Рішення № 7576043, 25.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2009 р. Справа № 63/50-09

вх. № 5077/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Рукавіцина Н.О., довіренність від 01.04.2009 року; 3-ї особи

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідльаністю "Метал Холдінг Харків", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідльаністю "Техресурс - плюс", м. Харків

про стягнення 60853,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Техресурс" на користь ТОВ "Метал Холдінг Україна" основну суму боргу у розмірі 46 420,16 грн., 3% річних в сумі 1 900,00 грн., збитків від інфляції за несвоєчасне виконання зобов"язань в сумі 12 533,44 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем не були виконані умови договору № ДогОП-39 від 17.05.2007 р.

01.10.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 19420,16 грн. основного боргу, 962,50 грн. 3% річних, 5573,59 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2009 року заява прийнята судом та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

До початку судового засідання представник позивача звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 25.12.2009 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі, але вказує на часткову проплату боргу відповідачем.

В судове засідання 25.12.2009 року представник відповідача не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 травня 2009 року між сторонами був укладений договір поставки № ДогОП-39, відповідно до умов якого позивач зобов"язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов"язався цей товар прийняти та оплатити, відповідно до умов договору.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 80374,14 грн. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 000274 від 25.01.2008 року.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договору не виконав, оплатив товар частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2009 року складає 19420,16 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 962,50 грн. трьох відсотків річних та 5573,59 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 25956,25 грн. заборгованості обгрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс - плюс" (м. Харків, вул. Тобольська, б. 42, кім. 221, код ЄДРПОУ 31796886, р/р 26000003021 в ХОД Райффайзен Банк АВАЛЬ МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідльністю "Метал Холдінг Харків" (61035, м.Харків, вул. Каштанова, 29, код ЄДРПОУ 33207090, р/р 26008001308398 в ХФ ЗАТ "ОТП Банк", МФО 350750) - 19420,16 грн. основного боргу, 962,50 грн. 3% річних, 5573,59 грн. інфляційних, 608,85 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 25 грудня 2009 року