Рішення № 7574602, 28.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" грудня 2009 р. Справа № 15/1493

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Кувшина В.І. представника за довіреністю від 02.11.2009р.

від відповідача: Белова Юрія Вікторовича, Тарасенка Сергія Івановича - засновників (були присутні в судовому засіданні 05.11.2009р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт" (с. Кам'яний майдан Новоград-Волинського району)

про стягнення 35 073,64 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 35073,64грн., із яких: 27401,29грн. основної заборгованості, 6850,32грн. пені, 822,03грн. 3% річних.

17.11.2009р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог від 11.11.2009р., відповідно до якої, просить стягнути з відповідача 27401,29грн. основної заборгованості, 6347,34грн. пені, 822,03грн. - 3% річних, 4192,41грн. інфляційних нарахувань та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 28.12.2009р. відповідно до якої, відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 6347,34грн пені.Просить суд, стягнути з відповідачана користь позивача 27401,29грн. основної заборгованості, 822,03грн. 3% річних,4192,41грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача, роз'яснивши йому наслідки відмови від позову, господарський суд прийшов до висновку, що подана представником позивача заява від 28.12.2009р. не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень по справі не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції господарського суду Житомирської області (а.с. 108).

В судовому засіданні 05.11.2009р. прийняли участь засновники ТОВ "Мя'сопродукт" Белов Юрій Вікторович та Тарасенко Сергій Іванович, які проти наявності заборгованості перед ТОВ "М'ясо Полісся" не заперечили. Проте, будь-яких пояснень щодо обставин неможливості поставити товар на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та неповернення суми попередньої оплати на яку товар не поставлено, не надали.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт" було укладено договір купівлі-продажу № 02/03-3 (а.с.7-8).

Згідно із п. 8.4. договору купівлі-продажу № 02/03-3, договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2005 року, за умови, що сторони повністю виконали зобов'язання цього договору.

Сторонами 03.02.2005р. укладено додаткову угоду №1 від 03.02.2005р. до договору купівлі-продажу від 03.02.2005р. (а.с.9).

Додатковою угодою № 2 від 17.02.2006р. до договору купівлі-продажу № 02/03-3 від 03.02.2005р. сторони доповнили п. 8.4 договору про продовження терміну дії договору купівлі-продажу № 02/03-3 від 03.02.2005р. до 31 грудня 2006 року (а.с.10).

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № 02/03-3, продавець (відповідач) зобов'язується поставити товар (свині в живій вазі) у встановленій даним договором кількості та вгодованості, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку встановленому даним договором. Кожна окрема партія товару оформляється додатковою угодою.

17.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт" було укладено додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу № 02/03-3 від 03.02.2005р. (а.с.11).

Пунктом 1. додаткової угоди № 3 сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити попередню оплату за товар (свині у живій вазі) у розмірі 350000,00грн. (триста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) на протязі 3-х банківських днів після отримання покупцем рахунку.

Згідно до п. 2 додаткової угоди № 3, продавець зобов'язується поставити та передати товар (свині у живій вазі) наступним чином:

- до 01 липня 2006 року на суму не менше 100000,00грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) (в тому числі дотація не менше 20%)

- до 01 жовтня 2006 року на суму не менше 250000,00грн. (двісті п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) ( в тому числі дотація не менше 20%).

Позивач, у позовній заяві зазначив, що ним виконані зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати. Натомість, відповідач своє зобов'язання по поставці товару виконав частково. Зокрема, товар на суму 27401,29грн. позивачу поставлено не було. В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 27401,29грн. заборгованості, яка виникла внаслідок не поставки відповідачем товару на суму проведеної позивачем попередньої оплати в розмірі 27401,29грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу № 02/02-3 від 03.02.2005р., з урахуванням укладених до нього додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу № 02/03-3 від 03.02.2006р.(а.с.7-8,11).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, як вбачається з договору купівлі-продажу № 02/03-3 від 03.02.2006р. та додаткової угоди № 3 від 17.02.2006р., які узгоджено сторонами, у відповідача виникло зобов'язання поставити позивачу товар на суму здійсненої останнім попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 30.01.2006р. по 14.12.2006р. було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 337000,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача та платіжними дорученнями (а.с.64- 76).

Натомість, відповідач свої зобов'язання по поставці товару виконав частково. Зокрема, в період з 16.03.2006р. по 09.08.2006р. відповідачем було поставлено позивачу товар (свині у живій вазі) на загальну суму 309531,63грн., що підтверджується копіями приймальних квитанцій (а.с. 81-86).

