Постанова № 75652208, 31.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2510/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/789/670/18 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

Головуючої - Парандюк Т.С.

Суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін - представника ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” - ОСОБА_1; позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/2510/16-ц за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Постолівська” на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 травня 2018 року, ухваленого суддею Лисюк І.О., повний текст якого складено 02 травня 2018 року, в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Постолівська” про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом (згодом уточнивши свої вимоги) до ТзОВ “Агрофірма “Постолівська”, посилаючись на те, що 17 лютого 2015 року між ним та Головним управлінням Держземагенства у Тернопільській області було укладено договори оренди землі №№ 44-сг та 45-сг, відповідно до яких було передано в строкове платне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області площею 35,9772 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0815) та площею 10,3728 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0816). Право користування ОСОБА_2 земельними ділянками на умовах оренди було зареєстроване реєстраційною службою Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області та згідно умов вказаних договорів оренди ним сплачувалась відповідна орендна плата.

Незважаючи на це, орендованими земельними ділянками користуватися він не зміг, так як їх неправомірно використовувало ТзОВ «Агрофірма «Постолівська», що було встановлено рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2015 року у справі №596/884/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Агрофірма «Постолівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно висновку судово-економічної експертизи шкода (збитки), заподіяна ОСОБА_2 ТзОВ „Агрофірма “Постолівська” за період з лютого по жовтень 2015 року внаслідок самовільного зайняття зазначених земельних ділянок підтверджується у розмірі 49275,98грн, а розмір упущеної вигоди позивача у випадку обробітку з лютого по жовтень 2015 року цих земельних ділянок та вирощуванню ячменю на площі 26,35 га і картоплі на площі 20 га буде складати 1886451,54 грн.

Вказав, що крім зазначеної матеріальної шкоди, відповідачем йому спричинена також і моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях через неможливість використання орендованих земельних ділянок, в тому числі і під час участі в тривалих судових процесах в різних інстанціях з метою звільнення незаконно зайнятих земельних ділянок, приниженнях зі сторони керівника товариства.

Тому, просив суд стягнути з ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” матеріальну шкоду, а саме сплачену орендну плату в розмірі 49275 грн. 98 коп., упущену вигоду в розмірі 1 886451 грн. 54 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, с. Хлопівка Гусятинського району Тернопільської області) до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Постолівська” (код ЄДРПОУ 30787770, с. Постолівка Гусятинського району Тернопільської області) про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Постолівська» на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди) в розмірі 834 336 (вісімсот тридцять чотири тисячітриста тридцять шість) грн. 30 коп., кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Постолівська» в дохід держави (одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір на загальну суму 4340 грн. 70 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, код отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 3 927 грн. 30 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Постолівська» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов’язані із проведенням експертизи на загальну суму 4279 грн. 36 коп.

В апеляційній скарзі ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, відсутність мотивованої оцінки аргументам відповідача, неналежне дослідження доказів наявних в матеріалах справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначило, що в період з дати укладення позивачем договору оренди спірних земельних ділянок (17.02.2015 року) і по теперішній час товариство зазначених земельних ділянок не використовувало. Так, з акту перевірки від 21.01.2015 р., складеного Державною інспекцією сільського господарства у Тернопільській області встановлено факт використання відповідачем вказаних земельних ділянок до укладення позивачем договорів оренди землі.

Вказав, що судом неправильно застосовано норми ст.22 ЦК України, так як сплачена орендна плата не являється збитками в розумінні даної статті.

Безпідставними також є вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки такі жодним чином не доведені.

Звертає увагу на те, що висновком Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області від 24.07.2015 року не встановлено чітко, що саме на спірній земельній ділянці було засіяно та зібрано ріпак та не встановлено на якій саме площі (на усій площі чи лише на певній частині). Даний висновок базується фактично на поясненнях осіб, тому не є належним доказом в силу вимог ЦПК України.

Також вважає, що питання, які досліджувались експертом під час проведення економічної експертизи по даній справі, не передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень для такого виду експертиз, як економічна. Експертиза проведена з грубим порушенням Інструкції, експерт діяв поза межами своєї компетенції, оскільки фактично сформував правовий висновок по даній справі, що належить виключно до компетенції суду.

Крім того, зазначає, що судове рішення, яке стало однією із підстав для прийняття рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, знаходиться у стані касаційного оскарження та у зв’язку з цим відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №596/884/15-ц у суді касаційної інстанції, однак судом першої інстанції дане клопотання було безпідставно відхилено.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ТзОВ “Агрофірма “Постолівська”, в якому вказав, що апелянтом не додано жодних доказів, які б спростовували факт самовільного зайняття ним наданих в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок та вирощування і збору озимого ріпаку на вказаних земельних ділянках. Більше того, факт неправомірного використання ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” спірних земельних ділянок для вирощування озимого ріпаку встановлено рішенням Гусятинського районного суду від 26.08.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22.10.2015 р.

Крім того, дані обставини підтверджуються листом Гусятинського відділення поліції від 01.03.2017 р. “Про розгляд звернення” із доданими копіями матеріалів розгляду, а саме заявою, висновками від 24.07.2015 року “Про результати розгляду звернення ОСОБА_3 щодо незаконного збору урожаю ріпаку зі сторони директора ТзОВ “Агрофірма “Постолівська”, рапортами працівників поліції та поясненнями працівників товариства. У висновку вказано, що згідно пояснень директора товариства ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” засіяло та вирощувало на земельній ділянці, переданій в оренду ОСОБА_3, озимий ріпак, який обмолотило 17.07.2015 р.

Вважає, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, зокрема, так як тривалі судові справи та неможливість використання орендованих земельних ділянок завдали йому значних моральних страждань.

В судовому засіданні представник ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 вважають рішення суду законним та обгрунтованим, додавши, що ще у вересні 2014 року йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано спірні земельні ділянки в оренду, про що було повідомлено товариство “Агрофірма “Постолівська”. Однак, незважаючи на це товариство засіяло на земельних ділянках площею 46,35 га озимий ріпак, про що свідчить акт перевірки від 21.01.2015 року за № 00011 і який був зібраний товариством 17.07.2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які належать на праві оренди позивачу, і внаслідок протиправних дій відповідача, на орендованих позивачем земельних ділянках ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно виходив з того, що останньому було заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) на загальну суму 834 336, 30 грн. та правомірно відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення з ТзОВ «Агофірма «Постолівська» 1052 115 грн. 24 коп., оскільки позивачем не доведено факт отримання відповідачем в 2015 році доходів внаслідок вирощування ріпаку на орендованих позивачем земельних ділянках.

З висновком суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 367 ч.1 ЦПК України — суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що із змісту договорів оренди землі №44-СГ і №45-СГ від 17.02.2015 року, укладеного між Головним управління Держземагенства у Тернопільській області та ОСОБА_2, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки площами 35,9772 га та 10,372 га з кадастровими номерами 6121686000:01:001:0815 і 6121686000:01:001:0816 для ведення фермерського господарства (землі запасу) рілля, які розташовані за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району строком на 7 років (а.с.3-10 т.1).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частинами в розмірі 1/12 річної суми до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Договори оренди земельних ділянок зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами із реєстру від 25 лютого 2015 року.(т.1, а.с.17,18).

Податковими повідомленнями - рішеннями від 30.06.2015 року №687-17 та №688-17 ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем „Орендна плата з фізичних осіб” у розмірі 38248,29 грн. та 11027,59 грн. (а.с.19 т.1).

З квитанцій №15 та №17 від 28.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено орендну плату у розмірі 38248,29 грн. 11027,59 грн. (а.с.20 т.1).

Рішенням Гусятинського районного суду від 26.08.2015 року в справі № 596/884/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22.10.2015 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ТзОВ “Агрофірма “Постолівська” в особі директора ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та вчинення дій зобов’язального характеру щодо звільнення незаконно зайнятої ділянки задоволено частково.

Зобов’язано ТзОВ «Агрофірма «Постолівська» в особі директора ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, для ведення фермерського господарства, загальним розміром 46,35 га, яка розташована поза межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, яка надана йому в оренду на підставі договору оренди землі № 45-СГ від 17.02.2015 року, № 44-СГ від 17.02.2015 року, укладеного орендодавцем Головним управлінням Держземагенства у Тернопільській області та орендарем ОСОБА_2, співзасновником фермерського господарства «Родина Мех». (а.с.12-13 т.1).

Вказаним рішенням встановлено факт самовільного захоплення ТзОВ «Агрофірма «Постолівська» земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області площею 35,9772 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0815) та площею 10,3728 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0816), переданих в оренду на підставі договорів від 17 лютого 2015 року ОСОБА_2 та зібрання товариством з вказаних земельних ділянок урожаю ріпаку, а тому, в силу вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, дані обставини доказуванню не підлягають.

В зв'язку з цим є голослівними твердження заявника щодо відсутності доказів самовільного зайняття спірних земельних ділянок товариством і засіяння на них озимого ріпаку восени 2014 року та зібрання урожаю в липні 2015 року, оскільки ці обставини спростовуються також матеріалами Гусятинського районного відділу УМВС України в Тернопільській області №944, № 1071 по розгляду повідомлення ОСОБА_3 щодо незаконного збору урожаю ріпаку на його полі ТзОВ «Агрофірма «Постолівська».

Згідно висновку заступника начальника СДІМ Гусятинського районного відділу УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_6 від 24 липня 2015 року, в діях директора ТзОВ «Агрофірма «Постолівська» ОСОБА_5 відсутні будь-які ознаки кримінального правопорушення, оскільки останнім було зібрано раніше засіяний ним озимий ріпак на земельній ділянці, площею 35,9772 га. На території Постолівської сільської ради за межами населеного пункту, яку орендує ОСОБА_2, а тому розгляд матеріалів припинено (а.с.60-61 т.1).

Вказані обставини підтверджуються листом Гусятинського районного відділу УМВС України в Тернопільській області від 13.08.2015 року(а.с.56 т.1).

Достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.(ст.80 ч.1 ЦПКУ).

У відповідності до вимог закону колегія суддів вважає вище перераховані докази достатніми, чим спростовують доводи заявника щодо недопустимості доказів, для підтвердження самовільного захоплення спірних земельних ділянок відповідачем та їх оброблення, що призвело до порушення законних прав позивача на користування наданих в оренду йому земельних ділянок.

Висновком судово-економічної експертизи від 01 березня 2018 року №796/17-22 встановлено, що розмір шкоди (збитків), заподіяної ОСОБА_2 ТзОВ „Агрофірма “Постолівська” за період з лютого по жовтень 2015 року внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, площею 35,9772 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0815) та площею 10,3728 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0816) підтверджується у розмірі 49275,98грн.

Розмір упущеної вигоди ОСОБА_2 у випадку обробітку з лютого по жовтень 2015 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області площею 35,9772 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0815) та площею 10,3728 га (кадастровий номер 612168000:01:001:0816) та вирощуванню ячменю на площі 26,35 га і картоплі на площі 20 га буде складати 1886451,54 грн. (а.с.156-161 т.1).

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов’язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки голови ФГ «Родина Мех» ОСОБА_3, у членів фермерського господарства в 2015 році була наявна посадкова картопля сорту «Бєларосса» в кількості 50 тонн та насіння ячменю сорту «Сибастьян» (1 репродукція) в кількості 5,8 тонн, які були вирощені на земельних ділянках засновників та членів господарства.

Для обробітку землі та перевезення використовується наступна кількість дизпального: оранка - 25 л/га, культивація - 14 л/га, посадка картоплі — 5 л/га, посів ячменю - 5 л/га, обробіток картоплі -5 л/га, збір урожаю — 15 л/га, робота картоплезбирального комбайну - 15 л/га, робота зернозбирального комбайну - 24 л/га, для перевезення -22 літр на 100 км. Вартість однієї літри дизельного пального у 2015 році становила в середньому 17,06 грн. за один літр.

Для обробітку насіння ячменю від шкідників кількістю 5,8 тон витрачається агрохімзахист «раксил ультра» вартістю (розхід 0,2 л на 1 тону насіння, всього - 1,16 л) 1.16 л х 228 грн. = 265 грн., для обробітку насіння картоплі в кількості 50 тон від шкідників витрачається агрохімзахист «Матадор» вартістю (розхід 1 л на 1 тону насіння, всього-50 л) 10 банок по 5 л х 330,93 грн. = 3 309,30 грн.

В господарстві в 2015 році була наявна сільськогосподарська техніка. (а.с.94 т.1).

Факт наявності у ОСОБА_2, а також членів його родини сільськогосподарської техніки підтверджується також посвідченнями на право керування транспортними засобами та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.98-112 т.1).

Згідно договору від 27 липня 2017 року, Укрдержфонд зобов’язався надати фермерському господарству «Родина Мех» фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 150 000 грн. для провадження виробничої діяльності. (а.с.96 т.1).

ФГ «Родина Мех» в особі ОСОБА_3 та ТзОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» домовились про створення сприятливих умов для реалізації сільськогосподарської продукції на ринку «Шувар» м. Львів, що стверджується договором про співпрацю та організацію взаємовідносин від 22.05.2015 року (а.с.97 т.1).

Для розрахунку суми неодержаних доходів узято середні показники врожайності по області, району, і вирахував із загальної кількості та вартості врожаю, що він міг би отримати при самостійному господарюванні на землях, суми витрат, які він обов’язково мав би понести на вирощування, збір врожаю на цих земельних ділянках тощо. (а.с.21-22, 92 т.1).

Таким чином, загальна сума неодержаного доходу (упущеної вигоди) за період з лютого по жовтень 2015 року становить 834336,30 грн., а саме: по вирощуванню ячменю - 329 227 грн. 89 коп., по вирощуванню картоплі - 505 108 грн. 41 коп. (а.с.91 т.1).

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції вірно визнав їх достатніми для вирішення спору. Відповідач же не надав жодного доказу для спростування доказів, наданих позивачем щодо невірного розрахунку неодержаного доходу(упущеної вигоди).

Не заслуговують на увагу доводи заявника щодо проведення економічної експертизи з грубим порушенням з питань не передбачених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки питання зазначені в інструкції є орієнтовними, а не конкретними. У процесі проведення економічної експертизи аналізується виробнича і фінансово-економічна діяльність підприємства, яке понесло збитки, втрати. Економічна експертиза встановлює розрахунок розміру реального збитку та суми упущеної вигоди при порушенні прав сторони. Крім того, якщо експерт не має можливості надати відповідь на поставленні судом питання, то у висновку він про це повідомляє. Голослівним є посилання на те, що фактично експерт висновком по справі сформулював правовий висновок з питань права, оскільки це не було предметом дослідження даного спору.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Положеннями ст.14.1.136 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Аналогічні положення містяться в Законі України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що сплачена сума орендної плати згідно договорів оренди від 17 лютого 2015 року не є шкодою (збитками) у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині. Рішення суду в цій частині не оспорювалось сторонами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування також враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктами 3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу в розмірі 10000 грн., суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань ОСОБА_2, завданих неправомірними діями відповідача, порушення нормального ритму життя і стосунків як в сім'ї, так із родичами, близькими, тривалий час на відновлення матеріального стану, яке в результаті не проведення фермерською діяльністю значно погіршилось, хвороба батька і його смерть в період вияснення стосунків із відповідачем, тривале ходіння по різних інстанціях, в т.ч. судах, і при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Безпідставним є посилання на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо зупинення провадження у даній справі до розгляду касаційною інстанцією оскаржуваного рішення суду від 26 серпня 2015 року справа № 595/884/15, оскільки виходячи з норм процесуального законодавства, що підставою для зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження судового рішення по іншій справі, яке набрало законної сили. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатись з огляду на обставини справи і такі критерії, складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. ( рішення Європейського суду з прав людини у справі “Фрідлендер проти Франції).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до оцінки, тому на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишає без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

У відповідності до вимог ст. 139 п. 4 ЦПК України суд вірно стягнув 4279,36 грн. сплачених витрат за проведення експертизи із товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Постолівська” в користь ОСОБА_2

Судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України щодо сплати судового покласти на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Постолівська” — залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 травня 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області ОСОБА_7