Ухвала суду № 75706183, 25.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18101/17

Номер провадження:1-кп/521/533/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Іщенко О.В.,

при секретарі Анічкіній О. О.

за участю прокурора Стафіка Р. Т.

захисника-адвоката Бальон В. Н.

захисника-адвоката Гукасян А. М.

обвинуваченої ОСОБА_3

володільця майна ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2017 року за номером 42017162020000034, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої: АДРЕСА_1, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, -

ВСТАНОВИВ

До Малиновського районного суду міста Одеси від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшло клопотання про скасування арешту з майна накладеного ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси 10 серпня 2017 року.

На обґрунтування своїх доводів заявники посилаються на те, що на даний час відсутні підстави вважати, що документи які їм належать та зазначені в ухвалі слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.08.2017 про їх арешт не є доказом злочину, який інкримінують обвинуваченій ОСОБА_3, а відтак вказане майно не відповідає критеріям визначених ч.1 ст.98 КПК України, тому арешт цього майна порушує їх права та інтереси. Також в клопотанні зазначається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017162020000034 відносно ОСОБА_3, знаходиться на розгляді у Малиновському районному суді м. Одеси в рамках якого тимчасово вилучене їх майно, однак воно немає ніякого доказового значення у його розгляді, отже потреба у застосуванні цього заходу відпала.

Захисник - адвокат Гукасян А. М. та володілець майна - ОСОБА_4 у судовому засіданні доводи клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки документи, про які йде мова у клопотанні на них накладений арешт ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.08.2017 і вони направлені до експертної установи для проведення почеркознавчої експертизи по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12017160470004081, при цьому стороною обвинувачення були надані копії супровідних листів від 19 січня та 20 квітня 2018 року.

ОСОБА_3 та її адвокат, не заперечували проти задоволення клопотання про скасування арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити, з наступних підстав.

Під час розгляду клопотання судом встановлено, що 08 серпня 2017 року в ході огляду місця події, а саме робочого місця ОСОБА_3, службового кабінету №1, яке розташоване у приміщенні КП «Міське агентство з приватизації житла», за адресою: місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 66, було виявлено та вилучено (серед іншого) довідку видану ОСОБА_5, ОСОБА_4, на 1 арк. в 3-х екземплярах, свідоцтво про право власності від 17 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_2, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розпорядження № 250720 від 17 липня 2017 року, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розрахунок № 8-25260 від 17 липня 2017 року, на 1 арк., довідку № 1210/01-16 від 21 грудня 2016 року, на 1 арк.; копію розпорядження № 229 від 30 травня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки №373240/1 від 23 травня 2017 року, на 1 арк., копію додаткової угоди до договору найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від23 листопада 2016 року на 1 арк., особистий рахунок №36 від 13 березня 2017 року, на 1 арк.; договір найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від 23 листопада 2016 року, на 1 арк., довідку б/н, на 1 арк., копія рішення №120 від 06 квітня 1990 року, на 3 арк., копію рішення б/н, на 4 арк.; заява ОСОБА_5 № 523/692-М/01-07 від 11 липня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки № 1312 від 02 червня 2017 року, на 1 арк.; копію заяви ОСОБА_4 від 11 січня 2017 року на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_4, на 3 арк.; довідку № 272/01-03 від 21 квітня 2017 року, на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_5, на 3 арк.; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, на 4 арк., лист опису на 1 арк.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси 10 серпня 2017 року на вказані документи був накладений арешт з забороною розпоряджатись та користуватись ними.

Постановою слідчого Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП України в Одеській області від 11 серпня 2017 року документи, а саме довідка видана ОСОБА_5, ОСОБА_4, на 1 арк. в 3-х екземплярах, свідоцтво про право власності від 17 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_2, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розпорядження № 250720 від 17 липня 2017 року, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розрахунок № 8-25260 від 17 липня 2017 року, на 1 арк., довідку № 1210/01-16 від 21 грудня 2016 року, на 1 арк.; копію розпорядження № 229 від 30 травня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки №373240/1 від 23 травня 2017 року, на 1 арк., копію додаткової угоди до договору найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від23 листопада 2016 року на 1 арк., особистий рахунок №36 від 13 березня 2017 року, на 1 арк.; договір найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від 23 листопада 2016 року, на 1 арк., довідку б/н, на 1 арк., копія рішення №120 від 06 квітня 1990 року, на 3 арк., копію рішення б/н, на 4 арк.; заява ОСОБА_5 № 523/692-М/01-07 від 11 липня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки № 1312 від 02 червня 2017 року, на 1 арк.; копію заяви ОСОБА_4 від 11 січня 2017 року на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_4, на 3 арк.; довідку № 272/01-03 від 21 квітня 2017 року, на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_5, на 3 арк.; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, на 4 арк., лист опису на 1 арк. визнані речовим доказом та долучені до матеріалів кримінального провадження №42017162020000034 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.4 ст.368 - 4 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказане майно було вилучене у КП « Міське агентство з приватизації житла » з робочого столу підозрюваної і знаходилось там у зв'язку з виконанням покладених на неї обов'язків, пов'язаних з приватизацією квартири АДРЕСА_2.

Тобто, власниками вказаного майна являються ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Про вказану обставину не було відомо слідчому судді, що приймав рішення про арешт майна, адже слідчий в своєму клопотанні не повідомив, що воно не є доказом злочину.

Більш того судом під час розгляду кримінального провадження за №42017162020000034 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України, досліджені надані прокурором в порядку ст.358 КПК України письмові докази, про те майно на яке накладено арешт і власниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, прокурор суду не надав як доказ, тобто воно не має значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, отже вищевказане майно не є доказом злочину, яке інкримінується обвинуваченій.

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами , якщо вони містять вищевказані ознаки.

Слід звернути увагу, що на даний час не має підстав вважати, що майно власниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а саме документи є доказом злочину. Вказане майно не відповідає критеріям, зазначеним у статті ст.98 КПК України, а також не містять ознак речових доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачують ОСОБА_3, а відтак арешт вказаного майна порушує права та інтереси його володільців.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову, Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридичні особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, -особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені у судовому порядку на підставі достатніх доказів.

Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладених вище фактів володільці та власники тимчасово вилученого майна вважають, що такий підхід органу досудового розслідування не відповідає діючому кримінальному процесуальному законодавству України та практиці Європейського суду з прав людини.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє буд-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіння своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності ( рішення по справі « Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише « на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції ( рішення у справах « Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та інші проти Греції» та « Малама проти Греції»).

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зазначені міжнародні гарантії прав людини на недоторканість житла, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканність прав власності нормативно визначені в Конституції України та є, відповідно до положень ст.2 КПК України, загальними засадами кримінального провадження.

Прокурором під час розгляду клопотання про скасування арешту з майна були надані копії супровідних листів які нібито підтверджують, що документи власниками яких є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були направленні експерту для проведення почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12017160470004081. Разом з тим, слід звернути увагу, що вказані супровідні листи не свідчать про те, що саме документи про які йдеться мова у клопотанні були направленні експерту, оскільки зі змісту цих листів вбачається, що директору ОНДІСЕ направлені експериментальні зразки підпису ОСОБА_6, вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_6, а також вільні зразки підпису ОСОБА_3,

Крім того, варто відзначити, що суду не було надано підтверджень того, що документи, перелік яких зазначений у клопотанні, визнано речовим доказом або на них в рамках кримінального провадження № 12017160470004081 був накладений арешт, а відтак не зрозуміло на підставі яких процесуальних рішень вказані документи були направлені експерту в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12017160470004081.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином подальше утримання органом досудового розслідування майно на яке, накладене арешт ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2017 року за відсутністю передбачених для цього достатніх підстав, порушує право ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як власників майна, на вільне використання належних їм документів, що не відповідає діючому кримінальному процесуальному законодавству України та практиці Європейського суду з прав людини.

При розгляді питання про арешт майна ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не були присутніми, повідомлення про розгляд вказаного клопотання їм не направлялось.

На підставі викладених обставин, які свідчать про те що потреба досудового слідства яка виправдовує такий ступінь втручання у право власності майна відпала, а тому арешт накладений на вище перелічені документи з забороною розпоряджатись та користуватись підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 174, 175, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування арешту з майна накладеного ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси 10 серпня 2017 року - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 10 серпня 2017 року на довідку видану ОСОБА_5, ОСОБА_4, на 1 арк. в 3-х екземплярах, свідоцтво про право власності від 17 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_2, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розпорядження № 250720 від 17 липня 2017 року, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розрахунок № 8-25260 від 17 липня 2017 року, на 1 арк., довідку № 1210/01-16 від 21 грудня 2016 року, на 1 арк.; копію розпорядження № 229 від 30 травня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки №373240/1 від 23 травня 2017 року, на 1 арк., копію додаткової угоди до договору найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від 23 листопада 2016 року на 1 арк., особистий рахунок №36 від 13 березня 2017 року, на 1 арк.; договір найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від 23 листопада 2016 року, на 1 арк., довідку б/н, на 1 арк., копія рішення №120 від 06 квітня 1990 року, на 3 арк., копію рішення б/н, на 4 арк.; заява ОСОБА_5 № 523/692-М/01-07 від 11 липня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки № 1312 від 02 червня 2017 року, на 1 арк.; копію заяви ОСОБА_4 від 11 січня 2017 року на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_4, на 3 арк.; довідку № 272/01-03 від 21 квітня 2017 року, на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_5, на 3 арк.; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, на 4 арк., лист опису на 1 арк.

Зобов'язати слідчого Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області та/або процесуального керівника (прокурора) у кримінальному провадженні № 12017160470004081 негайно повернути ОСОБА_5 та ОСОБА_4 довідку видану ОСОБА_5, ОСОБА_4, на 1 арк. в 3-х екземплярах, свідоцтво про право власності від 17 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_2, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розпорядження № 250720 від 17 липня 2017 року, на 1 арк. в 3-х екземплярах, розрахунок № 8-25260 від 17 липня 2017 року, на 1 арк., довідку № 1210/01-16 від 21 грудня 2016 року, на 1 арк.; копію розпорядження № 229 від 30 травня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки №373240/1 від 23 травня 2017 року, на 1 арк., копію додаткової угоди до договору найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від 23 листопада 2016 року на 1 арк., особистий рахунок №36 від 13 березня 2017 року, на 1 арк.; договір найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду від 23 листопада 2016 року, на 1 арк., довідку б/н, на 1 арк., копія рішення №120 від 06 квітня 1990 року, на 3 арк., копію рішення б/н, на 4 арк.; заява ОСОБА_5 № 523/692-М/01-07 від 11 липня 2017 року, на 1 арк.; копію довідки № 1312 від 02 червня 2017 року, на 1 арк.; копію заяви ОСОБА_4 від 11 січня 2017 року на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_4, на 3 арк.; довідку № 272/01-03 від 21 квітня 2017 року, на 1 арк.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_5, на 3 арк.; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, на 4 арк., лист опису на 1 арк.

Копію ухвали направити прокурору Одеської місцевої прокуратури № 2.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Іщенко О. В.