Постанова № 7565694, 24.12.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-19412/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача Ярмолюка Я.І.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Ковельське лісове господарство ” до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Ковельське лісове господарство ” звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0002341501/0 від 30.07.2009 року, № 0002341501/1 від 28.08.2009 року, № 0002341501//2 від 17.09.2009 року, № 0002341501/3 від 24.11.2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що по результатах проведеної відповідачем (Ковельською МДПІ) невиїзної документальної перевірки сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за I квартал 2009 року складено Акт № 625/15-00991539 від 23.07.2009 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення – рішення №0002341501/0 від 30.07.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання, а саме штрафні (фінансові) санкції – 4250 грн. Зазначає, що платіжним доручення № 785 від 02.06.2009 року ДП “Ковельське лісове господарство ” здійснило попередній платіж в сумі 2125 грн. (перерахування частини прибутку), тобто раніше встановленого строку для сплати податку на прибуток. Рішенням про результати розгляду скарги позивача від 19.11.2009 року № 11896/6/25-0115, податкові повідомлення рішення залишенні ДПА України без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вважає податкові повідомлення –рішення № 0002341501/0 від 30.07.2009 року, № 0002341501/1 від 28.08.2009 року, № 0002341501//2 від 17.09.2009 року, № 0002341501/3 від 24.11.2009 року не обґрунтованими чинним законодавством, оскільки Ковельська МДПІ приймаючи вказані рішення виходила з того, що підприємством не сплачувався авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів. На думку позивача, ДП “Ковельське лісове господарство ” не відноситься до корпоративних підприємств, а тому не може нараховувати та виплачувати дивіденди. Позиція Ковельської МДПІ є помилковою стосовно віднесення відрахувань частин прибутку (доходу) здійснених державним підприємством до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності до статусу дивідендів. Зазначає, що податкові повідомлення – рішення № 0002341501/1 від 28.08.2009 року, № 0003001501/2 від 17.09.2009 року, № 0002341501/3 від 24.11.2009 року були винесені на підставі Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, однак, оскільки вищевказані податкові повідомлення – рішення мають різний номер та різну дату прийняття, Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” не передбачає винесення податкового повідомлення – рішення з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, позивач вважає за необхідне просити суд визнати вказані повідомлення – рішення нечинними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю, та пояснив, що відповідачем не сплачено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 2125 грн. на задекларовані за I квартал 2009 року 8500 грн. (дані рядка 21 “дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами ” декларації). Крім того зазначив, що відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” : дивіденд-платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство “Ковельське лісове господарство ” відповідно до довідки № 617 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.01.2008 року, зареєстроване Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 572199.

23.07.2009 року Ковельською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за I квартал 2009 року, по результатах якої складено акт перевірки № 625/15-00991539 від 23.07.2009 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0002341501/0 від 30.07.2009 року на суму 4250 грн. за платежем на податок з прибутку підприємств і організацій державної власності.

Актом перевірки № 625/15-00991539 від 23.07.2009 року стверджується, що згідно даних розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за I квартал 2009 року та даних декларації про прибуток підприємств за I квартал 2009 року (гр. 21), задекларована сума дивідендів та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоративними, казенними або комунальними підприємствами, становить 8500 грн. Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, підлягає сплаті до бюджету авансовий внесок в сумі (8500х25%) 2125 грн. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, в даному випадку, по строку сплати до 20.05.2009 року.

Судом встановлено, що позивач в адміністративному порядку оскаржував податкове повідомлення – рішення № 0002341501/0 від 30.07.2009 року, але рішеннями № 8104/25-004 від 20.08.2009 року Ковельської МДПІ, № 4501/10/25-006 від 10.09.2009 року ДПА у Волинській області та № 11896/6/25-0115 від 19.11.2009 року ДПА України, залишено без змін податкове повідомлення – рішення № 0002341501/0 від 30.07.2009 року Ковельської МДПІ, а скаргу без задоволення.

По результатах розгляду скарг позивача Ковельською МДПІ приймались податкові повідомлення – рішення № 0002341501/1 від 28.08.2009 року, № 0002341501/2 від 17.09.2009 року, № 0002341501/3 від 24.11.2009 року.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ДП “Ковельське лісове господарство ” не відноситься до корпоративних підприємств, а тому не може нараховувати та виплачувати дивіденди та на те, що 22.05.2009 року підприємством було сплачено не дивіденди, а частину прибутку, оскільки відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”: дивіденд – платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» авансовий внесок з податку на прибуток – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядки та у строки, визначенні цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 24 грудня 2002 року № 349- IV “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, крім випадків передбачених пп. 7.8.5 «авансовий внесок, передбачений підпунктом 7.8.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні, а також у разі виплат дивідендів інститутами спільного інвестування та у разі виплати дивідендів платником податку, переважна частина доходів (більше 90 відсотків) якого отримана у вигляді дивідендів, сплачених юридичними особами-резидентами, які перебувають під його контролем відповідно до пункту 1.26 цього Закону», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст. 10 цього Закону (прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або утримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні не корпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Згідно з пунктом 16.13 відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Суд також критично відноситься до твердження позивача, що підприємством платіжним дорученням № 785 від 02.06.2009 року здійснено попередній платіж в сумі 2125,00 грн., раніше строку встановленого для сплати податку на прибуток, оскільки судом встановлено, що вказана сума була перерахована позивачем до бюджету тільки 22.05.2009 року. Представником позивача не представлено суду даного платіжного доручення, та не дано пояснень, що саме було сплачено підприємством 02.06.2009 року.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення - рішення.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не спростовано доказами факти, констатовані в акті перевірки, не доведено відсутність його

вини у не перерахуванні у встановлений строк до бюджету сум дивідендів, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11,17,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, ст.ст. 5,17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Державного підприємства “Ковельське лісове господарство ” до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0002341501/0 від 30.07.2009 року, № 0002341501/1 від 28.08.2009 року, № 0002341501//2 від 17.09.2009 року, № 0002341501/3 від 24.11.2009 року, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 28 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський