Рішення № 75727309, 07.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2018 р. №820/4466/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,61085, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації вcix документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів ix сімей" за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям i соціального забезпечення oci6, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби. Однак, відповідачем не виконані приписи законодавства, та не було подано документів позивача розпоряднику бюджетних коштів для призначення грошової допомоги. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На виконання ухвали суду від 08.06.2018р. відповідачем 20.06.2018 року надано відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на наступне: позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги Харківський військовим комісаріатом складено не було.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР з 01.11.1983р. по 18.12.1985р., в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини пп 26190 що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2 (а.с.9, 10).

Під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії позивач отримав осколкові поранення голови, шиї, обох ніг, ЗЧМТ (контузія головного мозку - 1984 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2. Внаслідок цього позивач в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується:

- витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1127 від 15.03.2016 року (а.с.11);

- довідкою центрального архіву МО РФ від 17.02.2016р. про знаходження ОСОБА_2 на території Республіки Афганістан з 21.06.1983р. по 18.09.1985р.(зв. бік а.с.10);

- довідкою МСЕК серія 12ААА, №682258 від 09.10.2017р., відповідно якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (з 01.10.2017р.) (зв. бік а.с.11).

Судом також встановлено, що 21.02.2017р. позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою стосовно виплати йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IІI групи інвалідності, внаслідок поранення, травми, контузії, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 27.02.2017р. №465/ВСЗ (зв. бік а.с.8) позивачу надано відповідь, якою в задоволенні його заяви відмовлено. Відповідачем повідомлено позивача про те, що позивачу потрібно надати документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач повторно звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою від 24.05.2018 року стосовно виплати йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IІI групи інвалідності, внаслідок поранення, травми, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Листом ХОВК від 01.06.2018р. №1616/ВСЗ (а.с. 8) позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що за вихідним №465/ВСЗ Харківського обласного військового комісаріату від 27.02.2017 року вже надавалась відповідь по суті звернення.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

У зв'язку із встановленими обставинами справи, суд зазначає наступне.

Відповідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями ч.1 ст. 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

До суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви про виплату одноразової грошової допомоги від 24.05.2018 р. до Харківського обласного військового комісаріату.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом встановлено, що Харківським обласним військовим комісаріатом висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не надавався.

З матеріалів справи вбачається, що разом з заявою про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги позивачем до відповідача надано: копію військового квитка, копію архівної довідки, копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК, копію довідки МСЕК, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 21).

Відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

П.21.21. Положення №402, відповідно до якого - за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Таким чином Суд приходить до висновку, що позивачем був наданий повний перелік документів згідно п.11 Порядку 975, а відповідач безпідставно не склав висновок.

Посилання відповідача в листі на неможливість складання висновку, з огляду на неподання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530, передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

З витягу протоколу № 1127 від 15.03.2016 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягає у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації вcix документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", а також позовні вимоги про зобов'язання Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів ix сімей" за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям i соціального забезпечення oci6, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, що зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству Оборони України, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої зазначеними вище нормативними актами є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача подати висновок та відповідні документи визначеній судом особі, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої, у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації вcix документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів ix сімей" за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям i соціального забезпечення oci6, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко