Рішення № 75656174, 01.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"01" серпня 2018 р.

Справа № 642/6742/16-ц

2/642/80/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого- судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Канаєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008 року у розмірі 7 570 812,34 (сім мільйонів п’ятсот сімдесят тисяч вісімсот дванадцять) грн. 34 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру № 16, загальною площею 60,8 кв. м., житловою площею 43,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Ініціативна, буд. 4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2004 року, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстраційний номер № 10147 та в Державному реєстрі правочинів 19.11.2004 року за номером 285522, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з урахуванням ціни предмету іпотеки, визначеної згідно Звіту № ВА 170517-001 від 19.05.2017 р. Суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст», яка становить 673 786,00 грн..

В обґрунтування позову, Позивач зазначає, що 22 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “УКРСОЦБАНК” в особі в.о. начальника Ленінського відділення Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4, та громадянином України ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 825/2-40/1/8-129. Згідно цього договору кредиту Позивач надав Третій особі на споживчі потреби, на умовах строковості, платності, забезпеченості, повернення та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 103 000,00 (сто три тисячі) дол. США 00 центів з оплатою 15,00 % (п'ятнадцять) відсотків річних та комісій, з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном погашення кредиту до 10.08.2023 року.

Також, 22 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “УКРСОЦБАНК”, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за Договором кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22.08.2008 року було укладено Іпотечний договір № 825/4-40/9/8-091, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6254 (надалі – Договір іпотеки), згідно умов якого Відповідачем в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» було передано нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру № 16, загальною площею 60,8 кв. м., житловою площею 43,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Ініціативна, буд. 4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2004 року, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстраційний номер № 10147 та в Державному реєстрі правочинів 19.11.2004 року за номером 285522.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 16 липня 2009 року про внесення змін до договору кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008року, укладеної між Позивачем та ОСОБА_2, сторони дійшли до взаємної згоди щодо збільшення суми кредитування до 110 513,12 доларів США та пролонгації кінцевого терміну користування кредитом до 10 серпня 2028 року.

Крім того, 16 липня 2009 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “УКРСОЦБАНК” було укладено Договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 825/4-40/9/8-091, відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо збільшення суми кредитування до 110 513,12 доларів США та пролонгації кінцевого терміну користування кредитом до 10 серпня 2028 року.

Однак, оскільки ОСОБА_2 не виконує зобов’язання за Кредитним договорам, - утворилась прострочена заборгованість, загальна сума якої становить 284 288,78 доларів США, що складає 7 570 812,34 (сім мільйонів п’ятсот сімдесят тисяч вісімсот дванадцять) грн. 34 коп. (курс долара на дату складання розрахунку за курсом НБУ дорівнює 26,630711 гривень за 1 долар США), у зв’язку з чим ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За клопотанням відповідача ОСОБА_1, ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2018р. було витребувано з Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків та з Дніпровського районного суду м.Києва копію рішення від 28 жовтня 2010р. Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1034273,52 грн.

До суду в минулі судові засідання з’являлися представник позивача ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_1, яка також виступала в якості представника третьої особи.

В судове засідання 24 липня 2018р. представник Позивача не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання 24 липня 2018р. не з’явилися, про причину неявки суд не повідомили, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Матеріали справи містять раніше подане заперечення на позовну заяву, в яких Відповідач зазначала, що у зв’язку зі стягненням в 2013 році третейським судом кредитної заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанку» в сумі 1034273 грн. 52 коп., дія кредитного договору була припинена і Позивач неправомірно продовжував нараховувати проценти та інші нарахування за кредитом. Крім того, Відповідач посилалась на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме те, що квартира, як предмет іпотеки, є її єдиною жилою нерухомістю та на необхідність застосування до позовних вимог банку строків позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

22 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “УКРСОЦБАНК” в особі в.о. начальника Ленінського відділення Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4, та громадянином України ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 825/2-40/1/8-129. Згідно цього договору кредиту Позивач надав ОСОБА_2 на споживчі потреби, на умовах строковості, платності, забезпеченості, повернення та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 103 000,00 (сто три тисячі) дол. США 00 центів з оплатою 15,00 % (п'ятнадцять) відсотків річних та комісій, з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном погашення кредиту до 10.08.2023 року. (а.с. 7-10 том 1)

Також, 22 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “УКРСОЦБАНК”, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за Договором кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22.08.2008 року було укладено Іпотечний договір № 825/4-40/9/8-091, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6254 (надалі – Договір іпотеки), згідно умов якого Відповідачем в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» було передано нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру № 16, загальною площею 60,8 кв. м., житловою площею 43,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Ініціативна, буд. 4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2004 року, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстраційний номер № 10147 та в Державному реєстрі правочинів 19.11.2004 року за номером 285522. (а.с. 12-14 том 1)

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 16 липня 2009 року про внесення змін до договору кредита № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008 , укладеної між Позивачем та ОСОБА_2, сторони дійшли до взаємної згоди щодо збільшення суми кредитування до 110 513,12 доларів США та пролонгації кінцевого терміну користування кредитом до 10 серпня 2028 року. (а.с. 11 том 1)

Крім того, 16 липня 2009 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство “УКРСОЦБАНК” було укладено Договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 825/4-40/9/8-091, відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо збільшення суми кредитування до 110 513,12 доларів США та пролонгації кінцевого терміну користування кредитом до 10 серпня 2028 року. (а.с. 15-16)

Так, згідно з умовами Кредитного договору (3.3.7, 3.3.8) ОСОБА_2 взяв на себе обов’язки сплатити проценти за використання кредиту, своєчасно та повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями.

