
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Рибака І.О.
суддів Дзюбіна В.В. Росік Т.В.
секретаря судового засідання Гановської А.М.
представника власника майна ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року,
В с т а н о в и л а:
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Ращупкіна Є.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні Косяченком Т.М., про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 08.05.2018 року за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:
143 купюри номіналом 100 доларів США, в сумі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) доларів США;
15 купюр номіналом 50 доларів США, в сумі 750 (сімсот п'ятдесят) доларів США;
28 купюр номіналом 20 доларів США, в сумі 560 (п'ятсот шістдесят) доларів США;
20 купюр номіналом 10 доларів США, в сумі 200 (двісті) доларів США;
10 купюр номіналом 5 доларів США, в сумі 50 (п'ятдесят) доларів США;
2 купюри номіналом 500 Євро, в сумі 1000 (одна тисяча) Євро;
5 купюр номіналом 200 Євро, в сумі 1000 (одна тисяча) Євро;
7 купюр номіналом 100 Євро, в сумі 700 (сімсот) Євро;
16 купюр номіналом 50 Євро, в сумі 800 (вісімсот) Євро;
31 купюра номіналом 20 Євро, в сумі 620 (шістсот двадцять) Євро;
67 купюр номіналом 10 Євро, в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро;
19 купюр номіналом 5 Євро, в сумі 95 (дев'яносто п'ять) Євро.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу звертає увагу суду на те, що обшук проводився в супереч нормам КПК України о третій годині ночі, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2018 року, яка стала підставою для проведення обшуку, не містить жодного посилання на грошові кошти.
Вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що грошові кошти у сумі 16060 доларів США та 4885 Євро належать підозрюваному та є предметом злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, також не доведено, що вони містять на собі сліди злочину та мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. Зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які підтверджують походження вилучених грошових коштів, а саме оригінали банківських виписок. Таким чином, апелянт вважає, що майно дане майно не підпадає під критерії для визнання цього майна речовими доказами, що передбачено ст. 98 КПК України.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без виклику власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Як вважає колегія суддів, вказані норми закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, відповідно до наданих апеляційному суду матеріалів справи вбачається, що в провадженні Головного слідчого управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження №42018101000000050 від 12.03.2018 за підозрою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
08.05.2018 року постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Ращупкіна Є.В. вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42018101000000050 від 12.03.2018 речовим доказом.
10.05.2018 року старший слідчий з ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України РащупкінЄ.В., за погодженням прокурором у кримінальному провадженні Косяченком Т.М., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, вилучене 08.05.2018 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, а саме грошові кошти в сумі 14 300 доларів США, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.
23.05.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №42018101000000050 від 12.03.2018, про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги про не перебування власника майна у статусі підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні не заслуговують на увагу.
Посилання апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Ращупкіна Є.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні Косяченком Т.М., про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 08.05.2018 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, а саме на грошові кошти в сумі 14 3000 доларів США,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_______ _______ _____
Рибак І.О. Дзюбін В.В. Росік Т.В.
Справа № 11-сс/796/3116 /2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Мєлєшак О.В.
Доповідач: Рибак І.О.
Судове рішення № 75766623, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 01.08.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 758/8188/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: