щодо належності приміщення до допоміжного, слід виходити не лише з його місцерозташування у будинку, а також з того, чи є це приміщення допоміжним, в якому (чи в частині якого) знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до яких експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалось воно (чи частина його) для обслуговування будинку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в орендованому приміщенні наявні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою, або того, що це приміщення використовується для обслуговування будинку.

Фактичними доказами доведено, що об'єкт оренди є окремо розташованим об'єктом, який знаходиться окремо від житлового будинку та використовується для здійснення позивачем підприємницької діяльності (витяг з схематичного плану, а.с. 30), не відповідає статусу допоміжного, є окремим об'єктом цивільно-правових відносин, який підлягає приватизації на загальних підставах.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту - 17 вересня 2007р., о 14год. 30 хв., каб. № 324, м. Херсон, вул. Горького, 18.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову Фонду комунального майна м.Херсона, код 24958630 у включенні окремого нежилого приміщення, площею 21,2 кв.м., розташованого за адресою м. Херсон, вул. Чорноморська, 27-а до Державної програми приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Зобов'язати Фонд комунального майна м. Херсона (м. Херсон, код 24958630) включити окреме нежиле приміщення площею 21,2 кв.м., розташоване за адресою м.Херсон, вул. Чорноморська, 27-а до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

2. Присудити приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) 6 грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

виготовлено 17 вересня 2007р.