Ухвала суду № 75667820, 02.08.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1809/17

Провадження № 1-кп/0203/103/2018

У Х В А Л А

02.08.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Смольнякова О.О.,

при секретарі - Сердягіній О.Ю.

за участю прокурора - Голоти С.В.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017270010001839 від 08.03.2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені ст.177 КПК України, а саме обвинувачений здійснив тяжкі кримінальні правопорушення, зокрема із застосуванням насильства, за яке передбачено позбавлення волі до 10 років, з конфіскацією майна, зможе вплинути на потерпілих та свідків, також є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений зможе ухилятися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. На даний час не встановлені місцезнаходження речей, які мають відношення до кримінального провадження, у зв’язку із чим є підстави вважати, що вони обвинуваченим можуть бути знищені або спотворені. Більш м’який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що прокурор в порушення вимог ст. 184 КПК України не надав відповідного письмового клопотання та матеріали, які обґрунтовують вказане клопотання для ознайомлення за три години, окрім того прокурором не викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, лише зазначено взагалі про вчинення його підзахисним тяжких злочинів. Вказав, що наразі докази по справі зібрані, досудове розслідування закінчено, а тому речі, які не були знайдені, не мають ніякого сенсу, ОСОБА_2 немає наміру перешкоджати встановленню істини у справі, клопотання прокурора є необґрунтованим, просив обрати його підзахисному інший запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи захисника, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на практику ЄСПЛ та судову практику зазначив, що обвинувальний акт підписаний не уповноваженим прокурором, досудове розслідування здійснювалося неналежно, та не уповноваженим на те особами, просив врахувати, що його було затримано безпідставно та незаконно. Наміру переховуватися від суду немає, прокурором не наведені підстави для застосування альтернативних запобіжних заходів. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби, та надати можливість працювати.

Заслухавши учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2018 року, обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 03 серпня 2018 року.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні питання щодо заявлених клопотань, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 перебуває під вартою більше року, а саме з 24.03.2017 року, має міцні соціальні зв’язки, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивні характеристики та має на утримання малолітню дочку та батьків похилого віку, має намір влаштуватися на роботу. Окрім того, до суду надійшло клопотання ТОВ «Будспец», з якого вбачається, що вказаний керівник вказаного підприємства гарантує працевлаштування ОСОБА_2 на посаді першого заступника директора впродовж двох робочих днів з дня зімни останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який.

Також, суд враховує, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2018 року було задоволено клопотання обвинуваченого та визнано недопустимим доказом постанову заступника прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 від 17 грудня 2016 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040030000691 від 22.03.2017 року, тобто судом поставлено під сумнів пред’явлену підозру обвинуваченому.

Згідно ст. 179 КПК України, особисте зобов’язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього судом обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Приймаючи до уваги, що дослідження доказів по справі не закінчено, суд вважає доцільним обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого у вигляді особистого зобов’язання, із покладенням обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 331, КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_2 прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.

Роз'яснити ОСОБА_2, що, відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, в разі невиконання обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання, застосованого до ОСОБА_2 покласти на прокурора, що приймає участь у кримінальному провадженні.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.

Суддя Кіровського районного

суду м. Дніпропетровська О.О.Смольняков