Рішення № 7574746, 13.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.10 Справа № 15/228/09

Суддя

За позовом Приватного підприємства “Трикорд”, м. Дніпропетровськ, вул.. Мандриківська, б. 145, кв. 61

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 6660,40 грн.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача Бурчак Г.В., дов. б/н від 12.08.2009р.

від відповідача ОСОБА_4, дов. № 4003 від 09.12.2009р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Приватного підприємства “Трикорд” до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 6660,40 грн..

24.11.2009 ухвалою господарського суду порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 16.12.2009. Розгляд справи відкладався.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 13.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 10.05.2007 року ПП «Трикорд»та СПД ОСОБА_2 укладено договір № 30 про постачання товару. Строк дії договору продовжено відповідно до додаткових угод. Відповідно до умов договору позивач зобовязався поставити товар, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити його вартість. Позивач зазначає, що взяті на себе зобовязання за договором виконав, а відповідач в порушення умов договору зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 6104,86 грн..

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 555,54 грн. втрат від інфляції грошових коштів нарахованих за період з 01.01.2009р. по 01.11.2009р..

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що згідно договору №30 від 10.05.2007р., на який позивач посилається як на підставу заявленого позову, в редакції додаткової угоди №1, покупець-відповідач здійснює оплату продавцю-позивачу в національній валюті України кожний 21 календарного дня за реалізований товар покупцем-відповідачем. Тобто, термін оплати товару встановлений вказівкою на подію, що має настати, - дату реалізації товару відповідачем.

Строк реалізації товару в договорі не встановлений. Товар до теперішнього часу відповідачем не реалізований. Доказів іншого позивач не надає. За таких обставин вимоги щодо оплати отриманого згідно договору товару не підлягають задоволенню.

Незаконним є посилання позивача на умови договору, який на момент звернення до суду втратив чинність і не може бути підставою для стягнення.

Крім того, відповідач зазначив, що договір відповідачем не підписувався. Підписи на всіх документах є різними. Умови договору не виконувались, зокрема , замовлення, передбачені п. 2.3 договору відповідачем не оформлювались. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 10.05.2007 року ПП «Трикорд»та СПД ОСОБА_2 укладено договір № 30 про постачання товару.

Відповідно до умов якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти та сплатити вартість товару. Пунктом 5.4 договору визначено, що відповідач зобовязався здійснити оплату позивачу кожні 21 календарний день за реалізований товар.

Як свідчать вивчені матеріали відповідно до видаткових накладних: №Т-000000638 від 24.05.2007р. на суму 2931,23 грн. з ПДВ, №Т-00000639 від 24.05.2007р. на суму 2931,23 грн. з ПДВ, №Т-00000885 від 13.07.2007р. на суму 483,20 грн. з ПДВ, №Т-00000636 від 24.05.2007р. на суму 26,40 грн. з ПДВ, №Т-00000884 від 13.07.2007р. на суму 63,20 грн. та довіреності серія ЯМЖ №256324 позивачем було передано відповідачу товар на суму 6461,66 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару, а саме в сумі 356,80 грн., що підтверджується банківською випискою. Решта суми за отриманий товар не сплачено.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 6104,86 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення 555,54 грн. інфляційного збільшення суми боргу суд не вбачає підстав для задоволення внаслідок наступного.

Відповідно до п. 5.4 договору №30 від 10.05.2007р. та додаткової угоди до договору №1 покупець здійснює оплату постачальнику в національній валюті України кожен 21 календарного дня за реалізований товар покупцем.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи визначеність терміну виконання сторонами зобовязання із вказівкою на певну подію реалізація товару відповідачем, перерахування коштів відповідачем позивачу за поставлений товар повинна була відбуватись кожного 21 календарного дня за реалізований товар.

Однак у звязку з неможливістю визначення самого моменту реалізації відповідачем поставленого товару, та спливом досить тривалого часу після поставки товару (поставка 2007 рік), позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 07.10.2009р. № 163-тр з вимогою оплатити товар. Отримання претензії відповідачем підтверджується поштовим повідомленням №72819026.

Відповідачем відповіді на претензію не надано. Доказів вчинення дій щодо можливості повернення позивачу не реалізованого товару відповідачем не надано, не надано також і будь-яких доказів в підтвердження факту не реалізації товару.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, а які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Посилання відповідача на необхідність позивача вимагати повернення не реалізованого товару є безпідставним, оскільки така вимога позивача до відповідача є його правом, а не обовязком та не передбачена умовами договору від 10.05.2007р.

Договір №30 від 10.05.2007р. з додатковим угодами в судовому порядку недійсним не визнавався. Видаткові накладні та довіреність, які свідчать про отримання товару відповідачем складено належним чином та мають усі обовязкові реквізити передбачені вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору щодо порядку проведення розрахунків та предявлення позивачем відповідачу претензії відносно оплати коштів за отриманий товар, суд вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 555,54 грн. такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в розмірі 6104,86 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарськог8о процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Трикорд”, (м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, б. 145, кв. 61, ЄДРПОУ 32887684) 6104,86 грн. основного боргу та 309,81 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 18.01.2010р.