Ухвала суду № 7575669, 21.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

"21" січня 2010 р. справа № 5020-4/236 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Погребняка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Центральне конструкторське бюро „Таврія” (99001, місто Севастополь, вулиця Брестська, 18-а)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про повернення безпідставно набутих грошових коштів

За участю представників сторін:

від позивача Крочак О.С., довіреність № 14-31/14 від 03.01.2009,

від відповідача - не зявився.

ВСТАНОВИВ:

22.10.2009 Відкрите акціонерне товариство Центральне конструкторське бюро „Таврія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі виставленого відповідачем рахунку від 17.09.2008 №НОМЕР_2 Відкритим акціонерним товариством Центральне конструкторське бюро „Таврія”, згідно платіжного доручення №225 від 24.09.2008, були перераховані Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3510,00 грн. в якості оплати за товар, який мав бути поставлений відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2010 надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі на підставі того, що 17.09.2009 між позивачем та відповідачем був укладений усний договір купівлі-продажу паперу офсетного на суму 3510,00 грн. Позивачем був отриманий товар на суму 965,00 грн., а товар на суму 2545,00 грн. може бути вивезений позивачем зі складу відповідача без перешкод, про що він був повідомлений листом за вих. №23 від 08.07.2009 (а.с.48).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

З матеріалів справи вбачається, що на підставі усної домовленості сторін, без укладання відповідного договору, сторони дійшли згоди щодо купівлі-продажу паперу офсетного на суму 3510,00 грн.

Так, Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 був виставлений рахунок від 17.09.2008 № НОМЕР_2 на суму 3510,00 грн.

Рахунок був оплачений Відкритим акціонерним товариством Центральне конструкторське бюро „Таврія” в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №225 від 24.09.2008 (а.с.10).

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була сплачена сума у розмірі 3510,00 грн. згідно з рахунком-фактурою № НОМЕР_2 від 17.09.2008 (а.с.9), в якому вказано найменування, кількість та ціна товару, які є суттєвими умовами договору поставки.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний договір поставки у спрощеній формі, що не суперечить положенням чинного законодавства України

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем отриманий товар на суму 965,00 грн., що підтверджується витратними накладними: №РН-0000036 від 22.10.2008 (а.с.49) на суму 731,00 грн, РН-0000009 від 27.04.2009 на суму 234,00 грн. (а.с.50). Таким чином позивачем недоотримано товару на суму 2545,00 грн.

07.07.2009 Відкрите акціонерне товариство Центральне конструкторське бюро „Таврія” на адресу відповідача направило претензію за вих. №85-08/185 (а.с.47), в якій просить у десятиденний строк відвантажити товар на суму 2545,00 грн. або повернути вказану суму на розрахункові рахунки позивача.

Відповідачем 08.07.2009 за вих. № 23 була направлена відповідь на лист від 07.07.2009, в якій він повідомляє, що товар на суму 2545,00 грн. знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Брестка,18-а та готовий до відвантаження. Проте, доказів направлення вказаного листа на адресу позивача відповідач не надав.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У судовому засіданні 21.01.2009 представником позивача було представлено суду лист від 15.01.2010 за вих. № 85-08/7, в якому повідомляється про отримання товар на суму 2545,00 грн. у звязку з чим, знімаються претензії за позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі відкладеного, суд вважає, що спір в частині позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 3510,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на врегулювання його сторонами шляхом отримання позивачем товару після звернення з позовом до суду.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів направлення відповіді від 08.07.2009 за вих. №23 (а.с.48) на претензію Відкритого акціонерного товариства Центральне конструкторське бюро „Таврія” про поставку оплаченого товару, суд дійшов висновку, що спір виник з вини відповідача, у звязку з неналежним виконанням вимоги від 07.07.2009 про поставку товару.

Отже, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №5020-4/236 за позовом Відкритого акціонерного товариства Центральне конструкторське бюро „Таврія” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 4141,80 грн. припинити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства Центральне конструкторське бюро „Таврія” (99001, місто Севастополь, вулиця Брестська, 18-а, ідентифікаційний код 14311956) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 80 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.С.Погребняк