Порушуючи виконання умов Договору кредиту в односторонньому порядку, а саме: п. п. 1.1.1, 2.4.5, 3.3.7, 3.3.8 та всупереч ст. 629 ЦК України, ОСОБА_2 припинив повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом. Тим самим він порушив норми ст. 1054 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити відсотки, ст. 1049 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобов’язаний повернути позику в строк та в порядку, встановленому Договором кредиту.

За розрахунком позивача, заборгованість за кредитним договором станом на 13.09.2016р. складає 284 288,78 доларів США, що дорівнює 7 570 812,34 грн. (курс долару на 13.09.2016р. за курсом НБУ становить 26,630711 гривень за 1 долар США). (а.с. 4-6 том 1)

Відповідно до звіту № ВА 170517-001 від 19.05.2017р., виконаного суб’єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст», ринкова вартість квартири №16 за адресою м.Харків, вул.Ініціативна, буд.4, становить 673 786,00 грн. (а.с. 86-147 том 1)

Позивачем на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлялися вимоги від 16.09.2016р. про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 7 570 812,34 грн. та повідомлялося про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. (а.с. 23-24 тому 1)

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача про те, що за наявності раніше ухваленого судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитор не мав права продовжувати нараховувати відсотки та інші платежі у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідно до Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599, 601, 604, 609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Наявність рішення про стягнення заборгованості, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Так, дослідивши рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 28 жовтня 2010 року у справі № 1319/10, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено частково (а.с. 44-48 том 2), суд вважає, що стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, адже забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 33 Закону України «Про іпотеку» міститься й у постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року та постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року.

Щодо складу вимог Позивача, які підлягають оплаті Іпотекодержателю за рахунок предмета іпотеки у сумі 7 570 812,34 грн., та заперечення Відповідача із посиланням на необхідність застосування до позовних вимог загального строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої, зокрема, у Постанові № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року «у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу».

Таку саму позицію висловив Верховний суд України у своїй постанові від 19.03.2014 року № 6-20цс 14, де зазначив: «оскільки в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіка погашення кредиту, то початком перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користуванням кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений у договорі графіком платежів» та у постанові від 05 квітня 2017 №6-522цс17, де зазначив: «Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.».

Відповідно до п.1.1.1. Додаткової угоди №1 від 16 липня 2009 року про внесення змін до договору кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008 року порядок погашення суми основної заборгованості передбачає сплату грошових коштів рівними частками у сумі 496 дол. США до десятого числа кожного місяця з кінцевим терміном повернення грошових коштів – 10 серпня 2028 року.

Позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» було подано 24 жовтня 2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки за Договором № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008 року в межах загального трирічного строку позовної давності стягненню, а саме з 24 жовтня 2013 року становить 70 948 (сімдесят тисяч дев’ятсот сорок вісім) 93 дол. США.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року N14, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Враховуючи, що кредит був наданий в іноземній валюті, а кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в гривневому еквіваленті, то стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті має здійснюватись за розрахунком з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, а не на день здійснення банком розрахунку.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Таким чином, сума заборгованості в рахунок якої звертається стягнення станом на 24.07.2018 року повинна становити 1 876 599 ( один мільйон вісімсот сімдесят шість тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 20 коп. (70 948, 93 х 26,45= 1 876 599, 20).

Також суд зазначає, що відповідно до наданого Відповідачем ОСОБА_1 Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та реєстру прав власності на нерухоме майно, останній на праві власності належить лише один об’єкт нерухомого майна - вищевказана квартира № 16 за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Ініціативна, буд. 4). (а.с. 166-170 том.1)

Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»(далі - Закон) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4Закону України«Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає значенню цього слова, поданому в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом № 1304-VIIмораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону №1304-VII не підлягає виконанню.

Верховним Судом України у Постанові від 30.11.2016року №308/22362/13ц вказано, що, становивши сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, зупиняє стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а не відмовляє в позові.

Таким чином, враховуючи, що грошові кошти відповідно до кредитного договору № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008 року надані ОСОБА_2 на споживчі цілі в доларах США, загальна площа предмету іпотеки становить 60,8 кв.м. та при цьому вказана квартира є єдиним місцем проживання для ОСОБА_1, інших об’єктів нерухомості в її власності немає, тому до даних правовідносин застосовуються положення Закону України від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З огляду на наведене, суд приймає рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним зупиненням виконання вказаного рішення.

Окрім того, у відповідності зі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Визнана судом заборгованість у розмірі 1 876 599 (один мільйон вісімсот сімдесят шість тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 20 коп., тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 28 148,99 (двадцять вісім тисяч сто сорок вісім) гривень 99 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 18, 42, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264, 417 ЦПК України, ст.ст. 16, 256,263, 264, 266, 267, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/8-129 від 22 серпня 2008 року у розмірі 70 948 (сімдесят тисяч дев’ятсот сорок вісім) 93 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2018 р. становить 1 876 599 ( один мільйон вісімсот сімдесят шість тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 20 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру № 16, загальною площею 60,8 кв. м., житловою площею 43,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Ініціативна, буд. 4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2004 року, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстраційний номер № 10147 та в Державному реєстрі правочинів 19.11.2004 року за номером 285522, право власності на яку зареєстроване державним КП Харківського міського бюро технічної інвентаризації від 19.11.2004 року, реєстраційний номер 93328, номер запису В-10547 в книзі 1, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки 673 786,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід. код. НОМЕР_1) , зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_6, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, р/р 29091805130003, МФО 300023 судовий збір в розмірі 28 148 (двадцять вісім тисяч сто сорок вісім) гривень 99 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Зупинити виконання цього рішення в частині звернення стягнення на квартиру до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 01 серпня 2018р.

Суддя Л.Г. Проценко