Постанова № 7577073, 06.02.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2007 р. Справа № 8/418-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-експорт"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання нечинними актів

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - ГДПІ Тосік Н.І., дов. №13901/9/10-039 від 23.10.06.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа-експорт” (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні - від 18.05.2006 № 0003602301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 165615 грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в сумі 82807 грн. 50 коп.,

- від 18.05.2006 № 0003612301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 123 грн. за квітень та серпень 2005 року та застосування 61 грн. 50 коп. штрафу

- від 21.08.2006 № 0003593500/2 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 5495 грн. 75 коп. основного платежу та 2582 грн. 07 коп. штрафних санкцій.

Заявою від 11 січня 2007 року позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення із дробами “1”, “2”, “3”, які були прийняті податковою інспекцією за результатами розгляду скарг підприємства до ДПІ у м. Херсоні, ДПА у Херсонській області, ДПА України, а саме: № 0003593500/1 від 16.06.2006, № 0003612301/1 від 16.06.2006, № 0003612301/2 від 21.08.2006, та податкові повідомлення-рішення від 07.11.2006 №№ 0003593500/3, 0003612301/3.

Позивач вважає, що інспекцією не враховано положень підпункту 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", які передбачають донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Оскільки відсутній закон, який встановлює методику нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, то дії податкової інспекції з додаткового нарахування податку за операцією з реалізації сіялок не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В той же час, підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст.7 зазначеного закону передбачено, що податкова накладна повинна мати певні реквізити. Оскільки податкові накладні, отримані від ФГ "Славутич " та АТЗТ "Агротехпостач" оформлені належними чином, позивачем обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми податку за вказаними податковими накладними.

Крім того, направлення податкового повідомлення - рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Так, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 - III " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). В той же час, пункт 1.2 ст. 1 вказаного Закону визначає поняття податкового зобов'язання, під яке не підпадає випадок зменшення суми бюджетного відшкодування. Таким чином, зменшення бюджетного відшкодування не може здійснюватися у порядку, встановленому п. 6.1 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

          Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що податковою інспекцією визначено доход від продажу позивачем сіялок пов”язаній особі у відповідності до приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такої реалізації. Також вказує на порушення позивачем підпункту 1.3 ст. 1, підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7, підпункту 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР " Про податок на додану вартість " при віднесенні до складу податкового кредиту суми податку у сумі 115469 грн. за податковими накладними, які отримало від ФГ "Славутич", яке не подавала податкову звітність у 2005 р. і не сплачувало ПДВ.

          Крім того, в акті перевірки встановлено, що в порушення підпункту 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" позивач включив до податкового кредиту суму податку за податковими накладними, отриманими від АТЗТ "Агротехпостачзбут", яке взагалі не зареєстроване платником податку на додану вартість. У відповідності до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Відповідно до приписів ст.9 Закону про ПДВ будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Нормами п.9.3 зазначеного Закону передбачено, шо особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання). Також підприємство в порушення підпункту 3.1.1. п.3.1 ст. З та п. 4.1 ст. 4 Закону України 03.04.1997 р., № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" не нарахувало податкові зобов'язання при реалізації товарів АТЗТ "Агротехпостачзбут " .

          Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у м. Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.05.2006 № 0003602301/0 про визначення ТОВ “АЛЬФА-ЕКСПОРТ ” податкового зобов'язання за платежем : "податок на додану вартість" у розмірі 248422,5 грн., із яких 165615 грн. становить основний платіж, а 82807 грн. - штрафні санкції, від 18.05.2006 № 0003593500/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 186903, 70 грн. , із яких 124713 грн. становить основний платіж, а 62190,7 грн. - штрафні санкції, від 18.05.2006 № 0003612301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 61,5 грн. Податкові повідомлення-рішення були прийняті за висновками акту від 05.05.2006 № 1475/23-4/30667059 комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕКСПОРТ ” за період 01.01.2005 по 31.12.05.

В порядку адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень - рішень, ДПА в Херсонській області було скасоване податкове повідомлення - рішення від 18.05.2006 № 0003593500/0 в частині визначення податкових зобов'язань за податком на прибуток у сумі 178825,88 грн. (основний платіж -119217,25 грн.; штрафні санкції - 59608,63 грн.). ДПА дійшла до висновку про необґрунтованість збільшення валового доходу за 1 квартал 2005 року на 270641 грн. та зменшення валових витрат на 206428 грн. без відповідного судового рішення про визнання договору (правочину) недійсним. Позивачу було направлене податкове повідомлення - рішення від 21.08.2006 № 0003593500/2, згідно якого визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8077,82 грн. ( основний платіж - 5495,75 грн.; штрафні санкції - 2582, 07 грн.) ДПА України залишила скаргу підприємства без задоволення.

В травні 2006 року посадові особи Державної податкової інспекції у м. Херсоні здійснили перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Альфа-експорт” за період з 01.01.2005 по 31.12.2005. Перевіркою встановлено, що в порушення вимог підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємство реалізувало пов'язаній особі - ПСП "Альфа-Агро" сіялки МФ -543 в кількості 2 шт. нижче звичайної ціни на суму 19167 грн. В результаті цього, на думку перевіряючих, заниження доходу підприємства становить за 1 квартал 2005р. - 4791,75 грн. Пункт 1.26 ст. І Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає поняття пов’язаних осіб. Так, громадянин Брагінець Ігор Васильович є засновником ПСП „Альфа - агро" (100% статутного фонду) і засновником ТОВ „Альфа-експорт" (50% статутного фонду), відповідно такі юридичні особи визначаються як пов'язані особи, що позивач не заперечує.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав ці сіялки МФ - 543 у кількості 2 шт. вартістю 95000 грн. (79166,67 грн. без ПДВ) у ТОВ “Шпола-цукор”. Сіялки були одержані згідно акту приймання-передачі від 08.02.05, де зокрема, зазначено про відсутність деяких вузлів та деталей (том1 арк.справи 94).

ТОВ „Альфа - експорт" (продавець) укладає договір купівлі - продажу № 01/12 від 17.12.04 з ПСП „Альфа - агро" (покупець - пов'язана особа), відповідно до якого позивач зобов’язаний передати у власність покупця сіялки МФ - 543 у кількості 2 шт. на загальну суму 228000 грн. ( 190000 грн. без ПДВ). Пунктом 1.2 договору № 01/12 передбачено, що якість і комплектність майна має забезпечувати нормальну експлуатацію майна, без необхідності проведення капітального ремонту протягом одного року (т.1 арк. справи 98). Акт приймання - передачі техніки підписаний 11.02.05(т.1 арк. справи 97), в якому вказано на відсутність тих самих вузлів та деталей, що й в акті приймання передачі від 08.02.05, підписаного між ТОВ „Альфа-експорт" і ТОВ „Шпола-цукор".

ТОВ „Альфа-експорт" надало ПСП „Альфа - агро" послуги по капітальному ремонту 2-х сіялок МФ –543 в розмірі 156000 грн. (130000грн.без ПДВ ) (т.1 арк. справи 103, 104).

          Таким чином, як вважає ДПІ, собівартість 2-х сіялок склала 209167 грн. без ПДВ (79167грн.+ 130000 грн.). Різниця між собівартістю та ціною реалізації склала 19167 грн. (209167грн. - 190000грн.). На думку ДПІ, валовий дохід був занижений позивачем на суму 19167 грн.

В порушення п. 4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" у лютому 2005 року ТОВ не нарахувало 3833 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операції з продажу ПСП „Альфа - агро" товарів за ціною нижчою за ціну фактичного придбання із урахуванням відшкодування вартості ремонту, внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2005р. –3833 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що доход, отриманий платником податків від реалізації товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такої реалізації. Отже, в податковому обліку продаж товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам має відображатися не дешевше «звичайних цін». Таку вимогу було висунуто законодавством з метою недопущення зловживань при проведенні операцій з пов'язаними особами та повноцінного поповнення бюджету.

Так, згідно з пп. 1.20.1 Закону про податок на прибуток звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Однак Закон про податок на прибуток вимагає, щоб в окремих випадках, зокрема при реалізації товарів пов'язаній особі, об'єкт оподаткування в податковому обліку було визначено саме виходячи зі звичайних цін.

В даному випадку ціна сіялок, яка була застосована позивачем при їх продажу, та собівартість сіялок є значно нижчою від ціни придбання. Позивач мав право продавати сіялки за будь-якою ціною, однак у податковому обліку валові доходи при такому продажу має бути відображено виходячи зі звичайної ціни –не нижче собівартості сіялок 209167 грн. (без ПДВ). І саме з цієї вартості має бути нараховано ПДВ (згідно з п. 4.2 Закону про ПДВ).

В акті перевірки відображені інші порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, але правомірність цих порушень позивач не оскаржує.

Перевіркою також встановлено порушення підпункту 1.3 ст. 1, підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7, підпункту 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР " Про податок на додану вартість", а саме: підприємство віднесло у 2005 році до складу податкового кредиту суму 115469 грн. за податковими накладними фермерського господарства "Славутич", яке не подавала податкову звітність у 2005 р. і не сплачувало ПДВ до бюджету.

Норма підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Законодавець чітко передбачив, що однією з обов'язкових підстав включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум, а не лише факт існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару, а отже, враховуючи наведений Законом про ПДВ, суд приймає до уваги відсутність доказів нарахування та сплати ПДВ контрагентом позивача фермерським господарством “Славутич”. Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. У податкової інспекції відсутні законні підстави для підтвердження правомірності заявленого позивачем податку на додану вартість до бюджетного відшкодування. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не із самого факту існування від'ємного значення ПДВ. При відсутності надмірної сплати податку як надмірного надходження коштів до бюджету немає права на відшкодування ПДВ з бюджету.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття "податку", його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття "платника податку" як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету. Заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника товарів.

Крім того, податковою інспекцією встановлено, що в порушення підпункту 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач включив до податкового кредиту суму податку 41285 грн. 57 коп. при придбанні техніки та пшениці за податковими накладними, отриманими від АТЗТ "Агротехпостачзбут" (м. Миколаїв), яке не зареєстроване платником податку на додану вартість в податковому органі. Законом України “Про податок на додану вартість”(п.7.2.4 ст.7) встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. АТЗТ „Агротехпостачзбут" не знаходиться на податковому обліку, не має свідоцтва платники ПДВ, відповідно не мало права видавати податкові накладні покупцям товару.

Підприємство в порушення підпункту 3.1.1. п.3.1 ст. З та п. 4.1 ст. 4 Закону України 03.04.1997р., № 168/98-ВР " Про податок на додану вартість " не нарахувало податкові зобов'язання при реалізації товарів (сої) АТЗТ "Агротехпостачзбут" у лютому 2005р. на суму 22927,50грн., внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2005р. - 4585,50 грн. Дане порушення позивач не оскаржує.

За таких обставин є правомірними дії ДПІ щодо зменшення бюджетного відшкодування на суму 123 грн.. та донарахування податку на додану вартість у розмірі 165615 грн.

Позивач не довів, що ДПІ у м. Херсоні користувалася при перевірці непрямими методами визначення податкових зобов'язань. В акті перевірки немає посилання на використання непрямих методів. Відповідно п.п. 4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України „Про погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом. Але на теперішній час така методика не прийнята.

          Податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. У разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Необґрунтоване включення до податкової декларації суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов’язання платника податку. Це випливає з приписів пп. 4.2.2. ст. 4 Закону № 2181-Ш та пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ. При завищенні суми бюджетного відшкодування сума податкового зобов’язання розраховується податковим органом, платнику податків надсилається податкове повідомлення відповідно до п. 6. 1 ст. 6 Закону № 2181-Ш.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач не довів наявність в діях податкової інспекції будь-яких порушень чинного законодавства або перевищення компетенції.

Позов задоволенню не підлягає. Судові витрат відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Хом"якова

повний текст постанови підписаний

20 лютого 2007 року.