Постанова № 75652205, 26.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/30/18Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б. Провадження № 22-ц/789/696/18 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Рожук О.О.

представника ПАТ “Укрсоцбанк” - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 595/30/18 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Бучацького районного суду від 18 квітня 2018 року (ухваленого суддею Федорончук Ф.Б., дата складання повного тексту не зазначена) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ПАТ “Укрсоцбанк” (далі банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.04.2008 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №770/38-383-08, у відповідності з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5900 доларів США, зі сплатою 16,5 процентів річних з встановленим порядком погашення суми основної заборгованості по 163 долари 89 центи, не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем до квітня 2011 року.

ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 12.12.2017 року виникла заборгованість у сумі 7198,59 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 195338,92 грн., яка складається з заборгованості по кредиту 2559,08 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків 3166,29 доларів США, пені за порушення строків повернення кредиту - 684,42 доларів США, пені за порушення строків повернення відсотків - 788,80 доларів США. В добровільному порядку відповідачка борг погасити відмовляється, що змусило позивача звернутися в суд за захистом своїх прав.

Рішенням Бучацького районного суду від 18 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що згідно п.7.3 договору він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Боржником зобов'язання належним чином відповідно до умов договору не виконано, воно не припинилось, а тому не порушено строки позовної давності.

В судовому засіданні представник банку ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Вважає, що банк має право на стягнення тіла кредиту та відсотків за період з квітня 2011 року по квітень 2014 року.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, апеляційну скаргу заперечив. Вказав, що позивачем пропущено строки позовної давності, а тому рішення суду першої інстанції є законним і скасуванню не підлягає.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку з спливом строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції оскільки він ґрунтується на матеріалах справи і є достатньо вмотивованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено договір кредиту №770/38-383-08, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 5900 доларів США, зі сплатою 16,5 % річних з встановленим порядком погашення суми основної заборгованості щомісячно по 163 долари 89 центів та кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 квітня 2011 року.

Заявою на видачу готівки №1 від 21.04.2008 року підтверджується отримання ОСОБА_4 кредиту у розмірі 5900 доларів США.

Останній платіж по договору ОСОБА_4 внесла 16.04.2013 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву просила застосувати строки позовної давності (а.с. 42-44).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо повернення кредиту та сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий висновок вказаний в постанові ОСОБА_5 Верховного суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Згідно ч.1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Суд першої інстанції встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом також припинилося, тому спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у січні 2018 року і відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, місцевий суд вірно застосував наслідки спливу строку позовної давності та з цих підстав відмовив у задоволенні позову.

Доводи позивача про те, що зобов'язання відповідачки не припинились, оскільки кредитний договір згідно п.7.3 умов договору діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, що дає банку право отримати від боржника неповернутий кредит та відсотки, апеляційний суд оцінює критично виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж встановлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом вона втрачає право на позов у розумінні можливості здійснити належне їй цивільне право.

У зобов'язальних відносинах (ст. 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги, тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість в судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду — захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що строк позовної давності сплив є правильним і відповідає вищезазначеним нормам права, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 31 липня 2018 року.

Головуючий Г.В.Бершадська

Судді Б.О. Гірський

ОСОБА_6