Постанова № 75653839, 01.08.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7741/17 Провадження № 22-ц/795/31/2018 Головуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Євстафіїва О.К., Бечка Є.М.

із секретарями - Герасименко Ю.О., Шкарупою Ю.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4,

третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку скороченого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2017 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось з позовом до відповідачів, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10.10.2007 року в розмірі 294 822 грн. 62 коп. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також просило виселити відповідачів, які зареєстровані у даній квартирі та стягнути з відповідачів судові витрати.

У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, оскільки він звертався за реструктуризацією боргу, проте йому було відмовлено. З приводу виниклої заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» вже прийнято 15.04.2015 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яке на даний час знаходиться на виконанні.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10. 2017 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю даних у справі щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки для його реалізації, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а вимоги про виселення є похідними від звернення стягнення на предмет іпотеки.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на необґрунтованість та невмотивованість рішення суду, яке ухвалене без з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і є таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, пенею, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосоно умов повернення кредиту. Що стосується ціни предмета іпотеки, то сторони її визначили за згодою в кредитному договорі.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається, що у процесі розгляду справи не вирішувалось питання щодо вартості предмета іпотеки на теперішній час, і як наслідок не враховано проведені покращення у зв»язку з капітальним ремонтом, що збільшує її вартість. Крім того, у квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстрований неповнолітній син ОСОБА_4, 2007 року народження. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що 10.10.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник якого -ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №958/3-106, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 202 000 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредиту з кінцевим терміном повернення 05.10.2032 на придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 10.10.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2, загальна вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначена у 329 260 грн.

Станом на 24.05.2017 ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що становить згідно з розрахунком позивача суму в розмірі 294 822 грн. 62 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 170 270 грн. 37 коп., заборгованості по відсоткам -112254 грн. 53 коп., інфляційних втрат - 5126 грн. 13 коп. та 12297 грн. 71 коп.

Даний розрахунок щодо залишку заборгованості за тілом кредиту, нарахованих відсотків, інфляційних втрат боржником не оспорювався.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 575, ч. 2 ст. 590 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Оскільки боржником за основним зобов'язанням ОСОБА_2 як встановлено вище, неналежно виконувалися взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договором забезпеченим іпотекою, позивач в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» направив боржнику та особам, які з ним проживають вимогу від 12.06.2017 про усунення порушень шляхом сплати заборгованості з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, проте заборгованість у вказаний термін сплачена не була (а.с. 23-29).

Згідно з п/п 4.1 Іпотечного договору від 10.10.2007, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання.

Пунктом 4.5 Іпотечного договору визначено право іпотекодержателя визначити спосіб стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Частина 6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи) та ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» позивачу було запропоновано надати апеляційному суду інформацію щодо ціни предмета іпотеки.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №5281/17-24 від 12.03.2018 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 436 408 грн.

Дана сума повинна бути визначена в рішенні суду як початкова ціна продажу.

Разом з тим, особливості обсягу вимог іпотекодержателя, які задовольняються за рахунок предмета іпотеки, визначаються Законом «Про іпотеку». За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання (ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку»). Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов»язаних з пред»явленням вимоги за основним зобов»язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов»язання чи умов іпотечного договору (ч. 3 ст. 7 Закону «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З врахуванням наведеного, оскільки ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у рішенні суду, крім іншого, має бути зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Отже, з'ясування питання про розмір заборгованості позичальників за кредитними договорами, в рахунок погашення якої заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, входить в предмет доказування у справі.

Як вбачається, до суми загальної заборгованості позивачем включені суми інфляційних витрат за кредитом та інфляційних витрат за процентами, які не є основним зобов»язанням, оскільки нараховані відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає обов»язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язанння, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при визначенні суми заборгованості в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, слід враховувати загальну суму заборгованості 282524,9 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 170 270 грн. 37 коп., заборгованості по відсоткам -112254 грн. 53 коп. та не врахування заборгованості 5126 грн. 13 коп інфляційних витрат за кредитом та 12297,71 грн - інфляційних витрат за процентами.

Згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 цього Кодексу встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку», підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Зазначений висновок викладений також і в постанові Верховного Суду від 10.01.2018 року у справі №307/1023/16-ц.

У справі, яка переглядається, встановлено, що в іпотеку передано квартиру, яку було придбано за рахунок отриманих кредитних коштів, тому наявні підстави для виселення відповідачів без надання їм іншого житла.

Не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення наданий висновок виконавчого комітету Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо недоцільності звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири АДРЕСА_1 малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого виконком районної у місті ради як орган опіки та піклування вважає за недоцільне звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення малолітнього ОСОБА_4 (а.с. 220-222).

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім»ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

В матеріалах справи мається копія посвідчення серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_2, згідно якого пред»явник посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 78).

Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначено у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Частиною першою цієї статті передбачено, що до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним компенсувати ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ судовий збір 1568, 00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1724,80 грн в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір 1568, 00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1724,80 грн в суді апеляційної інстанції, що становить 1/2 частину судового збору за розгляд справи в суді першої та другої інстанції, враховуючи пропорційність задоволення вимог та розмір судового збору, який визначено судом апеляційної інстанції з врахуванням наявності рішення суду, щодо стягнення боргу по даному кредиту.

Крім того, відшкодуванню на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з відповідачів, також підлягають витрати на проведення судової експертизи в сумі 3168 грн. 00 коп., оплату якої проведено згідно платіжного доручення № 0000439577 від 06.12.2017(а.с. 171).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 жовтня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Уксрцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака,29, МФО 30023, ЄДРПОУ 00039019) за кредитним договором №958/3-106 від 10 жовтня 2007 року, яка станом на 24 травня 2017 року становить 282524 грн. 90 коп. та складається з 170 270 грн. 37 коп. - заборгованості за кредитом, 112 254 грн. 53 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,9 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року та є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 10 жовтня 2007 року, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження", з початковою ціною продажу предмета іпотеки в сумі 436 408 грн. 00 коп., врахувавши, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, малолітнього ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області 03.08.2007) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака,29, МФО 30023, ЄДРПОУ 00039019) судовий збір 1568, 00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1724,80 грн - в суді апеляційної інстанції.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака,29, МФО 30023, ЄДРПОУ 00039019) за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ судовий збір 1568, 00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1724,80 грн - в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 30023, ЄДРПОУ 00039019) в повернення витрат за проведення експертизи по 1584,00 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Судове рішення у повному обсязі складено 02.08.2018.

Головуючий:Судді: