Рішення № 7576128, 22.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р. Справа № 62/210-09

вх. № 8801/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Літінська Я.Г., дов. №268 від 28.10.09р

. відповідача - Базиль О.В., дов № 268 від 28.10.2009 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Групп", м. Дніпропетровськ

до Акціонерного товариства закритого типу Харківський лакофарбовий завод "Червоний Хімік" м. Харків

про стягнення 100658,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ "Арсенал-Груп" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - АТЗТ "Червоний хімік" 90000,00 грн. основного боргу, 8390,40 грн. інфляційних та 2268,12 грн. 3% річних.

09.12.09р. позивач надав заяву про уточнення розрахунку ціни позову, посилаючись на те, що у доданому до позовної заяви розрахунку ним було допущено описку та помилково вказано дату розрахунку, номери та дати банківських виписок та накладних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.09р. вказані уточнення були прийняті судом та продовжено розгляд справи з їх урахуванням.

04.12.09р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про зупинення провадження у справі №62/210-09 до винесення рішення господарським судом Дніпропетровської області по справі щодо визнання договору поставки №2103-1 від 21.03.08р. укладеного між позивачем та відповідачем недійсним. Однак, доказів порушення згаданої справи господарським судом Дніпропетровської області відповідачем надано не було, у зв"язку з чим, ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.09р. у відповідача були витребувані докази порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження по справі щодо визнання договору поставки №2103-1 від 21.03.08р.

Однак, станом на 22.12.09р. відповідач вимог ухвали суду не виконав та не надав згаданих вище доказів, у зв"язку з чим, з огляду на те, що відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

22.12.09р. через канцелярію суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Арсенал-Груп" 10022,40 грн. неустойки за прострочення виконання зобов"язання з поставки товару.

Відповідно до ст.60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, а його подання провадиться за загальними правилами подання позовів.

Розглянувши зустрічну позовну заяву та додані до неї документи, суд визнав їх такими, що відповідають вимогам ст.ст. 1, 2, 3, 5, 10, 12, 21, 32 - 38, 45, 54-58 ГПК України, а тому суд вважає за можливе прийняти зустрічну позовну заяву АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний Хімік" до сумісного розгляду разом із первісним позовом.

У судовому засіданні 22.12.2009 року за клопотанням відповідача за зустрічним позовом оголошувалась перерва до 22.12.2009 року до 17:30 для ознайомлення з зустрічним позовом та підготовки заперечень.

Представник позивача за первісним позовом підтримує уточненні первісні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні, посилається на те, що ним не отримувались інші заявки на поставку товару, окрім тих, за якими відбулась поставка.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечує. Підтримує зустрічні позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21.03.08р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №2103-1, відповідно до умов якого (п.1.1-1.2) позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві товар (добавки октоактні сиккативуючи, продукти антиплівкові), а відповідач зобов"язався прийняти цей товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах встановлених цим договором. Номенклатура та ціна за одиницю товару, яки підлягає поставці за даним договором, зазначається у видаткових накладних на момент поставки товару та є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.3. договору №2103-1 від 21.03.08р. сума даного договору складається з загальної вартості усіх видаткових накладних, які виписані у межах цього договору.

Згідно п.6.3. договору №2103-1 від 21.03.08р. товар вважається прийнятим відповідачем (переходить у власність відповідача) після підписання ним видаткових накладних (актів приймання-передачі).

Позивач, виконуючи свої зобов»язання за договором №2103-1 від 21.03.08р., поставив відповідачеві товар - добавки октоактні сиккативуючи, продукти анти плівкові (Поли Ар-1.2.5, АрОксим) на загальну суму 116560,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №РН-2409-1Х від 24.09.08р. на суму 59692,80 грн., видатковою накладною №РН2410-1Х від 24.10.08р. на суму 55680,00 грн. та видатковою накладною №РН-1211-1В від 12.11.08р. на суму 1188,00 грн. Одночасно із поставкою товару відповідачеві були виставлені рахунки-фактури на його оплату, а саме: рахунок-фактура №СФ-2409-1Х від 24.09.08р. на суму 59692,80 грн., рахунок-фактура №СФ-2410-1Х від 24.10.08р. на суму 55680,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-1211-1В від 12.11.08р. на суму 1188,00 грн.

Як видно з матеріалів справи поставлений позивачем товар було отримано відповідачем через його представників – Руденко Н.П., повноваження якої на отримання вказаного товару підтверджується довіреністю №205 від 24.09.08р. та №299 від 05.11.08р., Самодіну Л.Н., повноваження якої на отримання вказаного товару підтверджується довіреністю №291 від 24.10.08р.

Відповідно до п.7.1. договору поставки №2103-1 від 21.03.08р. оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів від дати поставки.

Однак, отриманий від позивача товар був оплачений відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідач перераховував позивачеві, якості оплати отриманого товару за договором поставки №2103-1 від 21.03.08р. грошові кошти наступним чином: 22.10.08р. – 3893,94 грн., 26.11.08р. – 10000,00 грн., 27.01.09р. – 2666,86 грн., 04.02.09р. – 3000,00 грн., 19.03.09р. – 1000,00 грн., 01.06.09р. – 2000,00 грн., 03.06.09р. – 2000,00 грн., 09.10.09р. – 2000,00 грн. Всього, у якості оплати за отриманий товар за договором поставки №2103-1 від 21.03.08р., відповідачем було перераховано позивачеві 26560,80 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати, його заборгованість перед позивачем за поставлений останнім товар згідно договору поставки №2103-1 від 21.03.08р. складає 90000,00 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості суду не надав, контррозрахунок та заперечень щодо правильності її нарахування суду не представив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст..712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем за договором поставки №2103 від 21.03.08р., суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 90000,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведених норм, позивачем здійснено нарахування відповідачеві 3% річних в сумі 2268,12 грн. та інфляційних в сумі 8390,40 грн., обгрунтованість розрахунку вказаних сум перевірена судом в процесі розгляду справи. Ці нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, документально підтверджені матеріалами справи, в зв"язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, додані до неї документи, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ним на підставі п.5.2. договору №2103 від 21.03.08р. було факсом направлено відповідачеві за зустрічним позовом заявку на поставку добавки октоактної сикативучої ПоліАр-1.2.5 у кількості 3200,00 кг. за ціною 17,40 грн. за 1 кг на загальну суму 55680,00 грн. Однак, як вказує позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом не виконав свого обов"язку з поставки вказаного товару. На підставі чого позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом неустойку, а саме штраф у сумі 3897,60 грн. та пеню у розмірі 6124,80 грн., посилаючись на те, що п.8.1. договору №2103 від 21.03.08р. передбачена відповідальність за порушення строків виконання зобов"язання, а також на ст.231 ГК України.

Проте, такі твердження позивача за зустрічним позовом не відповідають дійсним обставинам справи та базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Як вбачається з п.8.1 договору №2103 від 21.03.08р., сторони погодили, що в разі порушення зобов"язань, що виникають з цього договору, вони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним законодавством.

Однак, укладаючи договір №2103 від 21.03.08р. сторони не встановлювали обов"язку особи, яка порушила виконання свого зобов"язання за цим договором сплатити іншій стороні штраф або пеню.

Таким чином суд приходить до висновку, що сторонами при укладанні договору №2103 від 21.03.08р. не було дотримано порядку забезпечення виконання за цим договором, який визначений ст.547 ЦК України.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на ч.3 п.2 ст.231 ГК України, як на підставу стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені у розмірі 0,1% вартості не поставленого товару та штрафу у розмірі 7% від вказаної суми, є в даному випадку безпідставним, з огляду на таке.

Пунктом 2 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як свідчать приписи згаданої вище статті, її положення застосовуються в разі коли однією із сторін у господарському зобов"язанні є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, що він або відповідач за зустрічним позовом належать до державного сектора економіки, чи виконання зобов'язання по оплаті товару за договором №2103 від 21.03.08р. фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу, позивач за зустрічним позовом посилається на невиконання з боку відповідача за зустрічним позовом зобов"язань з поставки товару за договором №2103 від 21.03.08р., згідно надісланої ним заявки від 23.12.08р. на поставку, яку, як вказує

позивач за зустрічним позовом, ним було направлено факсом відповідачеві за зустрічним позовом. Проте, доказів направлення цієї заявки позивачем за зустрічним позовом не надано.

До того ж, відповідно до п.4.4. договору №2103 від 21.03.08р. товар відвантажується на адресу покупця (позивача за зустрічним позовом) на умовах EXW України, м.Дніпропетровськ, вул.Комісара Крилова, 18.

Згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс", EXW Франко-завод (місце зазначене) означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що він звертався до відповідача за зустрічним позовом для отримання товару, який начебто ним було замовлено за заявкою від 23.12.08р. на підприємстві відповідача за зустрічним позовом за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Комісара Крилова, 18.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання первісного позову підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом.

Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.. ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст..ст.526, 530, 547, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод" "Червоний хімик" про зупинення провадження по справі - відмовити.

Прийняти зустрічну позовну заяву АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод" "Червоний хімік"до сумісного розгляду разом із первісним позовом.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Харківський лакофарбовий завод" "Червоний хімік" (м.Харків, вул.Новожанова1, ЄДРПОУ 00204234, р/р26007011409 у філії №1 АТ "Регіон-Банк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Групп" (49066, м.Дніпропетровськ, вул.Ангарська,1, ЄДРПОУ 32350215, р/р26001035209700 в АКІБ в "УкрСиббанк", МФО 351005, іпн 323502104627) 90000,00 грн. основного боргу, 8390,40 грн. інфляційних, 2268,12 грн. 3% річних, 1009,96 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/210-09 підписано 23.12.09р.