Постанова № 7577754, 26.06.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2007 р. Справа № 9/271-АП-07

м.Херсон, зал судового засідання №322, 10 год. 20 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Мурашкіні А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в особі філії "Херсон-Трансбанк", м.Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

Від позивача –не прибув

від відповідача - Горбунова К.О. -ст.держ. податковий інспектор, довіреність №4/9/10-026 від 09.01.2007р.; Лонська О.А. –ст.держ.податковий ревізор-інспектор, довіреність №5738/9/10-105 від 31.05.2007р. 1

Суть спору: позивач –акціонерний комерційний банк “Трансбанк”, м.Київ в особі філії “Херсон-Трансбанк” звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні в якому просить суд визнати недійсним п.3 висновків акту №2986/22-0/24949476 від 27.09.2006р. про результати планової перевірки філії “Херсон-Трансбанк” АКБ “Трансбанк” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2006р. також позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0002561702/0 від 06.10.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за основним платежем- 2495 грн.56 коп. та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 4991 грн.12 коп., а всього- 7486 грн. 68 коп.

Позивач висновки податкового органу вважає незаконними та посилається на ті обставини, що 14.08.2003р. та 17.09.2003р. між ним та ПП Соколовою Д.Р. було укладено договори оренди частини нежилого приміщення по вул.Белінського в м.Херсоні для розміщення відділення банку та банківського терміналу. Дане приміщення належало Соколовій Д.Р. на правах оренди. Згідно п.1.2 договорів оренди від 14.08.2003р. та 17.09.2003р. орендар сплачує орендну плату у розмірі 650 грн. на місяць.

Орендна плата у повному обсязі перераховувалась на поточний рахунок орендодавця. Податковий орган вважає, що орендар повинен був нараховувати податок на доход фізичної особи та перераховувати його до відповідного бюджету.

Позивач вважає, що у даній ситуації він не є податковим агентом, оскільки це призведе до подвійного оподаткування.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на положення Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”.

Відповідач проти доводів позивача заперечує посилаючись на ті обставини, що ПП Соколова Д.Р. відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2004р. була платником єдиного податку. Відповідно до даного свідоцтва вид діяльності –фотопослуги, реалізація фотопослуг, місце здійснення діяльності –м.Херсон вул. Белінського,11.

ДПІ у м.Херсоні стверджує, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів, отриманих ПП Соколовою Д.Р. за межами підприємницької діяльності, оскільки ПП Соколова Д.Р. є платником єдиного податку.

Посилаючись на положення Закону України №899 “Про податок з доходів фізичних осіб” відповідач стверджує, що податковим агентом платника податку –орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна, є орендар.

Податковий агент нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

У судовому засіданні представники відповідача також пояснили, що якщо фізична особа –суб”єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у п.п.9.12.1 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб”єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.ст.2, 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов”язань платника єдиного податку.

Суб”єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Відповідач у запереченні на позовну заяву стверджує, що платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком, в зв”язку з чим, позовні вимоги не визнає і вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач в даному випадку є податковим агентом.

У судовому засіданні 05.06.2007р. оголошувалась перерва до 10 год. 20 хв. 26.06.2007р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України, але представник позивача в судове засідання по справі 26.06.2007р. не прибув, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував, не зважаючи на ті обставини, що він був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

За таких обставин розгляд справи здійснюється на основі наявних доказів, відповідно до ч.6 ст. 71 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним п.3 висновків акту №2986/22-0/24949476 від 27.09.2006р. про результати планової перевірки філії “Херсон-Трансбанк” АКБ “Трансбанк” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2006р. та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0002561702/0 від 06.10.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за основним платежем- 2495 грн.56 коп. та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 4991 грн.12 коп. всього- 7486 грн. 68 коп.

Матеріали справи свідчать, що посадовими особами ДПІ у м.Херсоні, на підставі направлення від 28.08.2006р. №2333/22-0 було проведено виїзну планову перевірку філії “Херсон-Трансбанк” Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт №2986/22-0/24949476 від 27.09.2006р. в якому у п.3 розділу “Висновки” зафіксовано порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4; п.п.8.1.1.п.8.1 ст.8; п.п.9.12.1 п.п.9.12.2.п.9.12.ст.9 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ “Про податок з доходів фізичних осіб”, яке виразилося в тому, що позивачем не утримано податок з доходу, отриманого фізичною особою –суб”єктом підприємницької діяльності, від надання ним послуг за межами його підприємницької діяльності: ПП Соколова Д.Р. (ІПН 2243303485) свідоцтво про сплату єдиного податку №034760 видане ДПІ у м.Херсоні на фотопослуги та роздрібну торгівлю, підприємство позивача сплачує за оренду приміщення згідно договору оренди б/н від 17.09.2003р. по вул. Белінського,11, а саме: за 2004р. у сумі –7800 грн. за 2005р. у сумі –7800 грн. та за перше півріччя 2006р. –3596 грн. 66 коп., в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 2495 грн. 56 коп.

На підставі даного акту перевірки, за фактами встановлених порушень п.3.1 ст.3; п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4; п.п.8.1.1.п.8.1 ст.8; п.п.9.12.1 п.п.9.12.2.п.9.12.ст.9 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ “Про податок з доходів фізичних осіб”, ДПІ у м.Херсоні 06.10.2006р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002561702/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за основним платежем- 2495 грн.56 коп. та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 4991 грн.12 коп. всього- 7486 грн. 68 коп.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства суд дійшов висновку, що за заявленим предметом позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне: між позивачем і приватним підприємцем Соколовою Д.Р. 14.08.2003р. та 17.09.2003р. було укладено договори оренди частини нежилого приміщення , яке знаходиться за адресою: м.Херсон вул.Белінського в нежилому приміщенні будинку №11 для використання під розміщення відділення філії “Херсон-Трансбанк” та банківського терміналу, яке ПП Соколова Д.Р. в свою чергу орендувала у ЗАТ “Фото Тавріїї” відповідно до договору оренди нежилого приміщення від 22.05.2003р. з правом здачі його в суборенду (п.7.2.3 договору від 22.05.2003р. а.с №6), на виконання умов договорів оренди від 14.08.2003р. та 17.09.2003р. позивачем було сплачено ПП Соколовій Д.Р. кошти за оренду даного приміщення за 2004р. у сумі –7800 грн. за 2005р. у сумі –7800 грн. та за перше півріччя 2006р. –3596 грн. 66 коп..

ПП Соколова Д.Р. здійснює свою підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку в якому чітко визначено види діяльності –фотопослуги, реалізація фотопослуг.

Спрощена система оподаткування обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва запроваджується та регулюється Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.98р. із змінами та доповненнями, в якому положеннями ст. 1 визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до статті 2 зазначеного Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно із положенням Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №752/4045. для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи від іншої діяльності, крім зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за ставками та у порядку, встановленими Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб”.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб", яким у пункті 22.10. статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Підпунктом 9.12.2. пункту 9.12. статті 9 зазначеного Закону визначено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1. цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.15 статті І зазначеного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону).

Згідно із пунктом 22.3. статті 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1. статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Підпунктом 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Матеріалами справи підтверджено, що в оспорюваний період ПП Соколова Д.Р. здійснювала свою підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку в якому чітко визначено види діяльності –фотопослуги, реалізація фотопослуг. Документів про право надання ПП Соколовою Д.Р. інших видів послуг, зокрема оренди, суду не надано.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання недійсним п.3 висновків акту №2986/22-0/24949476 від 27.09.2006р. про результати планової перевірки філії “Херсон-Трансбанк” АКБ “Трансбанк” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2006р., оскільки акт перевірки –це документ, що засвідчує результати перевірки відповідними державними органами (в даному випадку податковими) дотримання встановлених чинним законодавством норм і правил та служить лише підставою для накладення на юридичних чи фізичних осіб, що їх порушили, санкцій. Форми акту перевірки затверджуються органом, який відповідно до чинного законодавства здійснює такі перевірки.

Акт перевірки за своєю юридичною природою це колегіальний документ, який тільки засвідчує висновки перевірки відносно конкретної юридичної особи і сам по собі не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов”язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов”язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Частиною першою ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов”язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0002561702/0 від 06.10.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за основним платежем - 2495 грн.56 коп. та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 4991 грн.12 коп. всього- 7486 грн. 68 коп. прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем суду не надано.

Судові витрати по справі понесені позивачем в розмірі 3 грн. 40 коп. покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.

Враховуючи складність справи, у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено в повному обсязі 02.07.2007р.