Рішення № 7574531, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 18/115                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О. В. Гассій

при помічнику (секретарі судового засідання) І.В.Костюк

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Міністерства юстиції України м. Київ

до відповідача Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове, Донецької області

третя особа на стороні позивача: Державне казначейство України м. Київ

про стягнення збитків у розмірі 9612,37 грн. – моральна шкода.

За участю представників сторін:

від позивача: Климова Г.Г. - представник

від відповідача: Максимчук С.П. – представник

від третьої особи: Не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2008р. по справі № 18/115 позовні вимоги Міністерства юстиції України м. Київ до Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове, Донецької області про стягнення збитків в розмірі 9888,37 грн. задоволені частково, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 276 грн. збитків, 2,85 грн. державного мита та 3,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2009 р. апеляційну скаргу Міністерства юстиції України м. Київ залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008 р. у справі № 18/115 – без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2009 р. касаційну скаргу Міністерства юстиції України м. Київ задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2009 р. у справі № 18/115 скасовані в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення в порядку регресу 9612,37 грн. моральної шкоди, а справу передано на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.08.2009 р. справу № 18/115 передано на розгляд судді Гассій О.В.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що за рішенням Європейського суду з прав людини було виплачено працівнику ДВАТ “Шахта 1/3 “Новогродівська” (у подальшому Шахта) 9612,37 грн., а тому відповідач, як правонаступник Шахти, повинен відшкодувати Державному бюджету ці кошти.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не доведена його вина, оскільки згідно рішення Європейського суду винним визнана держава Україна, яка порушила п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв’язку з тим, що не забезпечила виконання рішення суду.

          Третя особа – Держане казначейство України в судове засідання не з'явилась, письмових пояснень до суду не представила.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2009 р. справа № 18/115 розглядається в частині позовних вимог про стягнення в порядку регресу 9612,37 грн. моральної шкоди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          Міністерство юстиції України як орган державної влади в порядку визначеному Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулося до суду за захистом інтересів держави, саме: відшкодування шкоди завданої виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18.01.2007 року у справі №10722/03 “Лапінська проти України” з держави Україна на користь гр. Лапінської Л.П. було присуджено 1400 ЄВРО у відшкодування моральної шкоди та 276 грн. залишку заборгованості по заробітній платі відповідно до рішення Новогродівського міського суду. Дане рішення відповідно до статей 42,44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод набуло статусу остаточного.

У рішенні Європейського суду „Лапінська проти України” встановлено, що Лапінська Л.П. подала позов до Новогродівського міського суду Донецької області проти шахти 1/3 „Новогродівська” (державного підприємства) щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам, що належали її померлому чоловіку.

1 березня 2002 року Новогродівський міський суд задовольнив позов Лапінської Л.П. та присудив їй 2290,80 грн. Рішення було передане на виконання до відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції. Однак, рішення не було виконане через, нібито, неспроможність виконавчої служби діяти та неможливість продажу майна шахти.

У червні 2002 року Лапінська Л.П. подала позов до Новогродівського міського суду Донецької області проти відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції через невиконання рішення, винесеного на її користь.

26 червня 2002 року Новогродівський міський суд відхилив позов Лапінської Л.П., не визнавши вини за виконавчою службою.

Суд зазначив, що виконавча служба діяла належним чином при виконанні рішення від 1 березня 2002 року.

Однак, цілим рядом рішень господарського суду Донецької області виконавчій службі було заборонено продаж майна шахти через провадження у справі про банкрутство, яке було розпочато проти компанії.

До того ж, 26 грудня 2001 року було накладено заборону на продаж майна підприємств, у яких державі належить щонайменше 25% статутного фонду, що було передбачено Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”.

2 вересня 2002 року апеляційний суд Донецької області залишив у силі рішення суду першої інстанції.

12 листопада 2002 року Новогродівський міський суд Донецької області відхилив касаційну скаргу Лапінської Л.П. проти рішення від 26 червня 2002 року, як подану з порушенням строку.

24 грудня 2002 року апеляційний суд Донецької області залишив у силі це рішення. До листопада 2004 року Лапінська Л.П. отримала 2014,80грн., решта боргу, що їй належить, залишена невиплаченою.

У рішенні Європейський Суд (п.19) зазначив, що рішення, винесене на користь заявниці, Лапінської Л.П., не виконувалось більше ніж чотири роки та вісім місяців, що призвело до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини визнав заяву обґрунтованою, а посилання відповідача на те, що держава не може нести відповідальність за борги її підприємств не прийняв до уваги.

Згідно рішення Європейського суду від 18 січня 2007 року у справі №10722/03 „Лапінська проти України” у зв'язку з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Протоколу №1 до Конвенції держава України повинна виплатити Лапінській Л.П. заборгованість, яка належала її померлому чоловікові, та 1400 ЄВРО, як компенсацію нематеріальної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці.

На підставі рішення Європейського суду від 18 січня 2007 року у справі №10722/03 „Лапінська проти України” Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2007 року.

Рішення Європейського суду від 18 січня 2007 року у справі №10722/03 „Лапінська проти України” в частині сплати присуджених коштів виконано 11 липня 2007 року.

На рахунок Лапінської Л.П. з Державного бюджету України перераховано суму в розмірі 9612 грн.37 коп., що станом на день виплати є еквівалентно 1400 ЄВРО, а також залишок заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 01.03.2002 року в розмірі 276 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями №1023 від 9 липня 2007 року та №1024 від 9 липня 2007 року .

          10 вересня 2007 року державним виконавцем була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за рішенням Європейського суду від 18 січня 2007 року у справі №10722/03 „Лапінська проти України”, у зв'язку з його виконанням.

          Як вбачається з матеріалів справи, судовими рішеннями було встановлено неправомірність дій ДВАТ „Щахта 1/3 Новогродівська” правонаступником якого є ДП „Селидіввугілля”, та відповідно, було покладено обов’язок виконання судових рішень саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості.

           Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Факт заподіяння моральної шкоди Лапінській Л.П. встановлено Європейським судом під час розгляду справи (пункт 26 рішення Європейського суду).

Відповідно до частини 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи, саме на цьому наголошує Вищий господарський суд України (постанова від 10.11.2009 р. по аналогічній справі № 20/24).

          Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

          На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 2371 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст. ст. 2, 42, 43, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги Міністерства юстиції України м. Київ до Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове, Донецької області про стягнення збитків у розмірі 9612,37 грн. – моральна шкода – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове (вулиця Карла Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 33426253) на користь на користь Державного бюджету України (рахунок: 31111095700006, отримувач: УДК в Київському районі, банк отримувача: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ 34687001) збитків в розмірі 9612,37 грн. – моральна шкода.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове (вулиця Карла Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 33426253) на користь на користь Державного бюджету України (рахунок: 31111095700006, отримувач: УДК в Київському районі, банк отримувача: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ 34687001) витрати по сплаті державного мита у розмірі 99,15 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове (вулиця Карла Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 33426253) на користь на користь Державного бюджету України (рахунок: 31111095700006, отримувач: УДК в Київському районі, банк отримувача: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ 34687001) витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 114,71 грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Костюк І.В.

Надруковано 4 примірники:

1 - до справи

1 – позивачу

1 - відповідачу

1 – третій особі