Рішення № 7577689, 06.06.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2007 Справа № 4/150-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансоіл ЛТД" м. Херсон

про стягнення 21.227грн.56коп.

за участю представників сторін:

від позивача - керівник департаменту продаж Сівченко П.Ю.

від відповідача - директор Лівшиць Г.В.

                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 19.338грн.83коп. основного боргу, 832грн.01коп. пені, 1.056грн.72коп. річних відсотків, посилаючись на несвоєчасні розрахунки за отриманий відповідачем товар на підставі договору купівлі-продажу №1286 від 01.01.2004 року.

Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні суду 05.06.2007року. Суд надав сторонам час для перевірки розрахунків та складання акту звірки розрахунків.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. Із усних прояснень керівника відповідача випливає, що товар за видатковими накладними №26538, 26548, 26549, 26550, 26551 від 01.06.2006року відповідач, як юридична особа, не отримував, так як його було отримано у позивача ним особисто, як фізичною особою. З урахуванням цих пояснень відповідач вважає, що проводити розрахунки за товар, зазначений у вище перелічених накладних, він не повинен.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

01 січня 2004року між товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансоіл ЛТД" (відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу №1286.

Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти і сплатити товар, найменування, асортимент, ціни, кількість і вартість якого зазначається в накладних.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за наданими до справи видатковими накладними №16710 від 28.04.2004року, №19830 від 28.12.2004року, № 20345 від 1.02.2005року, №20622 від 18.02.2005року, №21542 від 18.05.2005року, а також накладними №26538, 26548, 26549, 26550, 26551 від 01.06.2006року отримав у позивача зазначені в накладних товари відповідно до договору №1286 від 01.01.2004року на загальну суму 19338грн.83коп.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Пунктом 5.1 договору від 01.01.2004року передбачено обов'язок відповідача здійснити оплату вартості переданого товару протягом 3 днів із дати його отримання, а в разі недотримання вимог пункту 5.1 - сплатити його вартість не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання зазначеного в накладній товару (пункт 5.2).

Оплату вартості отриманої продукції відповідач не здійснив. Його борг за наданим позивачем розрахунком становить 19338грн.83коп.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.01.2004року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів перерахування боргу суду не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення 19338грн.83коп. підлягають задоволенню.

Посилання керівника відповідача на те, що товар за видатковими накладними №26538, 26548, 26549, 26550, 26551 від 01.06.2006року відповідач, як юридична особа, не отримував, так як його було отримано у позивача ним особисто, як фізичною особою, спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем оригіналами цих накладних, які підписані особисто засновником товариства Лівшиць Г.В. та засвідчені печаткою відповідача. Будь-яких доказів, які б свідчили про отримання товару за зазначеними видатковими накладними Лівшиць Г.В. та обгрунтування підстав його отримання фізичною особою суду не надано.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення 1.056грн.72коп. річних процентів за прострочку платежу також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків. Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони при укладанні договору від 01.01.2004року послалися в пункті 6.2 договору на те, що у разі порушення строку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню за весь час прострочки в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня за період з 26.06.2004року по 31.01.2007року.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

          Сторони в договорі не визначили конкретного періоду нарахування пені, а лише обмежили її розмір обліковою ставкою НБУ та порядок нарахування (за кожен день прострочки), не визначивши при цьому кінцевий термін обчислення, тому, суд вважає необхідним застосувати норму ч.6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чим нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

          Суд також зазначає, що в силу статті 232 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

          Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

          З урахуванням викладеного, відповідно до ч.6 статті 232 ГК України підлягає стягненню пеня в сумі 743грн.66коп. нарахована за прострочку сплати вартості товару отриманого відповідачем за видатковими накладними №26538, 26548, 26549, 26550, 26551 від 01.06.2006року. В решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Державне мито відноситься на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          На підставі п. 1, 7 ст. 193, ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, ст. 525, 529 Цивільного Кодексу України та керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовільнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСОІЛ ЛТД" м. Херсон вул.Лавреньова, 16 кв. 69 р/р 260091220 в Райффайзен банк «Аваль» МФО 352093 код 24954827 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" м. Київ вул.Л.Толстого, 51/102 р/р 26003008070 у відкритому акціонерному товаристві «Банк «Український капітал» в м.Києві МФО 320371 код 30177411 - 19.338грн.83коп. основного боргу, 743грн.66коп. пені, 1.056грн.72коп. річних відсотків, 211грн.39коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В стягненні решти суми пені відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                                                Рішення оформлено відповідно до

                                                                                ст.84 ГПК України 06.06.2007року.