Оригінали зазначених документів було оглянуто в судових засіданнях 24.11.2009р. та 25.11.2009р.

Товар на суму 27468,37грн. відповідачем позивачу поставлено не було.

Згідно з частиною 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В свою чергу, в ч.2 ст.693 ЦК України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

05.12.2007р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 03.12.2007р. з вимогою поставити товар (свині у живій вазі) на загальну суму 27401,29грн. в строк до 15.12.2007р. або перерахувати зазначену суму в цей же строк, тобто до 15.12.2007р. на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 13).

Факт направлення позивачем на адресу відповідача вимоги від 03.12.2007р., підтверджується фіскальним чеком № 5049 від 05.12.2007р. та описом вкладення у цінний лист (а.с. 14).

Проте, відповідач відповідь на вимогу позивачу не надіслав, товар у строк до 15.12.2007р. не поставив, грошові кошти в цей же строк не повернув.

Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 27468,37грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач, на час розгляду справи, доказів сплати заборгованості в сумі 27468,37грн. суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 27468,37грн., проте, враховуючи те, що позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості у меншій сумі, а саме 27401,29грн., що є його правом, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 27401,29грн.

Крім суми основного боргу, позивач у заяві про збільшення позовних вимог від 17.11.2009р. просив стягнути з відповідача 6347,34грн. пені, 822,03грн. - 3% річних, 4192,41грн. інфляційних нарахувань та судових витрат.

Проте, в заяві від 28.12.2009р. представник позивача від вимог позивача про стягнення пені в сумі 6347,34грн. відмовився, просить стягнути з відповідача, крім суми основної заборгованості, 822,03грн. - 3% річних, 4192,41грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Відмову позивача від позову в частині стягнення 6347,34грн. пені прийнято судом. Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 6347,34грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 822,03грн. - 3% річних та 4192,41грн. інфляційних нарахувань, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви від 28.12.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 822,03грн., нараховані за період з 01.10.2008р. по 01.10.2009р. та інфляційні нарахування в сумі 4192,41грн., нараховані за період з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року (включно).

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 822,03грн. - 3% річних та 4192,41грн. інфляційних нарахувань правомірні та підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені сума 3% річних та сума інфляційних нарахувань є меншими ніж обґрунтовано нараховані.

Згідно з обґрунтованим розрахунком суду, сума 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2008р. по 01.10. 2009р. на суму заборгованості 27401,29грн., становить 823,72грн., а сума інфляційних нарахувань, нарахованих за період з жовтня 2008 року по жовтень 2009р. (включно) на суму заборгованості 27401,29грн., становить 4393,74грн.

Позивач, у заяві про збільшення позовних вимог від 11.11.2009р. , просить стягнути з відповідача, крім витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, інші судові витрати в сумі 57,80грн., які були ним понесені у зв'язку із отриманням довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №610966 від 07.08.2009р. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт" (а.с.31-35).

Стаття 44 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 57,80грн. інших судових витрат, підлягають задоволенню, оскільки підтверджується оригіналом платіжного доручення № 592 від 06.08.2009р. на суму 57,80грн. (а.с.59).

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "М'ясо Полісся" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 27401,29грн. основного боргу, 822,03грн. - 3% річних та 4192,41грн. інфляційних нарахувань, 324,16 грн. витрат по сплаті державного мита, 197,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 57,80грн. інших судових витрат. Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 6347,34грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625, ст. 626, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693, ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, та керуючись ст.ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82 –85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "М'сопродукт" (11780, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Кам'яний майдан, вул. Центральна, 1-А, ідентифікаційний код 32986368)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" ( 10025, м.Житомир, вул. Баранова, 127, ідентифікаційний код 31088620):

- 27401,29грн. основної заборгованості;

- 822,03грн. - 3% річних;

- 4192,41грн. інфляційних нарахувань;

- 324,16 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 197,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- 57,80грн. інших судових витрат.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 6347,34грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання: "14" січня 2010 року

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 позивачу,

3 - відповідачу,

4 - Белову Юрію Вікторовичу (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул .Єрьоменок, 5, кв. 25),

5 - Тарасенку Сергію Івановичу (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, 2-й пров. Радгоспний, 16),

6 - Думанському Миколі Леонардовичу (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 141, кв. 157)