Постанова № 75741595, 02.08.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 688/120/14-ц

Провадження № 22-ц/792/18/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар - Задвірний В.І.,

з участю представника ПАТ «УкрСиббанк»,

представника ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки з апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року, ухвалене суддею Мазур Н.В.,

встановила:

В грудні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування вимог ПАТ «УкрСиббанк» вказало, що 27.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11322601000, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 352 000 грн. зі сплатою 12,40% річних за користування кредитом на строк до 26.03.2015 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 27.03.2008 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 81082, внаслідок якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, в м. Шепетівці, яка належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Оскільки позичальник ОСОБА_2 належним чином не дотримався умов договору, тому станом на 05.12.2013 року утворилась кредитна заборгованість у сумі 187 230 грн. 15 коп., яка складається із заборгованості за простроченим кредитом - 167844,28 грн., заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом - 5608,70 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 11371,22 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 2405,95 грн. За таких обставин позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки; встановити спосіб реалізації нерухомого майна (квартири) у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеною відповідно до законодавства.

В лютому 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися в суд із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, визнання дій відповідача щодо збільшення процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, нарахування пені незаконними, припинення договору іпотеки, зобов'язання провести перерахунок кредитного боргу відповідно до вимог чинного законодавства.

В обгрунтування вимог позивачі вказували, що під час підписання договору про надання споживчого кредиту позичальник ОСОБА_2 не був повідомлений у письмовій формі про кредитні умови даного договору споживчого кредиту, а також банком не було повідомлено ні позичальника, ні поручителя про підвищення розміру відсоткової ставки, що призвело до збільшення обсягу їх відповідальності, тому позивачі на підставі ч. 1 ст.559 ЦК України просили визнати дії відповідача щодо збільшення процентів за користування кредитом в односторонньому порядку незаконними, визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту та припинити договір іпотеки.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11322601000, що укладений між АБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в сумі 187 230 грн. 15 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав власності з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «УкрСиббанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Встановлено, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь держави з кожного по 81 грн. 20 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року в частині способу реалізації предмета іпотеки змінено у зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення викладено в новій редакції:

«В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11322601000 від 27.03.2008 року, що укладений між АБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, в сумі 187 230,15 грн., яка складається із заборгованості за простроченим кредитом - 167844, 28 грн., заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом - 5608,70 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 11371,22 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 2405,95 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 142,2 кв.м. і житловою площею 70,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Територіальним управлінням судової адміністрації в Хмельницькій області 13 грудня 2004 року на підставі наказу від 10 серпня 2004 року за № 43 та договору купівлі-продажу частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М. від 14 грудня 2006 року по реєстру за № 5428, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 14 грудня 2006 року за № 1792129, які зареєстровані в Шепетівському БТІ в книзі № 50 за № 6776, в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним № 7573698, шляхом проведення прилюдних торгів».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволені позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем не було надано доказів на підтвердження розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, а надано лише довідку - розрахунок заборгованості за кредитом станом на 05.12.2013 року по якій неможливо встановити погашення кредитної заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування; спірний кредитний договір не містить сукупної вартості кредиту, не визначає подорожчання кредиту, що є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

На думку апелянта лише після набрання законної сили рішення про стягнення заборгованості за договором надання споживчого кредиту, звернення до Державної виконавчої служби та у випадку неналежного виконання такого судового рішення, ПАТ «УкрСиббанк» мало б право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також судом не взято до уваги, що на момент укладення договору іпотеки в квартирі, що є предметом іпотеки, була зареєстрована і проживала малолітня дитина, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, судом не було залучено до участі у справі, як того вимагає закон, в якості третьої особи Службу у справах дітей.

Рішення суду не містить висновку щодо початкової ціни реалізації предмету іпотеки, відсутні належні та допустимі докази ринкової вартості нерухомого майна.

Відповідно до ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2017 року, яка набрала законної сили, в якості стягувача у виконавчому провадженні по виконанню вищевказаного рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2014 року замість вибувшого ПАТ «УкрСиббанк» було залучено ТОВ «Українська факторингова компанія».

В судове засіданні апелянт, його представник, представник ТОВ «Українська факторингова компанія», ОСОБА_2, ОСОБА_1 не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в суді проти апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частинами 1, 2 і 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Судом встановлено, що 27.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11322601000, відповідно до якого Банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 352000 грн. під 12,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення - не пізніше 26.03.2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27.03.2008 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом кого є належна відповідачам на праві спільної часткової власності чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_4 загальною площею 142,2 кв.м. і житловою площею 70,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3

В зв'язку з невиконанням умов договору станом на 05.12.2013 року розмір кредитного боргу становив 187 230 грн. 15 коп., з яких 167844,28 грн. - борг за простроченим кредитом; 5608,70 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 11371,22 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 2405,95 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Відповідно до ст. 256 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 1 ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи позовні вимоги Банку суд обґрунтовано виходив з того, що розмір заборгованості за кредитом належним чином підтверджений розрахунком, проведеним кредитором, який не був спростований належними доказами позичальником.

Правильними є також висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», оскільки не було встановлено обставин, які б вказували на неправомірність дій кредитора при укладенні та виконанні спірного кредитного договору, нарахуванні відсотків та пені.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 приймав участь у розгляді цієї справи шляхом надання письмових пояснень суду (а.с. 106, 167, 246, т. 1). В суді апеляційної інстанції під час розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.09.2014 року, яке є предметом апеляційного розгляду також і в даній справі ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, яке відбулося 10.09.2014 року присутнім не був.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2014 року, поданої ОСОБА_2, її доводами були неналежна оцінка судом першої інстанції доказів щодо розміру кредитного боргу за кредитним договором №11322601000 від 27.03.2008 року, порушення прав малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 укладенням іпотечного договору, неврахування судом порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», які були допущені при укладенні договорів споживчого кредиту та іпотеки, порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10.09.2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року в частині способу реалізації предмета іпотеки змінено, абзац другий резолютивної частини рішення викладено в новій редакції.

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» щодо розміру кредитного боргу, правомірності укладених між сторонами договорів споживчого кредиту та іпотеки, відсутності порушення житлових прав малолітнього ОСОБА_9.

В той же час суд апеляційної інстанції встановив порушення вимог процесуального закону судом першої інстанції при вирішенні питання щодо способу звернення стягнення на іпотечне майно (квартиру). Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в цій частині, в зв'язку з чим рішення суду було змінено.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи, відповідно до вимог ч. 4 ст. 370 ЦПК України, посилання апелянта ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на відсутність доказів розміру кредитного боргу за кредитним договором від 27.03.2008 року, №11322601000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, порушення прав малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно та самим фактом укладення договору іпотеки, відсутність рішення суду про стягнення кредитного боргу, що, на думку апелянта, повинно бути обов'язковою передумовою для вирішення питання в судовому порядку про звернення стягнення на майно, порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо відсутності в кредитному договорі даних про сукупну вартість кредиту слід визнати необґрунтованим.

Вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за наслідками якої було ухвалено рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 10.09.2014 року, яке на теперішній час є чинним, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції за вказаних обставин не вбачається.

Посилання апелянта на порушення судом вимог закону щодо не визначення початкової ціни реалізації предмету іпотеки теж не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положенням ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодилися також суди апеляційної та касаційної інстанцій, встановивши заборгованість за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцями, прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим відповідно до статей 29, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад така вартість майна змінилася.

За вказаних обставин Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21.03.2018 року, в справі №235/3619/15-ц прийшла до висновку, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Зважаючи на вище встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку про те, що не зазначення у резолютивній частині рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2014 року початкової ціни реалізації квартири, яка є предметом іпотеки не може бути підставою для скасування судового рішення. Процедура визначення початкової ціни предмета іпотеки в даному випадку прописана судом першої інстанції і відповідає вимогам ст.ст. 29,57 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, тому з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені апелянтом в судах першої та апеляційної інстанцій, зокрема по сплаті судового збору та оплаті вартості судової будівельно-технічної експертизи відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06.08.2018 року.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції - Мазур Н.В. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 19, 27