Постанова № 7568191, 28.12.2009, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2814/09/0770

рядок статзвіту 2.11.15

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 год. 55 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача Митровція В. І. ( дов. від 15.04.2009 р. );

представника відповідача ДПІ у м. Ужгороді Барановську В. В. ( дов. №24/9/10 від 08.01.2009 р. ); представника відповідача Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області Пойди О. І. ( дов. № 14-15/3466-від 08.09.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Акваперл" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, Головного управління державного казначейства в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2009 року №0007412301/0 4528/23-4/22098755/34408 та від 17.02.2009 року № 0303551640/1 471/15-2/2209855/4588 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач юридична особа приватне підприємство «Акваперл»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до субєктів владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 17.12.2008 року №0007412301/0 4528/23-4/22098755/34408, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 11953,00 грн., податкового повідомлення рішення від 17.02.2009 року № 0303551640/1 471/15-2/2209855/4588, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 19822,00 грн. та стягнення зазначених сум з Державного бюджету України на його розрахунковий рахунок, мотивуючи тим, що при донарахуванні податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін, відповідачем не дотримано встановлену законом щодо цього процедуру.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив, просив суд задовольнити позов яким визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення рішення від 17.12.2008 року №0007412301/0 4528/23-4/22098755/34408, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 11953,00 грн. та податкового повідомлення рішення від 17.02.2009 року №0303551640/1 471/15-2/2209855/4588, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 19822,00 грн.

Представник відповідача ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні такого, як безпідставному, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у письмових запереченнях на позов, зокрема пояснивши, що податковим органом правомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2008 року на суму 11953,00 грн. та за жовтень 2008 року на суму 19822,00 грн. При визначенні бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України було правомірно застосовано «звичайні ціни», оскільки договірна (контрактна ) вартість такого була нижча за звичайну ціну (митну вартість ).

Представник відповідача Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області у судовому засіданні з врахуванням відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення спірної суми з Державного бюджету України на його розрахунковий рахунок пояснень з приводу позову не давав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту від 12.12.2008 року № 2801/23-4/22098755 ( а. с. 11 -21 ) відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося за серпень 2008 року, за результатами якої встановлено, що останнім в порушення п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1. п. 7.4, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про додану вартість»завищено суму ПДВ , належного до відшкодування за вересень 2008 року на 11953,00 грн. Перевіркою позивачу за серпень 2008 року зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту на цю суму та встановлено позитивне значення різниці між податковим зобовязанням та податковим кредитом, що складає 517 грн., а за вересень 2008 року зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту на 19822,00 грн. та визначено відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, що складає 4830,00 грн.

Також перевіркою зазначено, що підприємство зобовязане самостійно відкоригувати значення рядка 23 ( зменшити) у наступних деклараціях з ПДВ на 20339,00 грн.

За наслідками розгляду вищезазначеного акту перевірки 17.12.2008 року було прийнято податкове повідомлення рішення № 0007412301/0 4528/23-4/22098755/34408 (а. с. 22 ), яким позивачу на підставі «б», п. п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, , п. п. 7.7.1, 7.1.2 п. 7.7 ст.7, п. п.7.3.1 7.3 ст.7, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 11953,00 грн., правомірність якого є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Окрім того, 18.12.2008 року відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2008 року якою встановлено, що розмір податку, зазначеного останнім у декларації є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної ) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації таким порушено п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п.7.7. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме заявлено до бюджетного відшкодування залишок відємного значення вересня 2008 року в розмірі 24652,00 грн., а згідно Акту планової виїзної перевірки від 12.12.2008 року № 2801/23-4/22098755 відємне значення вересня 2008 року складає 4830,00 грн. Тобто перевіркою встановлено, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача за жовтень 2008 року складає 4830,00 грн. Зазначений факт підтверджується Актом документальної невиїзної (камеральної ) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 18.12.2008 року № 2857/15-2 ( а. с. 23).

За наслідками Акту перевірки № 2857/15-2 від 18.12.2008 року та з врахуванням висновків Акту перевірки № 2801/23-4/22098755 від 12.12.2008 року було прийнято податкове повідомлення рішення № 0303551640/0 4721/15-2/22098755/35118 від 24.12.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 20272,00 грн.

Зазначене рішення було оскаржене ПП «Акваперл»в апеляційному порядку . Під час розгляду скарги в такому виявлено арифметичну помилку при нарахуванні суми, на яку буде зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, оскільки перевіркою неправильно визначено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та, податковим кредитом, що за даними перевірки становить 4380,00 грн., а фактично складає 4830,00 грн.

За результатом апеляційного оскарження податкове повідомлення рішення №0303551640/0 4721/15-2/22098755/35118 від 24.12.2008 року було частково скасоване в частині 450,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, а в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, що підтверджується рішенням про результати розгляду скарги № 4297/10/250 від 17.02.2009 року ( а. с. 24-26).

З врахуванням часткового скасування податкового повідомлення рішення від 24.12.2008 року №0303551640/0 4721/15-2/22098755/35118 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2009 року за № 0303551640/1 471/15-2/2209855/4588, щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суму за жовтень 2008 року в сумі 19 822,00 грн. ( а. с. 27), правомірність такого є також предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так, судом встановлено, що позивачем в податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 року (вхідний №93374 ДПІ у м. Ужгороді від 17.10.2008 року) задекларовано податкове зобов'язання по податку на додану вартість (рядок 9) в сумі 37 708,00 грн., податковий кредит (рядок 17) 62 360,00 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18.2) в сумі 24652,00 грн. податку на додану вартість, зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2) в сумі 24 652,00 грн.

В податковій декларації за жовтень 2008 року (вхідний №106771 ДПІ у м. Ужгороді від 18.11.2008 року) позивачем задекларовано податкове зобов'язання по податку на додану вартість (рядок 9 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2008 року), що становить 43 549,00 грн., податковий кредит (рядок 17) становить 57 272,00 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2) становить 13 723,00 грн., значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1) складає 24 652,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації за вересень 2008 року та рядок 1 розрахунку суми бюджетного, відшкодування Позивач №306771) складає 30 529,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 податкової декларації за вересень 2008 року та рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування Позивач від №106771) становить 24 652,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійснені перевірки позивача було встановлено, що у вересні 2008 року ПП «Акваперл»проводило реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито та націнку. Вартість реалізації вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами.

Договірна (контрактна) вартість придбаного імпортованого товару позивачем у вересні 2008 року відрізняється більше ніж на 20 відсотків від митної вартості. Підприємство визначило податкові зобов'язання за вересень 2008 року в сумі 37 708 грн., виходячи з фактурної вартості, ввізного мита та націнки.

У вересні 2008 р. підприємство відвантажило СПД ОСОБА_1. (м. Київ), ОСОБА_2. (м. Київ) та іншим імпортований товар, митна вартість якого склала 345178,56 грн., сума ПДВ сплачена на митниці склала 57 529, 76 грн.

На підставі наведеного перевіркою зроблено висновок про те, що загальний обсяг оподаткованих, операцій за ставкою 20% за вересень 2008 року становить 345178,56 грн.

Тобто, перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1., п7.3, п.п.7.4.1, п7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого збільшено суму податкового зобов'язання за вересень 2008 року в розмірі 19 822,00 грн., тобто зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за вересень 2008 року на 19 822,00 грн. та визначено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в сумі 4 380, 00 грн.

Однак такі висновки відповідача на переконання суду є протиправними з врахуванням наступного.

У ході розгляду справи судом встановлено, що протягом охоплюваного перевіркою періоду позивач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку.

Зокрема підприємство проводило реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито та націнку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД.

Даний факт відповідачем не заперечується.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що договірна (контрактна ) вартість реалізованого позивачем товару на території України була нижча за звичайну ціну ( митну вартість ).

Згідно пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

. Відповідно до пункту 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Там же визначено, що:

справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

ідентичні товари (роботи, послуги) це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

однорідні товари (роботи, послуги) це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

За пунктом 1.20.2 статті 1 цього ж Закону України, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За пунктом 1.20.6 статті 1 цього ж Закону України, у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

За пунктами 1.20.8 та 1.20.10 статті 1 того ж Закону України, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Також пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.98 року, який було видано з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, є визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Там же визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Крім того, за Законом України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.90 року (зокрема, статтями 6 і 7) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. На сьогодні державне регулювання цін запроваджено Кабінетом Міністрів України за постановою від 25.12.96 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», у якій відсутні будь-яке регулювання цін на митну вартість.

Аналізуючи зазначені норми суд приходить до висновку, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін»є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть повязаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

При цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

В акті відповідача відсутні будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних цін на продукцію, що реалізувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних ( аналогічних ) товарів у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін.

Здійснюючи перевірку відповідач дійшов до хибного висновку щодо визначення звичайної ціни товару шляхом використання митної вартості, оскільки імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не можуть вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін.

Так, ч.1 ст. 263 МК України передбачено можливість використання інформації, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, виключно митними органами для митних цілей. В тому числі для визначення бази оподаткування ПДВ при імпорті товарів.

Аналогічно визначено і п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., згідно якого митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Таким чином, звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення ”, де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”. Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Жодним законодавчим актом України не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», яке застосовується при визначенні бази операцій поставки товарів на митній території України, і поняття «митна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України.

А тому посилання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що він сплатив всі необхідні при розмитненні платежі та податки від митної вартості товару, а ціну, за якою реалізував товари покупцям, формував на підставі п.4.1. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість ”, при здійсненні господарської діяльності ціна реалізації товару коливалася відповідно до попиту, економічного стану ринку, маркетингових досліджень. Реалізація товару проводилась оптом, але в жодному випадку ціна товару не була нижчою від ринкової ціни, а отже, й від звичайної.

Крім того, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Проте, відповідно до пункту 4.3.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань платника податків є можливим виключно у випадках, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (тобто лише у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію) у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Там же визначено, що цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Також пунктом 4.3.2 статті 4 цього ж Закону є визначено, що якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Там же визначено, що якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Крім того, пунктом 4.3.3 статті 4 того ж Закону України є, зокрема, встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків, а пунктом 4.3.4 тієї ж статті 4 є визначено застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. На теперішній час жодним законом України не затверджено методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами.

Пунктом 4.3.5 статті 4 того ж Закону є визначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як вбачається із змісту акту відповідача, при перевірці позивача йому були надані всі необхідні документи ведення обліку, а тому жодних законних підстав щодо самого факту застосування непрямих методів не було.

За таких обставин суд приходить до переконання, що нарахування податкових зобовязань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Суд констатує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 17.12.2008 року №0007412301/0 4528/23-4/22098755/34408, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 11953,00 грн. та податкового повідомлення рішення від 17.02.2009 року №0303551640/1 471/15-2/2209855/4588, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 19822,00 грн., обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 82 від 10.06.09 р.) судові витрати у розмірі 3 (три ) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Приватного підприємства «Аксет 2005» - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області 17.12.2008 року №0007412301/0 4528/23-4/22098755/34408, щодо зменшення Приватному підприємству «Акваперл»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 11953,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області 17.02.2009 року №0303551640/1 471/15-2/2209855/4588, щодо зменшення Приватному підприємству «Акваперл»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 19822,00 грн.

4.Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Акваперл» (88000, м. Ужгород, вул. Гарайди, 8/1, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 22098755) понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок ) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2009 року

Суддя Андрійцьо В.Д.

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

88017 м.Ужгород,вул.Загорська, 30, тел./факс:(0312) 64-07-62, Email:inbox@adm.zk.court.gov.ua

_______________

№ 2а-2814/09/0770

Приватне підприємство "Акваперл"

вул. Гарайди, 8/1, м. Ужгород, Закарпатська область,88000

Закарпатський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 22.12.2009 року.

Додаток: копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року на 10 арк.

Суддя Андрійцьо В.Д.

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

88017 м.Ужгород,вул.Загорська, 30, тел./факс:(0312) 64-07-62, Email:inbox@adm.zk.court.gov.ua

_______________

№ 2а-2814/09/0770

ДПІ в м.Ужгород

вул. Духновича2, м. Ужгород,

Закарпатська область,88000

Закарпатський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 22.12.2009 року.

Додаток: копія постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року на 10 арк.

Суддя Андрійцьо В.Д.