Рішення № 7575587, 14.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" січня 2010 р. справа № 5020-11/261 За позовом:           Прокуратури Ленінського району міста Севастополя

          (99011, м.Севастополь, вул.Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд.5)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Пять капель”

          (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 33)

про           стягнення заборгованості у розмірі 56058,11 грн., усунення перешкод у

користуванні майном,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

прокурор - Цуркан С.А., посвідчення № 505 від 13.06.2007, Прокуратура Ленінського району міста Севастополя;

позивача - Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 11.01.2010, Фонд комунального майна СМР,

відповідача - не з’явився, ТОВ „Пять капель”.

СУТЬ СПОРУ:

Прокуратура міста Севастополя звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю „Пять капель” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56058,11 грн., усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/261.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка зазначена у довідці Управління статистики міста Севастополя (а.с. 28).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінчення терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Прокурору та представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно з Положенням про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради він є виконавчим органом Севастопольської міської Ради з управління комунальним майном.

З цих підстав прокурор правомірно звернувся до суду із заявленим позовом в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Судом встановлено, що 08.12.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради) (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Пять капель” (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 399-06 (далі - Договір) (а.с. 7-8).

Факт передачі Об’єкта Договору в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 08.12.2006 (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 90,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, та перебувають на балансі РЕП-3, вартість якого складає відповідно до звіту про експертну оцінку від 30.11.2006 –290790,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 28.12.2007 з квітня 2007 року орендна плата встановлюється 3782,34 грн. (із застосуванням індексів інфляції станом на квітень 2007 року) та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Строк дії Договору встановлений сторонами до 15.10.2009 (пункт 7.1 Договору).

Пунктом 4.12 Договору визначений обов’язок орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії Договору у належному стані, з урахуванням його зносу.

14.09.2009 відповідач надіслав позивачеві заяву з клопотанням продовжити строк дії Договору (а.с. 13).

Проте, 16.10.2009 за вих.№4447 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист (а.с. 15), що підтверджується поштовою квитанцією та описом (а.с.16), згідно якого орендодавець повідомив орендаря про закінчення дії договору оренди у зв’язку зі спливом строку, на який він був укладений та про необхідність передати орендоване майно у встановленому порядку.

Проте, відповідач об’єкт оренди не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наступного.

У відповідності із статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів у спосіб, який визначених даними статтями, та в інший спосіб, передбачений законодавством.

Власник майна на підставі статті 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Прокурором заявлена вимога про зобов’язання відповідача усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради перешкоди у користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями підвалу, загальною площею 90,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, шляхом виселення.

Статтею 826 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки розірвання договору найму житла, а саме: у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Підстави виселення визначені статтями 108-110 Житлового кодексу України.

Стаття 79 Закону України “Про виконавче провадження” визначає умови виконання рішення про виселення боржника.

Крім того, 28.03.2005 Міністерство юстиції України листом N 25-32/642 “Стосовно виконання рішень про виселення боржника” у зв'язку із набуттям чинності нової редакції статті 109 Житлового кодексу УРСР, а також з метою виключення випадків порушення державними виконавцями норм чинного законодавства при виконанні рішень про виселення боржника, повідомляє про наступне.

Згідно вимог статті 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Прокурор вправі звернутись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також відповідного комунального підприємства стосовно виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

З вищевикладеного вбачається, що чинним законодавством поняття виселення відноситься тільки до житлових приміщень та спосіб захисту –виселення –може бути застосований тільки до звільнення житлового приміщення.

У відповідності із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у випадку закінчення орендних відносин власник приміщення має право вимагати усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов’язання повернути приміщення.

Виконання такого рішення в примусовому порядку здійснюється у порядку статті 76 Закону України “Про виконавче провадження”, яка встановлює загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради перешкоди у користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями підвалу, загальною площею 90,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, шляхом повернення приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Станом на момент вирішення спору докази оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період з травня по жовтень 2009 року у розмірі 25537,29 грн. відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 197,05 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.5. Договору орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.05.2009 по 15.10.2009 у розмірі 1276,32 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або за неналежним виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 29047,45 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, у зв’язку з тим, що порушення відповідачем умов Договору доведене позивачем та підтверджене матеріалами справи, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю „Пять капель” (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 33, код ЄДРПОУ 23440925, відомості про рахунки в установах банків відсутні) усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) перешкоди в праві користування майном - вбудованими нежитловими приміщеннями підвалу, загальною площею 90,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, шляхом повернення приміщення за актом приймання-передачі.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пять капель” (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 33, код ЄДРПОУ 23440925, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) заборгованість з орендної плати у розмірі 25537,29 грн., пеню у розмірі 1240,57 грн., штраф у розмірі 29047,45 грн., 3% річних у розмірі 197,05 грн., шляхом перерахування 54199,22 грн. (в тому числі 24591,13 грн. – орендна плата, 1240,57 грн. – пеня, 191,52 грн. – 3% річних, 28176,0 грн. - штраф) на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044 та перерахування 1858,89 грн. (в тому числі 946,16 грн. – орендна плата, 35,75 грн. – пеня, 5,53 грн. – 3% річних, 871,45 грн –штраф) на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пять капель” (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 33, код ЄДРПОУ 23440925, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 645,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пять капель” (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 33, код ЄДРПОУ 23440925, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              В.Є.Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 ГПК України

і підписано 18.01.2010.