Постанова № 7567640, 23.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-3709/08/0570

час прийняття постанови: 11-50 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Стирана В.В.

при секретарі                                                  Цурганової Г.В.,

за участю:

представника позивача – Завражного О.А.,

представника відповідача 1 – Толстолуцької М.М.,

представника відповідача 2 – не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерДон» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування з Державного бюджету сум за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерДон», звернувся до суду з адміністративним позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування з Державного бюджету сум за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 20.07.2000 року ТОВ «ІнтерДон» до ДПІ у Центрально-Міському районі міста Горлівки була подана податкова декларація з податку на додану вартість та додаток № 3 до неї, згідно з яким в даному податковому періоді ТОВ «ІнтерДон» мало відємне значення зобов’язань з ПДВ у сумі 33942 грн.

Таким чином, ПДВ ТОВ «ІнтерДон» повинно був бути відшкодованим до 20.08.2000 року.

Своєчасно ПДВ підприємству відшкодовано не було.

26.02.2002 року ДПІ у Центрально-Міському районі міста Горлівки було складено акт перевірки ТОВ «ІнтерДон» № 62/ДТ/23-211-3 від 26.02.2002 року, на підставі якого були прийняті рішення згідно яких суми ПДВ, які підлягали відшкодуванню з бюджету та рахувалися до особовому рахунку були повністю скасовані .

23.12.2005 року Господарський суд Донецької області виніс рішення по справі № 41/46а, яким було визнано недійними рішення ДПІ, що були прийняті на підставі акту перевірки № 62/ДТ/23-211-3 від 26.02.2002 року.

За період з червня 2000 року по травень 2006 року ТОВ «ІнтерДон» використало частину ПДВ, який підлягав відшкодуванню з бюджету.

Залишок суми бюджетної заборгованості по ПДВ ТОВ «ІнтерДон» відшкодовано не було.

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.05.2007 року по справі № 28/220 з Державного бюджету України на користь ТОВ «ІнтерДон» стягнуто заборгованість з ПДВ у сумі 26041 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007 року по справі № 22-а-1689/07 зазначену постанову суду залишено без змін.

29.10.2007 року Державним казначейством України на поточний рахунок ТОВ «ІнтерДон» була повернена сума бюджетної заборгованості по ПДВ у розмірі 26041 грн.

Таким чином, бюджетна заборгованість існувала з 01.09.2000 року по 29.10.2007 року.

Позивач вважає, що ТОВ «ІнтерДон» на суму бюджетної заборгованості повинна бути нарахована сума відсотків на рівні 120 % річних від облікової ставки НБУ на бюджетну заборгованості у розмірі 61264,06 грн.

Також позивач вважає, що неправомірними діями відповідача Горлівської ОДПІ, виражені у несвоєчасному поверненні бюджетної заборгованості по ПДВ ТОВ «ІнтерДон», були завдані майнові збитки у зв’язку інфляційними процесами в Україні та знеціненням грошових коштів у розмірі 22747,01 грн.

Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача Горлівської ОДПІ 26.02.2002 року щодо складання акту йому були завдані майнові збитки.

Для поновлення своїх порушених прав та захист законних інтересів в суді ТОВ «ІнтерДон» звернулося за правовою допомогою до ТОВ «Промтехнохім».

Згідно договору № 1 від 01.02.2004 року про надання юридичних послуг та представництва інтересів у суді, ТОВ «Промтехнохім» надавало ТОВ «ІнтерДон» правову допомогу.

Відповідно до акту надання послуг від 16.11.2007 року та рахунку-фактури № 1611 від 16.11.2007 року ТОВ «ІнтерДон» отримало послуги у вигляді правової допомоги та представництва у суді на загальну суму 22654,53 грн.

Відповідно до договору та згідно рахунку ; 1610 від 16.10.2007 року ТОВ «ІнтерДон» сплатило на користь ТОВ «Промтехнохім» платіжним дорученням № 2 від 20.11.2007 року плату юридичних послуг у розмірі 26000 грн., квитанцією № 1 від 20.11.2007 року от пату юридичних послуг у розмірі 7654,53 грн.

Таким чином, вважає, що неправомірними діями Горлівської ОДПІ ТОВ «ІнтерДон» були завдані майнові збитки у розмірі 33654,53 грн.

