Постанова № 7577686, 01.06.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2007 р. Справа № 13/208-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Транспортно-експедиційної компанії" "Транс-Юг"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

за участю представників:

позивача –Саюшкіної Н.І. (представника за дорученням),

відповідача –Шевченко О.А. (начальника відділу), Таранчук А.В. (головного державного податкового ревізорі-інспектора),

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002332301/0 від 19 квітня 2007 р., прийнятого відповідачем,

в с т а н о в и в:

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

За змістом статті 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до визначення наданого у пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що за юридичною природою даний спір має публічно-правовий характер та на нього поширюється просторова сфера дії Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, враховуючи суб’єктний склад оспорюваних правовідносин та нормативно-правовий припис пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, за яким до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, даний спір підвідомчий господарським судам України.

За змістом позовної заяви позовні вимоги ґрунтуються на невідповідності спірного рішення положенням підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а також пункту 21 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 1 березня 2000 року, оскільки, на думку позивача, відповідачем помилково підмінені поняття „реєстрація” та „перереєстрація” платника податку.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на їх не обґрунтованість.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, що відбулися 24 травня з оголошенням перерви до 1 червня поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошена вступна та резолютивна частина даної постанови.

Поряд з викладеним з матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2007 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ Приватного підприємства „Транспортно-експедиційної компанії „Транс –Юг” за жовтень –грудень 2006 року та січень 2007 року. За результатами цієї перевірки посадовими особами відповідача складено акт № 842/23-7/32618528 (а.с. 7-36), з якого вбачається, що позивачем допущено порушення підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1 978550 грн. Це порушення пов’язується з перереєстрацією підприємства менш ніж за 12 місяців до дати бюджетного відшкодування, а тому підприємство не має права на таке відшкодування податку на додану вартість.

На підставі даного акту перевірки відповідачем 19 квітня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002332301/0 (а.с. 6), відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1978550 грн, з яких: 408042 грн за жовтень, 480462 грн за листопада, 544049 грн за грудень 2006 року та 545997 грн за січень 2007 року.

Платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлено Законом України „Про податок на додану вартість”.

В свою чергу порядок реєстрації платників податку на додану вартість передбачено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України № 79 від 1 березня 2000 року.

Так, за пунктами 7, 8 Положення до Реєстру платників податку на додану вартість заносяться юридичні, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані зареєструватися в якості платника податку на додану вартість, а також - особи, що виявили бажання зареєструватися як платники податку на додану вартість. Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80.

Поряд з цим згідно до пункту 14. Положення протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію податковий орган зобов’язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво. Датою податкової реєстрації платником податку на додану вартість є дата включення особи до Реєстру. При визначенні дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником податку на додану вартість, не враховуються періоди попередніх податкових реєстрацій, які були анульовані, та датою податкової реєстрації такого платника податку на додану вартість є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про її повторну податкову реєстрацію. Під час реєстрації датою видачі Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації. У Свідоцтві найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання) платника податку вказуються повністю, усі поля Свідоцтва заповнюються способом машинодруку або комп'ютерного друку та виконуються українською мовою прописними літерами.

Крім того, відповідно до пункту 21. Положення перереєстрація платника податку на додану вартість проводиться та Свідоцтво підлягає заміні в разі виникнення змін у даних платника податку на додану вартість, які стосуються ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, реєстраційного (облікового) номера із ТРДПАУ та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника податку, та якщо відповідно до Порядку обліку такі зміни не передбачають зняття з обліку платника податку на додану вартість в одному податковому органі і взяття на облік в іншому. Для заміни Свідоцтва платник податку на додану вартість зобов'язаний у десятиденний строк після виникнення змін подати до податкового органу, у якому він перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою "Перереєстрація". До такої заяви мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва. Податковий орган видає платнику податку нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою видачі нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідних змін до Реєстру.

Безпосередньо порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7. статті 7 названого Закону.

Зокрема, згідно до підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування серед інших особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

В даному випадку з матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрований в якості суб’єкта господарювання відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 44) 15 серпня 2003 року. В подальшому 8 жовтня 2003 року його відповідачем зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 30565663.

6 вересні 2006 року позивачем вчинені дії по перереєстрації статутних документів підприємства шляхом внесення до них змін і доповнень. Сама державна реєстрація цих змін проведена 22 лютого 2007 року, що вбачається з відмітки на Статуті Приватного підприємства „Транспортно-експедиційної компанії „Транс –Юг” (а.с. 40).

У зв’язку з внесенням змін та доповнень до статутних документів позивачу відповідачем 29 вересня 2006 року видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 30584261 (а.с. 39), в якому серед інших відомостей зазначено про реєстрацію позивача в якості платника податку на додану вартість саме 8 жовтня 2003 року. Крім того зазначено, що це свідоцтво видано у зв’язку з перереєстрацією позивача, замість свідоцтва № 30565663.

З викладеного вбачається, що позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість 8 жовтня 2003 року, тобто більше ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подані ним заяви на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Поряд з цим судом констатується той факт, що посилання відповідача в якості заперечень проти заявлених вимог на лист Державної податкової адміністрації України від 02.08.2006 р. № 14612/7/16-1517-8 є помилковими, оскільки цим листом передбачено застосування правила підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у випадку, якщо особа є повторно зареєстрованою платником податку після попереднього анулювання реєстрації. В даному випадку анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість відсутнє, оскільки, як зазначено в пункті 21 Положення, дата реєстрації платником податку на додану вартість при перереєстрації не змінюється, а датою видачі нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідних змін до Реєстру.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку із зазначеним спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте з порушенням вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенні витрати позивача по сплаті державного мита покладаються на державний бюджет.

На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 58-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002332301/0 від 19 квітня 2007 р., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Транспортно-експедиційної компанії „Транс –Юг” компенсації по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн.

4.Роз’яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

Дата підпису постанови –5 червня 2007 року

Суддя М.К. Закурін