Постанова № 75645842, 31.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 333/6115/17 Головуючий у 1-й інстанції Піх Ю.Р.

Номер провадження 22-ц/778/2219/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові позивач зазначав, що 25.06.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 уклали договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 50. Відповідно до п. 1.1 договору Банк зобов’язався надати ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 61273.92 доларів США, 92 цента, зі сплатою 13% процентів річних з кінцевим терміном повернення до 24.02.2010 року.

28.10.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 (щодо встановлення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних або в іншому розмірі в залежності від умов виконання Договору кредиту); 27.01.2009 року укладено додаткову угоду №2 (зміна преамбули договору поруки та реквізитів в частині даних щодо позичальника: за якою відповідач ОСОБА_4 виступає позичальником). 24.04.2009 року укладено додаткову угоду (щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом до 24.02.2017 року включно).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_4 зобов’язалась в порядку та на умовах визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Графіком погашення кредиту.

В забезпечення зобов'язань позичальника, 18.07.2007 року позивач та ОСОБА_3 уклали Договір поруки № 050/1П.

В порушення умов договору ОСОБА_4 зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 20.07.2017 року заборгованість за кредитом становила 21650,13 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складала 66815,10 грн., за відсотками -15987,13 доларів США, що за офіційний курсом НБУ на дату розрахунку складає 418 553,92 грн.

На виконання умов Договору Позичальнику та поручителю була направлена вимога про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви вимога не була виконана.

На підставі викладеного позивач просив суд, стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 37637,26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.09.2017 року становить 985369,02 грн., яка складається з: за кредитом -21650,13 доларів США/566815,10 грн.; по відсотках-15 987,13 доларів США/418 553,92 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2018 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37637,26 доларів США, що в еквіваленті становить 985369,02 грн.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 судові витрати у справі у розмірі 14780,54 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають знпачення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником та поручителем своїх зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, у зв’язку із чим у боржника та поручителя як солідарного боржника виникла заборгованість станом на 20.07.2017 року у розмірі 37637.26 доларів США, що еквівалентно 985369.02 грн., яка підлягає стягненню в солідарному порядку.

Повністю з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

Судом установлено, що 25.06.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Договір кредиту №050, за умовами якого кредитор видав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 61 273,92 долари США зі сплатою 13 процентів річних та комісій, та встановленим кінцевим строком для погашення кредиту до 24.02.2010 року. За умовами цього договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі, згідно графіку повернення кредиту , починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

З метою своєчасного і належного виконання ОСОБА_4 узятих на себе зобов’язань 18.07.2007 року між Акціонерн-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки №050/1п, , за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед банком за Кредитним договором у повному обсязі.

28.10.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 (щодо встановлення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних або в іншому розмірі в залежності від умов виконання Договору кредиту) (а.с.108)

27.01.2009 року укладено додаткову угоду №2 (зміна преамбули договору поруки та реквізитів в частині даних щодо позичальника: за якою відповідач ОСОБА_4 виступає позичальником).(а.с.110)

24.04.2009 року укладено додаткову угоду (щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом до 24.02.2017 року включно) (а.с.126).

Пунктом 1.1 договору кредиту № 050 передбачено виконання грошових зобов’язань шляхом здійснення щомісячних платежів ( ануїтетні платежі згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Відповідно до п. 2.5 договору кредиту № 50 сплата позичальником кредиту і процентів кредитору здійснюється у валюті кредиту щомісячно, до 16.00 в день ( на дату), на яку припадає погашення кредиту та процентів згідно графіку.

Відповідно до графіку погашення кредиту ( додаток № 2 до договору кредиту № 050 від 25.06.2007 року) сума щомісячного платежу за кредитом становить 1914.81 дол США ( а.с. 7 зворот).

Відповідно до графіку погашення кредиту та процентів ( додаток № 4 до договору кредиту № 050 від 25.06.2007 року) сума щомісячного платежу становить 2994.00 дол. США, в тому числі сума кредиту та сума процентів ( а.с. 124).

ОСОБА_4 не виконувала належним чином узятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, здійснивши останній платіж у серпні 2012 року, у зв'язку із чим у неї станом на 20.07.2017 року утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21650,13 дол. США, що еквівалентно 566815.10 грн., за процентами – 15987.13 дол. США, що еквівалентно 418553,92 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк свої зобов'язання за договором виконав.

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, в зв'язку з чим станом на 28.09.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 985369,02 грн.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до умов кредитного договору передбачено виконання грошових зобов’язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

06.12.2017 року представником ОСОБА_3 у запереченнях проти позову заявлено про застосування строку позовної давності ( а.с. 69-71).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Отже, певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або з дня настання події, які у свою чергу до цього строку не включаються.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, оскільки з певними моментами ( фактами), які свідчать про порушення права особи ( стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору ( графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами ( щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики ( разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки умовам кредитного договору № 050 від 25.-6.2007 року передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу ( Постанова Верховного Суду № 61-2233св18 від 04 квітня 2018 року).

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж був сплачений ОСОБА_4 27.08.2012 року.

Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитом визначений додатковими угодами – 24.02.2017 року. Банк до суду звернувся 17.10.2017 року.

Отже в межах трирічного строку позовної давності за період з 17.10.2014 року по 17.10.2017 року заборгованість за вищезазначеним кредитним договором відповідно до розрахунку наданого Банком становить: заборгованість за кредитом - 13742.78 доларів США, що еквівалентно 363968.29 грн., заборгованість за відсотками - 3566.74 доларів США, що еквівалентно 94462.71 грн. ( а.с. 89-99).

Зазначений розрахунок відповідачами не спростований ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами, підтверджується я факт укладення між сторонами кредитного договору, а також факт існування за кредитним договором заборгованості внаслідок неналежного виконання божником своїх обов'язків, вимоги позивача ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення з відповідача ОСОБА_4 як позичальника заборгованості за кредитом в розмірі 13742,78 доларів США, що еквівалентно 363968,29 грн., сума заборгованості за відсотками - 3566,74 доларів США, що еквівалентно 94462,71 грн., визначеному відповідно до ст. 257 ЦПК України згідно наданого банком розрахунку є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3, як поручителя про стягнення заборгованості є необгрунтованим та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, та полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п'ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Так само, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язання.

Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, кінцевим терміном повернення останньої частини кредиту є 24.02.2017 року, що і є строком виконання основного зобов'язання.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України банк мав право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 24.02.2017 року протягом наступних шести місяців.

Разом з тим, така вимога до ОСОБА_3 була пред'явлена лише в жовтні 2017 року, після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Таким чином, оскільки в договорі поруки не встановлено строк його дії і банком не пред'явлено вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, висновок суду першої інстанції про те, що договір поруки є неприпиненим є незаконним та необґрунтованим, отже, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з поручителя не підлягають задоволенню.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Інші доводи, наведені в обгрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат, а саме підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" понесені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 6876,47 грн.

Крім того, ОСОБА_3 має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 11856,11 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376 , 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2018 року у цій справі скасувати. Прийняти постанову наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі: 13742.78 дол. США, що еквівалентно 363968.29 грн. – заборгованість за кредитом; 3566.74 дол. США, що еквівалентно 94462.71 грн. – заборгованість за відсотками.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до поручителя ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судові витрати в розмірі 6876,47 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 11856,11 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.08.2018 року.

Головуючий

Судді: