Постанова № 7570847, 29.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 р. № 4/125-2988 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідачів

третіх осіб- Зіненко О.В.,

- не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Лановецького споживчого товариства, м.Ланівці Тернопільської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.05.2009

у справі№4/125-2988

за позовом Лановецького споживчого товариства, м.Ланівці Тернопільської області

до

(треті особи1.ПСП "Промінь";

2.приватного підприємця ОСОБА_1;

3.ОСОБА_2;

4.ОСОБА_3

- Лановецьке районне споживче товариство, Лановецьке районне БТІ)

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 13.10.2000 і від 08.04.2008

та усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення

відповідача-2 і відповідача-4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.12.2008 (суддя Бурда Н.М.) позов задоволено - на підставі ст.ст.203,215,391 ЦК України визнано недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу від 13.10.2000 і від 08.04.2008 та усунено перешкоди позивачу в користуванні приміщенням павільйону ПП-1 по вул.Грушевського,16 в м.Ланівці (територія ринку) шляхом примусового виселення з приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Рішення мотивоване укладенням оспорюваних договорів з порушенням вимог ст.658 ЦК України та прав позивача, як належного власника приміщення, відчуженого за цими договорами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 (судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) рішення скасовано та в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Лановецьке споживче товариство у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.328,391 ЦК України та ст.ст.32-43 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника першого та другого відповідачів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 11.12.2008 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спірний договір купівлі-продажу приміщення від 13.10.2000 було укладено між ПСП "Промінь" (продавець) та громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_2., як покупцями. В свою чергу, спірний договір купівлі-продажу 1/2 частини приміщення від 08.04.2008 укладено між громадянами ОСОБА_2. (продавець) та ОСОБА_3 (покупець).

Позовна вимога про усунення перешкод у користуванні приміщенням також заявлена до громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками судів про наявність підстав для прийняття рішення по суті спору з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, які виникли з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності ( далі - підприємства та організації), мають звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Пунктом 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Аналіз вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України свідчить, що справа буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає ст.1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини носять господарський характер.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

У вступній частині позовної заяви від 15.09.2008 №7/456 (а.с.15-19 том 1) містяться посилання на видане ОСОБА_1. свідоцтво від 30.01.2001 №02739548Ф0010163 про реєстрацію відповідача-2 як суб'єкта підприємницької діяльності, в той час як матеріалах справи зазначене свідоцтво відсутнє, а спірний договір купівлі-продажу від 13.10.2000р. за участю ОСОБА_1 укладено значно раніше.

Судом першої інстанції всупереч вимогам ст.38, ч.2 ст.54 та п.4 ст.65 ГПК України не витребувано від відповідача-3 і відповідача-4 та від компетентних органів державної влади чи місцевого самоврядування відомості щодо державної реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як приватних підприємців, в ЄДРПОУ.

Відтак, колегія вважає передчасним відхилення місцевим господарським судом клопотання ОСОБА_1 від 24.10.2008 про припинення провадження у справі в порядку п.1 ст.80 ГПК України (а.с.117-119 том 1) з мотивів підвідомчості господарському суду даного спору за участю фізичних осіб та з посиланням на практику Верховного Суду України (ухвала судової палати у цивільних справах ВСУ від 12.06.2008 у справі №6-9716 сво 08), оскільки закриваючи провадження у вказаній цивільній справі Верховний Суд України виходив з встановлених обставин наявності у громадянина-позивача статусу приватного підприємця станом на момент укладення оспорюваного ним договору купівлі-продажу.

В даній же справі суд першої інстанції, безпідставно ухилившись від встановлення обставин наявності у громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу суб'єкта підприємницької діяльності на момент укладення спірних правочинів, помилково розглянув спір по суті за правилами господарського судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Господарським судам підвідомчі також справи у спорах про визнання недійсними господарських договорів (ч.1 ст.15 ГПК України).

Виходячи зі змісту ч.1 ст.179 Господарського кодексу України господарськими договорами вважаються договори, на підставі яких між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами виникають майново-господарські зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2006р.) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Однак, вказаний спір не є таким, що виник з корпоративних відносин за участю господарського товариства, оскільки, по-перше, ані Лановецьке споживче товариство, ані ПСП "Промінь" не є господарським товариством в розумінні норм ст.ст.79,80 ГК України, п.4 ч.1 ст.12 ГПК України та положень Закону України "Про господарські товариства".

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України, зазначаючи у п.3 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" про те, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма п.4 ч.1 ст.12 ГПК України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Окрім того, чинною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі №4/173-3289 (за участю ПСП "Промінь", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як відповідачів), якою на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.10.2000, встановлено той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не є та не були учасниками Лановецького споживчого товариства.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, справи у спорах, що виникають з цивільних правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, підвідомчі відповідному районному (міськрайонному, міському) суду, та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, спір про визнання недійсним договору, однією із сторін якого є громадянин, як і спір про виселення громадянина з приміщення, є непідвідомчим господарським судам України.

Апеляційний суд, повторно розглянувши справу по суті та прийнявши нове рішення про відмову в позові, також помилково не звернув уваги на вищевказані обставини, що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи в розрізі підвідомчості даного спору господарським судам та є достатньою підставою для скасування судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції достовірно встановити наявність чи відсутність у громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу суб'єкта підприємницької діяльності станом на момент укладення оспорюваних договорів і пред'явлення негаторного позову та з врахуванням вищенаведеного вирішити питання про відсутність чи наявність передбачених п.1 ч.1 ст.80 цього Кодексу підстав для припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лановецького споживчого товариства задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 11.12.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 у справі №4/125-2988 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун