Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"19" січня 2010 р. справа № 5020-7/273-11/102 За позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”
(49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108)
до Закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта”
(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, 2 Г)
про стягнення 469762,87 грн.
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача - не з’явився, ДП “Придніпровська залізниця”,
відповідача - не з’явився, ЗАТ “Стівідорна компанія “Авліта”
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта” (далі – відповідач) про стягнення збору за подачу та забирання вагонів за період з 01.12.2008 по 30.04.2009 у розмірі 469762,87 грн.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, порушенням відповідачем вимог договорів №ПР/4ТХ-06-708/НЮ-179 від 27.03.2006 та № ПР/МД-05-4/274НЮ-3825д/ч від 27.09.2005.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.06.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Альошиної С.М. та порушено провадження у справі №5020-7/273.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.08.2009 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя від 03.08.2009 №87, справа №5020-7/273 прийнята до провадження суддею Дмитрієвим В.Є. з привласненням №5020-7/273-11/102.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні оголошувалась перерва для витребування додаткових доказів по справі.
Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
27.05.2005 між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (Залізниця) та Закритим акціонерним товариством „Стівідорна компанія „Авліта” (Власник колії) укладено Договір № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825дч від 27.09.2005 про експлуатацію залізничної під’їзної колії Закритого акціонерного товариства „Стівідорна компанія „Авліта”, яка примикає до станції Мекензієві Гори Придніпровської залізниці, та Додаткових угод до нього, пунктом 13 якого встановлено, що Власник колії сплачує Залізниці плату:
- за подачу, забирання вагонів по таблиці №1 і таблиці №2 Тарифного керівництва №1;
- за користування вагонами (контейнерами) –згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за вагони, що з вини Власника не вивантажені до середньодобової переробної спроможності, встановленої пунктом 10 цього Договору і простоюють на станції Мекензієві Гори та на підходах до неї (та за усі вагони, затримані з його вини на станції призначення та на підходах до неї нараховується плата за користування вагонами з оформленням актів форми ГУ-23, ГУ-23а),
- за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) –у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) –згідно Правил зберігання вантажів;
- інші збори і плати за маневрову роботу, додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для Власника колії –згідно діючих нормативних документів. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України та Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги по передоплаті через ТехПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
27.03.2006 між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (Залізниця) та Закритим акціонерним товариством „Стівідорна компанія „Авліта” (Вантажовласник) укладено Договір № ПР/4ТХ-06-708/НЮ-179 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (т.1 арк.с.18-23).
Згідно з пунктом 3 Договору плата за перевезення визначається у відповідності до Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Додаткові послуги та штрафи передбачаються розділами 2, 3 Тарифного керівництва № 1 ( у тому числі збори, передбачені в пунктів 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1) із зазначенням їх ставок (за регульованими тарифами-ставки Тарифного керівництва № 1, визначаються із урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею; за вільними тарифами-ставки згідно із затвердженими калькуляціями). Плата за користування вагонами визначається у відповідності до Збірника № 1 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458. На вартість послуг нараховується податок на додану вартість, у встановленому законодавством порядку і відображається у переліках та рахунках ТехПД-4 (пункт 3.1 Договору).
У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, плату за користування вагонами і контейнерами, додаткові збори, штрафи, плату за користування вагонами і контейнерами) в тому числі, спірні з особового рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і таке інше (пункт 3.2 Договору).
Залізниця після списання надає Вантажовласнику через опорну станцію перелік списаних сум. По закінченню кожного місяця Залізниця надає Вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну (пункт 3.3 Договору).
Не рідше одного разу на місяць Вантажовласник і Залізниця провадять звірку розрахунків, результати якої оформлюються актом (пункт 3.4 Договору).
Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов’язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Таким чином, права і обов’язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, встановлених актами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Так, статтею 71 Статуту залізниць України та пунктом 2.1 розділу 2 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096 передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивом. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом.
Збори та плата вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України через Технологічний центр по обробці перевізних документів.
Пунктом 3.1. договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР/4ТХ-06-708/НЮ-179 від 27.03.2006 обумовлено, що додаткові послуги визначаються відповідно до Тарифного керівництва №1.
За додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, залізницею справляються окремі збори, передбачені Тарифним керівництвом № 1 затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 26.03.09 № 317 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.09 за № 340/16356.
Порядок, умови та розмір стягнення зборів та додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, врегульовано Тарифного керівництва № 1.
Підпунктами 1.1 та 1.2 пункту 1 розділу 3 Тарифного керівництва №1, передбачено стягнення збору за подачу та забирання вагонів локомотивом залізниці у залежності від фактичної кількості поданих та забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці. Якщо частина під'їзної колії перебуває на балансі залізниці, а частина - на балансі власника колії, то ставка збору за подачу й забирання вагонів визначається як середньозважена між ставками табл. 1 і 2. При наявності на під’їзній колії декількох пунктів подачі й забирання вагонів, розташованих на різних коліях, відстань подачі та забирання вагонів визначається як середньозважена залежно від відстані й кількості вагонів для кожного пункту.
Нарахування збору за подачу та забирання вагонів провадиться відповідно до ставок, передбачених таблицями 1 та 2 Тарифного керівництва № 1.
Пунктами 12 та 13 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825д/ч від 27.09.2005 передбачено, що Власник колії сплачує Залізниці плату за подачу та забирання вагонів по таблиці №1 і таблиці № 2 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням відстані подачі та забирання при подаванні
- на колії № 1,2,3,4 станції Інженерна Власника - 9,83 км, з них 0,13 км на балансі залізниці, 9,7 км на балансі Власника колії;
- на колії №1,2,3 Верхнього зернового терміналу - 7,052 км, з них 0,13 км на балансі залізниці, 6,922 км на балансі Власника колії.
За період з 01.12.2008 по 30.04.2009 Залізницею ЗАТ „СК „Авліта" нарахований збір за подачу та забирання вагонів в сумі 1669438,46 грн., крім того ПДВ 333887,69 грн., всього –2003326,15 грн.
Відповідач відомості плати за користування вагонами підписав з зауваженням, погодився сплатити частку нарахованої суми у розмірі 1277969,40 грн., крім того ПДВ 255593,88 грн., а всього –1533563,28 грн. Від сплати решти нарахованої суми у розмірі 391469,28 грн., крім того ПДВ у розмірі 78293,81 грн., а всього 469762,87 грн. відповідач відмовився. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що визначення позивачем відстані для розрахунку вартості послуг як середньозваженої суперечить умовам договору суд вважає необґрунтованим, оскільки у пункті 12 додаткової угоди до договору № ПР/МД-05-4/274-НЮ-3825/дч від 27.09.2005 про експлуатацію залізничної під'їзної колії передбачена тільки відстань (загальна протяжність під'їзної колії та яка частина знаходиться на балансі Залізниці, а яка на балансі відповідача), а не порядок нарахування збору за подачу та забирання вагонів на/з під'їзної колії.
На думку суду, такий порядок передбачений саме пунктом 1.2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1.
Отже, нарахування збору за подачу та забирання вагонів на/з під'їзної колії взагалі не суперечить укладеному між сторонами договору. При визначенні середньозваженої відстані Залізниця використовує саме ті відстані, які вказані сторонами у договорі.
Крім того, слід зазначити, що ні договором, ні Тарифним керівництвом № 1 при нарахуванні збору не ставиться в залежність, як саме подаються загони: одним локомотивом з розстановкою на кожен пункт подачі чи різними. При розрахунку суми збору за подачу та забирання вагонів враховується відстань (середньозважена, при визначенні якої беруться дані, вказані в пункті 12 договору про експлуатацію під'їзної колії) та кількість поданні та забраних вагонів за добу для кожного пункту (розрахунок проводиться по таблицям 1 та 2 Тарифного керівництва № 1, як це передбачено п. 13 того ж договору).
Таким чином, доводи відповідача про необхідність керуватися у даному випадку Інструкцією "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їздиш колії ЗАТ "СК "Авліта", що примикає до станції Мекензієві Гори Придніпровської залізниці" є неспроможними, оскільки дана Інструкція регулює організацію руху на під'їзній колії, а не порядок нарахування та розрахунку збору за подачу та забирання вагонів.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача, стосовно, того, що відповідач є морським портом, з урахуванням того, що такі обставини взагалі не мають значення для правомірного вирішення спору по суті у даній справі, оскільки сторони на договірних умовах визначили відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів.
Предмет спору у даній справі не стосується внесень змін до договору відносно відстані. При цьому, суд також не повинен у даному провадженні встановлювати спосіб, яким сторони розрахували договірну відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів. Пункт договору, в якому сторони узгодили вказану відстань є чинним, ніким у встановленому законом порядку недійсним не визнавався і зміни до нього на час вирішення спору не вносились.
Аналогічна позиція викладена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 та постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2009 по справі № 5020-2/094-9/019. Ухвалою Верховного Суду України від 26.11.2009 відмовлено у порушенні (відкритті) касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.08.2009 по вказаній справі.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта”(вул. Приморська, 2г, місто Севастополь, 99016, код ЄДРПОУ 30628382, п/р 26006945190001 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”(проспект Карла Маркса, 108, місто Дніпропетровськ, 49600, код ЄДРПОУ 01073828, п/р 26006000012 в Дніпропетровської філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 306964) заборгованість в сумі 469762,87 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4697,63 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 25.01.2010.
Судове рішення № 7575671, Господарський суд м. Севастополя було прийнято 19.01.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5020-7/273-11/102. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: