Рішення № 7575686, 25.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" січня 2010 р. справа № 5020-12/303 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Санмарин”

(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 25-8);

99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 1, офіс 14)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой”

(вул. Шабаліна,8, м.Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у розмірі 7493,08 грн.

за участю представників:

позивача –Віслоуха В.О., довіреність №03 від 22.01.2010;

відповідача –не з’явився.

16.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Санмарин” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7 493,08 грн., з яких: 7389,12 грн. –основна заборгованість, 96,06 грн. –пеня, 7,90 грн. –3% річних.

          Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов’язань за договором поставки №1/13 від 13.11.2008.

В судовому засіданні 25.01.2010 представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Від представника Відповідача надійшла заява /а.с. 36/ про розгляд справи у відсутність представника Відповідача. Також представник Відповідача надав відзив на позов /а.с. 37/ у якому визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Санмарин” /постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма „Севхозстрой” /продавець/ укладений договір поставки товару №1/13 /далі - Договір/, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов’язання поставити продавцю в обумовлений строк під реалізацію пористі бетонні блоки марки „YTONG” /далі - товар/, а продавець зобов’язується прийняти, реалізувати товар та здійснити його оплату /а.с. 12-14/.

Згідно з пунктом 2.1 договору, асортимент та кількість поставки товару на реалізацію визначає постачальник разом з продавцем шляхом оформлення заявок на поставку товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна з урахуванням ПДВ на товар за кубічний метр вказується в накладних на поставку товару під реалізацію. Продавець самостійно формує ціну на продаж товару, виходячи зі своїх витрат, проте не нижче ціни, зазначеної в накладних.

Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата здійснюється продавцем після реалізації товару, не пізніше 3 /трьох/ днів з урахуванням часу доставки товару споживачу.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що продавець зобов’язаний щонеділі надавати звіт про реалізацію товару, а також у будь-який час на вимогу постачальника.

На підставі видаткової накладної №РН-0000017 від 17.11.2008 /а.с19/, на реалізацію було передана наступна кількість товару на загальну суму 61 387,20 грн.:

-          блоки із газобетону 600*100*200 –25,92 метра кубічних;

-          блоки із газобетону 600*200*200 –8,64 метра кубічних;

-          блоки із газобетону 600*300*200 –35,56 метра кубічних.

Відповідно до наданого Відповідачем звіту станом на 14.09.2009 залишок не реалізованого товару складав - блоки із газобетону 600*200*200 –8,592 метра кубічних /а.с. 21/.

Згідно акта звірення взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.12.2009, товар -блоки із газобетону 600*200*200 у обсязі 8,592 метра кубічних, на суму 7389,12 грн, реалізований /а.с. 22/.

Позивач свої договірні зобов'язання з постачання товару виконав належним чином, однак, Відповідач, реалізувавши поставлений товар, свої зобов’язання за договором не виконав, оплату реалізованого товару на суму 7389,12 грн. не здійснив, що й з’явилося підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом з вимогою сплати Відповідачем основного боргу, пені та трьох процентів річних.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого на умовах договору поставки № №1/13 від 13.11.2008 товару. Відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовує та визнає основну суму заборгованості, що склала 7 389,12 грн., пені у розмірі 96,06 грн. та 3% річних у розмірі 7,90 грн. /а.с. 37/.

                    Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                    Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

          У зв’язку з наведеним, встановивши, що Відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, оплату реалізованого товару згідно умов договору не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 7 389,12 грн.

В силу частини другої статті20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 8.1 договору за несвоєчасну оплату товару продавець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від повної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Заявлений Позивачем до стягнення розмір пені - 96,06 грн., визнаний Відповідачем повністю, тому заявлена вимога підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з позовом, Позивач також зазначив, що поряд з основною заборгованістю стягненню підлягають три проценти річних у розмірі 7,90 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 3% річних у розмірі 7,90 грн. суд також визнає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (вул. Шабаліна, 8, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 32213229, р/р 260020112642 в ПАТ „Банк „Морський”, МФО 324742; р/р 26007021874001 в АКБ „Імексбанк” м. Севастополь, МФО 328384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Санмарин” (99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 25-8, ідентифікаційний код 20731007, р/р 26007255931001 в СФ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935) суму заборгованості у розмірі 7 493,08 грн. (сім тисяч чотириста дев’яносто три грн. 08 коп.), з яких: основний борг - 7 389,12 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дев’ять грн. 12 коп), пеня - 96,06 грн. (дев’яносто шість грн. 06 коп.), 3 % річних - 7,90 грн. (сім грн. 90 коп), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.І. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 26.01.2010