Також, позивач вважає, що йому завдані збитки пов’язані із розгулом даної справи, які у відповідності до договору № 1 від 01.02.2004 року із ТОВ «Промтехнохім» складають 5 % від суми позову, тобто 5883,28 грн.

           Просив стягнути з Державного бюджету України проценти, нараховані на несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості по ПДВ у розмірі 61264,06 грн., збитки, пов’язані із знеціненням національної грошової одиниці України, у вигляді знецінення грошових коштів,завдані неправомірними діями посадових осіб Горлівської ОДПІ у розмірі 22747,01 грн., збитки, пов’язані з оплатою ТОВ «ІнтерДон» послуг у вигляді правової допомоги та представництва у суді, для захисту його прав та законних інтересів, та для поновлення його прав, завданих неправомірними діями посадових осіб Горлівської ОДПІ у розмірі 33654,53 грн., витрати, пов’язані із розглядом справи у розмірі 5883,28 грн., судові витрати у зв’язку із сплатою судового збору у сумі 1176,66 грн.

           В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

           Представник відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнала, вважала позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надала письмові заперечення. Просила у позові відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, по день і час слухання справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути у його відсутності, суду надав письмові заперечення.

           Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленим наступне.

           ТОВ «ІнтерДон» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Горлівської міської ради 30.12.1999 року, перебуває на податковому обліку у Горлівскьій ОДПІ, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08371265, виданого 15.02.2000 року.

Відповідач – Горлівська ОДПІ є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач - ГУДКУ у Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що за результатами діяльності у червні 2000 року ТОВ «ІнтерДон» отримало від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту звітного податкового періоду (з урахуванням відшкодованої суми) у сумі 33942 грн., про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2000 року.

ДПІ у Центрально-Міському районі міста Горівки було проведено перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2000 року, за результатами якої був складений акут № 62/ДТ/23-211-3 від 26.02.2002 року, яким встановлені розбіжності між сумами відшкодування, відображені позивачем у декларації з ПДВ за червень 2000 року та сумами, встановленим перевіркою, у розмірі 33942 грн.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Центрально-Міському районі у місті Горлівці прийняте податкове повідомлення-рішення № 194/23—212/30670371/4511 від 11.03.2002 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 1975 грн. та податкове повідомлення № 0000202342/0 від 11.03.2002 року, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1975 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.12.2005 року по справі № 41/46 а визнані недійсними зазначені рішення ДПІ у Центрально – Міському районі міста Горлівки.

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.05.2007 року, яка набрала законної сили 28.08.2007 року, з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерДон» стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 26041 грн. за податковою декларацією за червень 2000 року.

Сума ПДВ була перерахована з Державному бюджету на рахунок ТОВ «ІнтерДон» 29.10.2007 року.

Позивач вважає, що на суму бюджетної заборгованості податковим органом повинна бути нарахована сума відсотків на рівні 120 % річних від облікової ставки НБУ, відшкодовані збитки із урахуванням рівня інфляції, а також відшкодована сума витрат на правову допомогу.

Податковий орган у добровільному порядку відмовляється відшкодувати зазначені суми.

Позивач із вказаними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Проблемою даного спору є питання щодо виплати відсотків на суму бюджетної заборгованості за період з 2000 по 2007 роки та відшкодування збитків у зв’язку інфляційними процесами в Україні та знеціненням грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведено суду правомірність своїх дій за наступних підстав.

Пунктом 1 статті 13 Закону України «Про Державну податкову службу Україні», яка визначає обов'язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби, зазначено, що осадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Однією із вимог позову ТОВ «ІнтерДон» є стягнення процентів за своєчасне повернення бюджетної заборгованості.

Протягом періоду, тобто з 01.09.2000 року по 29.10.2007 року, за який позивач просив стягнути відсотки на бюджетну заборгованість із ПДВ, їх погашення регулювалося наступним чином.

Відповідно до абз. 5 пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», редакції, чинній до 01.06.2005 року, суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного Законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З 01 червня 2005 року пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ передбачає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Кім того, пункт 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у тій самій редакції, включав пп.7.7.8, згідно із яким сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку.

Відповідно до п.13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону України «Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» від 25.03.2005 року № 2505-ІУ п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» набирав чинності з 01 червня 2005 року, крім пп. 7.7.8 цього пункту, який мав набрати чинності з 01.01.2006 року. До цієї дати мала застосовуватися процедура узгодження суми та надання бюджетного відшкодування, яка діяла до надрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ, з урахуванням того, що таке бюджетне відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних з днем надання податкової декларації податкового періоду,за наслідками якого виникало право на таке отримання згідно із редакцією пп.7.7.2 п.7.7 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України від 07.07.2005 року № 2771-ІУ редакцію пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка передбачала нарахування пені,було змінено, у зв’язку із чим він перестав регулювати спірні відносини.

Тобто, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України від 07.07.2005 року № 2771-ІУ зазначена норма викладена у в новій редакції, якою позбавлено платника податку права на стягнення процентів за невідшкодовані суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, на час звернення позивача до суду з питання нарахування суми за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ, таке нарахування не було передбачене законом. Тобто, була відсутня матеріальна норма щодо способу відновлення порушеного права позивача.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ «ІнтерДон» у частині стягнення процентів, нарахованих на несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості по ПДВ у розмірі 61264,06 грн.

Позивач просить, крім того, стягнути на його користь збитки, пов’язані із знеціненням грошової одиниці України, з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування, мотивуючи свою позицію листом Верхового суду України № 62097р від 03.04.1997 року (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

Однак, суд не приймає доводи позивача до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України «Про податок на додану вартість», а ні рекомендаційні листи Верховного суду України.

Крім того, зазначений лист є рекомендацією відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, але він не визначає порядок нарахування індексу інфляції при стягненні бюджетної заборгованості.

Діючим законодавством, зокрема, Законом України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, не передбачене можливості стягнення бюджетної заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Це право надане нормами Цивільного кодексу України, але згідно із п.2 ст.1 цього Кодексу до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ «ІнтерДон» у частині збитки, пов’язані із знеціненням грошової одиниці України, з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 22747,01 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів збитки, пов’язані із оплатою ТОВ «ІнтерДон» послуг у вигляді правової допомоги та представництва у суді, для захисту своїх прав та законних інтересів,та для поновлення своїх порушених прав, завдані неправомірними діями посадових осіб Горлівської ОДПІ у розмірі 33654,53 грн., а також витрати, пов’язані із розглядом даної справи, які ТОВ «ІнтерДон» понесло для відновлення своїх порушених прав та майнових інтересів у розмірі 5883,28 грн.

Тобто, вимогою позивача, зокрема, є стягнення витрат на праву допомогу у розмірі 33654,53 грн., надану при розгляді справ за позовами ТОВ «ІнтерДон» у інших процесах, зокрема, Господарському суді Донецької області.

У відповідності до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

КАС України не передбачає стягнення витрат на правову допомогу у рамках справ, які розглядалися у порядку іншого судочинства.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на ч.3 ст.13 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», у відповідності до якої, збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, оскільки позивач помилково відносить до поняття збитків правову допомогу. Тоді як, збитками є перевищення витрат підприємства над його доходами, а також витрати, які особа здійснила або повинна здійснити для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені вимог позивача у вказаній частині.

Суд також вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу при розгляді даної справи у розмірі 5883,28 грн., оскільки ч.. 3 ст. 90 КАС передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивач у якості доказу доказів витрат на сплату юридичних послуг суми у розмірі 5883,28 грн. надав договір № 1 від 01.02.2004 року про надання юридичних послуг та представництво у суді, згідно якого ТОВ «Промтехнохім» надавало ТОВ «ІнтерДон» послуги з правової допомоги, сума яких складає 5 % від суми позову.

Разом з тим, постановою КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлені граничні розміри компенсації залежно від розміру відсотку мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, яка здійснює правову допомогу.

Позивач не надав суду доказів щодо кількості годин роботи юриста з надання їй правової допомоги, у зв’язку з чим не можливо визначити розмір зазначеної компенсації.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

У відвічності до ст. 94 КАС України, суд не стягує судових збір, сплачений позивачем.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

           У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерДон» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування з Державного бюджету сум за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості, відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 грудня 2009 року у присутності представників позивача та відповідача 1.

          Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Стиран В.В.