Постанова № 7570610, 16.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 грудня 2009 р. № 10/196-09 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Козир Т.П.,

суддів: Малетича М.М.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2009р. у справі № 10/196-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсоцінвест” до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” про стягнення 11 794 702,46 грн.,

за участю представників:

Позивача: Понько Р.В., довіреність б/н від 14.12.2009р.,

Саєнко В.В., довіреність б/н від 14.12.2009р.,

Відповідача: Рибалко О.А., довіреність № 250/2-1 від 08.01.2009р.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсоцінвест” (далі –ТОВ “Укрсоцінвест”, Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” (далі –ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, Відповідач) про стягнення 11794702,46 грн., з яких: 9742396,10 грн. –інфляційні нарахування і 2052306,36 грн. –3% річних на суму конкурсної кредиторської заборгованості за період прострочення з 11.06.2001р. до 13.08.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2009р., позов ТОВ “Укрсоцінвест” було задоволено: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 9742396 грн. 10 коп. –інфляційної суми та 2052306 грн. 36 коп. –3% річних, нарахованих на суму конкурсної кредиторської заборгованості, а також, судові витрати по справі.

В поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права. Зокрема, ст.ст. 604, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ “Укрсоцінвест” повністю, а судові витрати у справі покласти на Позивача.

Відповідач, у своєму запереченні, посилаючись на безпідставність доводів Відповідача, викладених ним в касаційній скарзі, просив залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ “Укрсоцінвест”, на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного з ТОВ “Віадук-А”, набуло право вимоги заборгованості до ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” в сумі 9532677,20 грн., яку згідно листа арбітражного керуючого за №26/15/118-64 від 09.12.2004р. було включено 11.06.2001р., як безспірну, до реєстру вимог кредиторів у справі № Б26/15/118/01 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006р., було затверджено мирову угоду сторін від 25.04.2005р. у справі про банкрутство ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” та припинено провадження у цій справі.

В подальшому, 13.08.2008р. Відповідачем було здійснено погашення на користь Позивача кредиторської заборгованості (основного боргу), включеної до реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” № Б26/15/118/01, в розмірі 9532677,20 грн., тобто –у повному обсязі.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ “Укрсоцінвест” про стягнення з ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” 11794702,46 грн., в тому числі: 9742396,10 грн. –інфляційні нарахування і 2052306,36 грн. –3% річних на суму основної, кредиторської заборгованості в розмірі 9532677,20 грн. за період прострочення –з 11.06.2001р. до 13.08.2008р.

Задовольняючи позов ТОВ “Укрсоцінвест” про стягнення з ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” вказаної грошової суми, що складається з інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що після затвердження судом мирової угоди сторін та припинення провадження у справі, поряд з розрахунками за поточну заборгованість, на боржника (в даному випадку –Відповідача) лягає додатковий фінансовий тягар у вигляді погашення грошових вимог, які виникли в період дії протягом 5 років мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також, сплати інфляційних нарахувань на суму конкурсної заборгованості та процентів річних за вказаний період, в той час, як у кредитора (в даному випадку –Позивача), у свою чергу, виникає передбачене законом право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, яке являється способом захисту його права та інтересу, що підтверджується відповідною правовою позицією Верховного Суду України у господарських справах.

Вказане, за висновками судів попередніх інстанцій, узгоджується і з приписами ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому, вимоги Позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Разом з тим, на думку касаційної інстанції, з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 604 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), зобов’язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, згідно вказаних норм закону, внаслідок заміни первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новації), первісне зобов’язання (в тому числі –і додаткові зобов’язання) припиняється та виникає нове зобов’язання, яке повинно містити нові умови про інший предмет, або інший спосіб його виконання.

В той же час, частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним, та може бути іншим, встановлений договором або законом.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що реалізація сторонами передбаченого законом права самостійно розпоряджатися своїми правами в судовому процесі, з огляду на принцип диспозитивності у господарському процесуальному законодавстві, а також, з урахуванням умов конкретної мирової угоди, не позбавляє позивача права вирішити у встановленому законом порядку інші вимоги, які не були предметом мирової угоди і, зокрема, щодо стягнення річних та інфляційних нарахувань.

В даному випадку, згідно п.п. 4.1., 4.2. згаданої вище мирової угоди сторін від 25.04.2005р. у справі № Б26/15/118/01 про банкрутство ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, затвердженої 19.12.2005р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, Боржник (Відповідач) зобов’язувався почати здійснювати розрахунки з кредиторами через 10 (десять) років після набрання чинності цією угодою, та повністю задовольнити вимоги кредиторів протягом 20 (двадцяти) років з дати початку розрахунків, передбаченої у підпункті 4.1. цієї угоди та протягом цього строку оплачувати заборгованість щорічно рівними частками у грошовій формі.

В той же час, статтею 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредитором стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

У зв’язку із цим, зазначена мирова угода не є новацією зобов’язань боржника (Відповідача) перед кредиторами згідно реєстру кредиторів у справі про банкрутство ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” № Б26/15/118/01, оскільки предметом цієї угоди є тільки порядок виконання таких зобов’язань без зміни предмету зобов’язання та способу його виконання.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону грошовим зобов’язанням у розумінні цього Закону є зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

До таких підстав відносяться передбачені статтею 625 ЦК України зобов’язання боржника сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, як воно визначено у ст. 1 вказаного Закону.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 38 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Норми цієї статті розповсюджуються також на строки погашення заборгованості.

В той же час, статтями 37 та 39 Закону встановлено, що одностороння відмова від мирової угоди не допускається, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Отже, за вказаними нормами Закону, на порядок та строки погашення грошових зобов’язань зі сплати інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних, як складової частини грошового зобов’язання, розповсюджуються норми мирової угоди, яка створює баланс інтересів та є фіналом усієї процедури банкрутства і спрямована на збереження суб’єкта господарювання та відновлення його платоспроможності.

Як зазначалось вище, право вимоги ТОВ “Укрсоцінвест” до ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” погашення заборгованості в розмірі 9532677,20 грн., а також, суму інфляційних нарахувань та 3% річних, виникло у Позивача на підставі договору про відступлення права вимоги ТОВ “Віадук-А”, і ця сума заборгованості була включена до мирової угоди від 25.04.2005р.

Отже, порядок проведення розрахунків Боржника з Кредитором був врегульований шляхом укладання мирової угоди від 25.04.2005р., відповідно до якої, Боржник повинен почати здійснювати розрахунки з кредиторами через 10 років після набрання чинності цією угодою, та повністю задовольнити вимоги кредиторів протягом 20 років з дати початку розрахунків.

Таким чином, згідно умов вищезазначеної мирової угоди від 25.04.2005р., станом на 2009 рік у Позивача не настав строк права вимоги до ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, як основного боргу, так і права вимоги на заборгованість по індексу інфляції та трьох відсотків річних.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій було правильно встановлені обставини справи, проте, водночас, не були застосовані положення спеціального законодавства щодо порядку виконання мирової угоди у справі про банкрутство, якою встановлені терміни погашення грошових зобов’язань, у зв’язку із чим, дійшли помилкового висновку про задоволення вимог Позивача.

З огляду на вказані порушення норм матеріального права судами попередніх інстанцій та обставини справи, на думку касаційної інстанції, підстави для направлення справи на новий судовий розгляд, в даному випадку, відсутні.

У зв’язку з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. у даній справі, та прийняття нового рішення про відмову ТОВ “Укрсоцінвест” в задоволенні його позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. у справі № 10/196-09 скасувати, та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “Укрсоцінвест” до ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” про стягнення 11 794 702,46 грн., відмовити повністю.

Судові витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсоцінвест” (код ЄДРПОУ 32829266), стягнувши з нього на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (код ЄДРПОУ 0539056) понесені ним судові витрати по справі у зв’язку з поданням апеляційних та касаційних скарг в сумі 25 500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.).

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Козир Т.П.

Судді Малетич М.М.

Могил С.К.