Рішення № 75674559, 02.08.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/517/18

Провадження № 2/329/200/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі головуючого- судді Богослова А.В., за участю секретаря судового засідання Силаєвої Т.М.,

-позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

-відповідача-Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги, вихідної допомоги, компенсації на невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги, вихідної допомоги, компенсації на невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (далі-відповідач).

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 20.07.2011 до 05.03.2018 працював в ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаді сторожа першого розряду. При звільненні йому не було виплачено відповідачем всіх належних сум. Просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період: вересень 2017 року, з листопада 2017 по лютий 2018 року в сумі 24259,30 грн; заборгованість з заробітної плати за березень 2018 року, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, вихідної допомоги в сумі 20254,98 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку по дату ухвалення рішення суду.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позивачем невірно здійснений розрахунок заборгованості виплат, які мали бути здійснені під час його звільнення. А саме станом на 11.06.2018 заборгованість складала 31124,90 грн, а не 35578,67 грн, як зазначено в позовній заяві. Інші розрахунки також вважає невірними, однак власний розрахунок стосовно інших виплат наданий не був. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому вказав, що усі розрахунки проведені вірно додатково обґрунтувавши їх.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляду справи без його участі та підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вивчивши надані до суду заяви по суті, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до наступних висновків.

Позивач працював в ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаді сторожа з 20.07.2011 по 05.03.2018, що підтверджується записами №№14 та 15 в його трудовій книжці серії БТ-ІІ №0032499 від 05.09.1989. Відповідно до Наказу ПАТ «Запоріжжяобленерго» №902 від 03.03.2018 ОСОБА_1 звільнений з роботи на вказаному підприємстві з 05.03.2018 з виплатою вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України та компенсацією 17 днів невикористаної щорічної відпустки. На день звільнення до виплати позивачу належало 44514,28 грн, що підтверджується повідомленням про нараховану суму, належну працівникові при звільненні №219 від 05.03.2018. Згідно довідки про невиплачену заробітну плату ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 26.06.2018 заборгованість із заробітної плати перед позивачем склала 45484,97 грн. Доказів виплати усіх належних позивачу сум відповідачем не надано.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.ст.1,2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у в’язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже судом встановлено, що позивач дійсно працював у відповідача на посаді сторожа з 20.07.2011 по 05.03.2018. при цьому йому не були виплачені усі належні суми під час звільнення.

Таким чином, відповідачем порушені права позивача.

Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати та інших належних виплат, яка підлягає стягненню суд виходить з наступного.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про працю» №13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки про невиплачену заробітну плату позивачу заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ним складає 45484,97 грн.

Згідно розрахунку наданого позивачем сума компенсаційні втрати частини грошових доходів у в’язку із порушенням термінів їх виплати складає 1127,53 грн. Відповідачем не спростовано правильність такого розрахунку.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний заробіток позивача складав 299,63 грн.

Кількість робочих днів з 06 березня по 02 серпня 2018 року (день ухвалення рішення суду) складає 101 день. При цьому середньоденний заробіток позивача складав в ПАТ «Запоріжжяобленерго» 299,63 грн. Отже за 101 робочий день середній заробіток за час затримки при звільненні склав 30262,63 грн.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 768 грн 75 коп.

На підставі викладеного, керуючись, статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, Запорізька область, смт Чернігівка, вул.Захисників України17-А до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код 00130926, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів,14, про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги, вихідної допомоги, компенсації на невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум- задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період: вересень 2017 року, з листопада 2017 по лютий 2018 року, березень 2018 року, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, вихідної допомоги в сумі 45484 (сорок п’ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 97 коп; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 53 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду в сумі 30262 (тридцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 63 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя А.В.Богослов