Рішення № 7574127, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 1/264                               

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкерамтранс»

м. Краматорськ Донецької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 839 429 грн. 48 коп.

                              Суддя                                         З.П. Азарова

Представники:

Від позивача: Шевелев Д.О. – представник

Від відповідача 1: не з’явився

Від відповідача 2: не з’явився

В засіданні брали участь

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкерамтранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 721 470 грн. 94 коп., відсотків у сумі 108 083 грн. 88 коп., пені у сумі 9 874 грн. 66 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: кредитний договір № 012/07-171/89 від 07.08.2008р., додатки №№ 1 від 07.08.2008р., 1 від 09.01.2009р. (нова редакція), договір поруки № 014/07-171/55 від 07.08.2008р., вимоги про дострокове погашення кредиту № 012/07-171/89 з доказами їх відправлення відповідачам, розрахунок позову.

В судове засідання 30.11.2009р. відповідачі не з’явилися, вимоги суду не виконали. Розгляд справи був відкладений.

В наступне судове засідання відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Донкерамтранс») не з’явився, надіслав відзив, в якому визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія») в судове засідання знову не з’явився, тому розгляд справи був відкладений.

25.12.2009р. вказаний відповідач заявив зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки № 014/07-171/55 від 07.08.2008р., укладеного ним з банком.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 07.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донкерамтранс» був укладений кредитний договір № 012/07-171/89, згідно з яким кредитор (позивач) зобов’язався з 07.08.2008р. надати позичальнику (відповідачу 1) кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник (відповідач 1) зобов’язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені договором.

Пунктом 1.1.1 договору визначена сума кредитного ліміту 787000 грн. 00 коп., а пунктом 1.1.4 договору встановлений строк погашення кредиту 05.08.2013р. Згідно з пунктом 1.3.1 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 22,5 % річних.

Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком погашення заборгованості (додаток № 1 до договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів або закінчено термін відстрочки сплати основної суми боргу.

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту:

-          в першому календарному місяці користування кредитом – за період з дня

видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;

-          в наступних календарних місяцях – з передостаннього робочого дня

попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця;

-           в останній календарний місяць користування кредитом – з передостаннього

робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Згідно з пунктом 5.2 договору позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту (п. 1.1.6 договору) та процентів (п. 1.1.7 договору) у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом:

Перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника. Якщо графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше передостаннього робочого дня зазначеного графіком календарного місяця. Якщо дата сплати, визначена графіком, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначені графіком погашення кредиту та інших платежів.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Банк виконав свої договірні зобов’язання, надав кредит у розмірі, визначеному договором, що підтверджується платіжним дорученням № 3542 від 19.08.2008р.

Однак, позичальник графік погашення кредиту належним чином не виконував, тому за ним виникла заборгованість за кредитом та відсотками.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Пунктом 13.4 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 20 % за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов’язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов’язання включно. Факт прострочки виконання зобов’язань мав місце, він підтверджений матеріалами справи, тому позивач правомірно нарахував пеню у сумі 9 874 грн. 66 коп. з врахуванням вимог статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, якою визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а статтею 3 вказаного Закону закріплено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до договору. Пунктом 7.2 договору встановлено, що кредитор вправі пред’явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців. Відповідно до пункту 7.3 договору позичальник зобов’язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов’язань протягом не більше 30 календарних днів з моменту її пред’явлення. Оскільки позичальником (відповідачем 1) були порушені умови договору щодо погашення кредиту та сплати процентів, 10.09.2009р. позивач надіслав йому лист з вимогою погасити заборгованість, проте вона залишена без задоволення. Позивач правомірно звернувся з позовом до суду і він підлягає частковому задоволенню.

07.08.2008р. в забезпечення виконання кредитного договору банк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» (поручитель, відповідач 2) уклали договір поруки № 014/07-171/55, згідно з яким вказане товариство зобов’язалося солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором. Вказаний договір від імені банку підписали заступник директора з питань малого та середнього бізнесу Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” Нягулова Алла Григорівна та заступник директора вказаної Дирекції Кононов Олександр Васильович, що діяли на підставі Положення про Дирекцію та довіреностей, зареєстрованих в реєстрі за №№ 60 від 15.01.2008р., 4087 від 10.11.2006р., а від імені товариства договір підписав директор Івахін Максим Юрійович, який діяв на підставі статуту товариства.

Вказаний договір товариство вважає недійсним, у зв’язку з чим заявлений зустрічний позов. В обґрунтування позову товариство посилається на підписання договору не уповноваженою особою, оскільки директор товариства, який підписав договір, діяв всупереч інтересам товариства та статуту, а саме пунктом 9.7 статуту передбачено, що право відчуження основних засобів та одержання кредитів віднесено до виключної компетенції загальних зборів. Крім того, він посилається на той факт, що банк та позичальник уклали кредитний договір № 012/07-171/89, в той час як договір поруки укладений за виконання зобов’язань за кредитним договором № 014/07-171/89.

Відповідач за зустрічним позовом (банк) позов не визнав, посилаючись на укладення договору поруки, в якому є всі істотні умови, але допущена технічна помилка при друкуванні номера кредитного договору. Крім того, договір поруки не є правочином щодо придбання або відчуження основних засобів. Порука – це забезпечення виконання зобов’язань і за цим договором поручитель зобов’язується відповідати за позичальника в разі невиконання ним зобов’язань за кредитним договором.

Розглянувши зустрічний позов, надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що він підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Пункт 2 статті 203 вказаного кодексу передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належним повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Відповідно до статті 190 вказаного кодексу майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Оспорюваний договір поруки підписаний директором товариства, який діяв на підставі статуту. З огляду на статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорська транспортна компанія” суд встановив, що він затверджений учасниками товариства 07.05.2007р., зареєстрований державною реєстрацією 16.05.2007р. Пунктом 6.1 вказаного статуту передбачено, що майно товариства складають речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, вироблюються чи використовуються у діяльності товариства та відображаються в його балансі, а відповідно до пункту 6.4 товариству можуть належати будинки, споруди, обладнання, інше рухоме та нерухоме майно, цінні папери, грошові кошти, авторські права, право користування землею, водою та інше.

Згідно з пунктом 6.5 статуту товариство володіє, користується і розпоряджується власним майном, відповідає по своїм зобов’язанням всім своїм майном. Укладаючи договір поруки, директор повинен був усвідомлювати, що в разі невиконання позичальником всіх зобов’язань за кредитним договором, товариство буде відповідати перед кредитором як грошовими коштами, так і основними засобами, оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Крім того, пунктом 9.10 статуту передбачено, що в товаристві створюється одноособовий виконавчий орган – директор, що здійснює керівництво поточної діяльності, а згідно з пунктом 9.12 директор вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників відповідно до пункту 9.7 (підпункт “о”), яким віднесено придбання та відчуження основних засобів та одержання кредитів. Тобто, до компетенції загальних зборів товариства віднесено не затвердження договорів, угод, підписаних директором, а саме прийняття рішення щодо відчуження основних засобів та одержання кредитів. Таким чином, оскільки статутом передбачено, що директор діє на користь товариства, а не навпаки, то з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що директор підписав договір поруки за межами наданих йому повноважень і вказаний договір слід визнати недійсним.

Суд не може погодитися з міркуванням відповідача, що оспорюваний договір поруки не є правочином, оскільки в силу статті 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржником за виконання ним свого обов’язку. Стаття 554 вказаного кодексу передбачає правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Таким чином, укладаючи договір поруки одна сторона (поручитель) набуває обов’язків відповідати за порушення зобов’язання, за яким вона поручається, а друга сторона (кредитор) набуває право вимоги від поручителя відповідати за неналежне виконання зобов’язання і отримати основний борг та інше, передбачене договором. Отже, договір поруки є правочином і він має відповідати вимогам, передбаченим цивільним кодексом.

В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкерамтранс» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 6-Ж, ЄДРПОУ 31509133, МФО 335076, п/р 2600039399907 у ДОД «Райффайзен Банк Аваль», свідоцтво про держану реєстрацію АОО № 606011 від 25.05.2001р., видане Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, номер запису 12701050001000159) на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) в особі Донецької обласної Дирекції (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46-в, МФО 335076, ЄДРПОУ 23346741, р.р. 29093131) заборгованість за кредитом у сумі 721 470 грн. 94 коп., відсотки у сумі 108 083 грн. 88 коп., пеню у сумі 9 874 грн. 66 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 8 394 грн. 29 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

В задоволенні позовних вимог у відношенні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» задовольнити. Договір поруки № 014/07-171/55 від 07.08.2008р., укладений Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» визнати недійсним.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) в особі Донецької обласної Дирекції (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46-в, МФО 335076, ЄДРПОУ 23346741, р.р. 29093131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська транспортна компанія» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 6-Ж, свідоцтво про державну реєстрацію АОО № 607571 від 26.12.2001р. видане Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, номер запису 12701080010000343, ЄДРПОУ 14328081, МФО 334011, п/р 26007235860400 у ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя