Рішення № 75674532, 02.08.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/431/18

Справа № 329/431/18

Провадження 2-о/329/25/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді – Покопцевой Д.О.

при секретарі – Синяк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа – Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник зазначив, що йому рішенням № 14 від 16.01.2001р. Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 8,45га, розташовану на території цієї ради.

В державному акті серії ІІ-ЗП № 008749 на право приватної власності на землю прізвище заявника вказане невірно, як Павлючек.

Рішенням № 40002530 від 05.03.2018р. державного реєстратора відмовлено у державній реєстрації за заявником права власності на земельну ділянку, оскільки в державному акті виявлено помилку у написанні прізвища власника.

Просить встановити факт належності йому державного акту серії ІІ-ЗП № 008749 на право приватної власності на землю.

Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник зацікавленої особи подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення вимог заявника не заперечує.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

За нормою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт належності правовстановлюючого документу.

Факт, належності правовстановлюючого документу встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Таким чином, заявник скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та надав про це відповідні докази.

Метою встановлення факту належності правовстановлюючого документу є реалізація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.п.1-2 Указу Президента України №720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст.ст. 1-2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Згідно паспорту заявника, його прізвище ОСОБА_1, російською мовою – Павличек (а.с.3).

В трудовій книжці заявника його прізвище зазначено як Павличек (російською мовою) (а.с.5), з 06.07.1993 по 03.02.1997р. він був членом колгоспу «Родіна» Чернігівського району Запорізької області, а з 11.02.1997 по 15.01.2000р. – членом колгоспу ім. Калініна (а.с.5).

Рішенням № 14 від 16.01.2001р. Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області заявнику як члену колгоспу передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 8,45га, розташовану на території цієї ради (а.с.13-14), 22.02.2001р. видано державний акт серії ІІ-ЗП № 008749 (а.с.4).

Заявником цю земельну ділянку передано в оренду, укладено договір № 040828100516 від 05.10.2007р. (а.с.22-29).

Рішенням № 40002530 від 05.03.2018р. державного реєстратора відмовлено у державній реєстрації за заявником права власності на земельну ділянку, оскільки в державному акті виявлено помилку у написанні прізвища власника (а.с.6).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З набранням чинності 01.01.2013 р. постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 р. №1051, постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 втратила чинність.

Починаючи з 01.01.2013 року вищевказані Порядки, на підставі яких здійснювалась державна реєстрація земельних ділянок, державна реєстрація та видача державних актів на право власності на земельні ділянки, втратили свою чинність відповідно до положень частини 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».

Зокрема, з набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року №3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Відповідно до положень пункту 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01 січня 2013 року.

Відповідно до статті 25 Закону «Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в тому числі і за рішенням суду надходить з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу.

Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі Порядку) затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку.

В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Отже, після скасування права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого і внесе зміни до Поземельної книги.

Іншого порядку державної реєстрації, видачі державних актів чи скасування їх державної реєстрації законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно – правовими актами, не встановлювалось.

Таким чином, внести виправлення у вказаному у державному акті в частині прізвища заявника в позасудовому порядку неможливо.

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Правовстановлюючий документ - це документ, який підтверджує права певного суб'єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 12 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому.

Оскільки не відповідність в написанні прізвища заявника в правовстановлюючому документі перешкоджає реалізації заявником права на володіння та розпорядження належним майном, суд дійшов висновку, що вимога про встановлення факту належності заявникові вказаного правовстановлюючого документу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 293-294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа – Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 державного акту серії ІІ-ЗП № 008749 від 22 лютого 2001 року про право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,45га, розташовану на території Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, виданого на підставі рішення № 14 від 16 січня 2001 року Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення, до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.О. Покопцева