Рішення № 75626812, 30.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 р. Справа№226/611/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 85320, АДРЕСА_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, будинок 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання дій щодо утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб протиправним та стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 року позивач звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- відкрити провадження за адміністративною справою за цим позовом, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження;

- визнати протиправними дії Мирноградського ПФУ у Донецькій області щодо утримання з пенсії, яка призначалась до виплати позивачу, сум податку на доходи фізичних осіб за період із 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої шкоди, внаслідок протиправного утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб, в сумі 22 839,41 грн.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 30 березня 2018 року справу № 226/611/18 було передано за підсудністю на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцькій М.М.

Ухвалою від 14 травня 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Толстолуцької М.М., а позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом:

1) оформлення позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України, шляхом визначення відповідача по справі, зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи (відповідача) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду;

3) доплати судового збору у розмірі 1 057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 копійок та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

29 травня 2018 року на адресу суду надійшла заява позивача, до якої долучено позовну заяву про визнання дій щодо утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб протиправними та стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди (з виправленнями), у якій визначено відповідача по справі - управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (код ЄДРПОУ 21963441), надані засвідчені в установленому законодавством порядку документи, що посвідчують особу позивача, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, лист відповідача від 21.03.2018 року вих. № 231/О-02-01-14 про надання інформації щодо утриманих сум податку з пенсії. Окрім того, до позовної заяви було долучено оригінал документу про доплату судового збору у розмірі 1057,20 грн.

Одночасно, позивачем до суду надано заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, розглянувши яку суд дійшов висновку про її задоволення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року суд замінив відповідача у справі його правонаступником - Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком перебуває на обліку відповідача.

Згідно з довідкою №577/02 від 21.03.2018 року, виданою відповідачем, починаючи з 01.07.2014 року з його пенсії було сукупно утримано 22 839,41 грн. податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). Таким чином, пенсія, яка нараховувалася позивачу, щомісячно зменшувалася на суми ПДФО, які утримував відповідач.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Звідси виходить, що положення ПК України, відповідно до яких запроваджено оподаткування ПДФО пенсій громадян, є неконституційними, а відповідно, утримання з пенсій вказаного податку незаконне.

У зв'язку з викладеним, стягнення (утримання) податку на доходи фізичних осіб за період дії Законів № 1166 та №1411 з пенсії позивача є незаконними і відповідні утримання у сумі 22839,41 гривень підлягають виплаті як недоплачена пенсія (виплачена не в повному обсязі).

Позивач вважає, що в силу утримання з його пенсії сум податку на доходи фізичних осіб йому була завдана матеріальна шкода в сумі 22839,41, що дорівнює загальній сумі, утриманої відповідачем із пенсії позивача.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 15.06.2018 року вих. № 442/13/25-1, який надійшов на адресу суду 21 червня 2018 року відповідач зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, знаходиться на обліку в Покровському об'єднаному УПФУ Донецької області з 01.06.2018 року, до цього часу позивач знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області з 06.05.2001 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах призначену згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788).

В обґрунтування наданого відзиву відповідач зазначив, що нормами статті 164 Податкового Кодексу України передбачалось у 2015 році, що до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року,- у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню.

Згідно статті 8 Закону України № 80 від 28.12.2014 року «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата для працездатних осіб складає:

- з 01.01.2015 - 1218 грн.;

- з 01.12.2015 1378 грн.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що розмір пенсії позивача, що перевищує 3654 грн.. (з 01.12.2015 року - що перевищує 4 134 грн.) підлягає оподаткуванню.

Відповідач зауважив, що пенсія позивача в розмірі 1108,41 грн., (сума, яка перевищує 3654 грн.) на підставі діючого законодавства є об'єктом оподаткування (загальний розмір пенсії складає 4762,41 грн.). при цьому, оподаткування здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматичному режимі.

Окрім того, як аргумент для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що Законом України № 213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» були внесені зміни у абзац другий частину першу статті 47 Закону України № 1058, якою було передбачено наступне: «Тимчасово, у період з І квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни 111 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту І статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.»

Законом України N 911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» подовжено термін особливого порядку виплати пенсій, а саме з 01.01.2016 по 31.12.2016 в розмірі 85 % призначеного розміру (для тих, хто продовжує працювати і отримує пенсію, ст.47 Закону України № 1058).

Законом України № 1774 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» подовжено термін особливого порядку виплати пенсій, а саме з 01.01.2017 по 31.12.2017 в розмірі 85 % призначеного розміру.

Законом України № 2148 від 03.10.2017 були внесені зміни до статті 47 Закону України № 1058 в частині зміни дати в особливому порядку виплати пенсій: з 31.12.2017 на 30.09.2017.

Відповідач також звернув увагу суду на те що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 у період з 01.07.2014 року по 30.09.2017 року працював на Відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Мирноградвугілля», де працює по теперішній час.

Отже, згідно діючого законодавства України та довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивача, управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, на думку відповідача, як й інші управління Пенсійного фонду України, виконували вимоги зазначених законів України.

Резюмуючи, відповідач зазначив, що податок на доходи фізичних осіб в сумі 22839,41 грн., які позивач виплатив в якості податку, стягненню з Управління не підлягає, оскільки це порушує зазначені Закони України, та норми діючого на той час законодавства України застосовувались до всіх працюючих пенсіонерів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах призначену згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що у період з липня 2014 року по вересень 2017 року включно пенсійним органом з пенсії були здійснені відрахування сум податку на доходи фізичних осіб. Зазначений факт підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії на ім'я ОСОБА_1 від 21.03.2018 року № 577/02 та не оскаржується відповідачем у справі.

Листом відповідача від 21.03.2018 року вих. № 231/0-02-01-14 на звернення позивача щодо утримання із пенсії ПДФО було надано інформацію, з якої вбачається, що у зв'язку із внесеними змінами до Податкового Кодексу України з 01.01.2015 року податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), а також військовий збір справляється з суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), якщо розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Пенсійним органом також поінформовано позивача, що базою оподаткування у 2015 року є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654,00 грн. на місяць, у 2016 році - 4134,00 грн.

Одночасно, у зазначеному листі було наведено таблицю 1 щодо відрахування сум ПДФО,згідно якої:

період пенсії, за який було утримано ПДФО - 01.02.2015-30.06.2016.

сума ПДФО, утриманого з пенсії за цей період - 941,37 грн.

У таблиці 2 зазначено:

період (місяць року) за який було виплачено пенсію - 01.07.2014 по 31.03.2018,

сума виплаченої пенсії за цей період - 234042,73 грн.

Таким чином , спірним питанням у даній справі є наявність підстав для повернення відрахованих сум податку з пенсії позивача, у зв'язку з визнанням неконституційними окремі положення статті 164 Податкового Кодексу України на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Нормами статті 18 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 вказаної статті розділу IV та п. 9.3 ст. 9 розділу І Податкового кодексу України обов'язки з нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку та зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу, що підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Статтею 8 розділу І Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До загальнодержавних податків належить, зокрема, податок на доходи фізичних осіб (пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 розд. І Податкового кодексу України).

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. № 71-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71).

Цим Законом п. 164.2 ст. 164 розд. IV Податкового кодексу України доповнено новим п. 164.2.19, яким встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включається сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), отримувану платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Відповідно до внесених Законом України від 27.03.2014р. №1166-УІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» змін до Податкового кодексу України органи Пенсійного фонду України набули статусу податкового агента.

Законом України № 213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» були внесені зміни у абзац другий частину першу статті 47 Закону України № 1058, якою було передбачено наступне: «Тимчасово, у період з І квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни 111 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту І статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.»

Законом України № 911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» подовжено термін особливого порядку виплати пенсій, а саме з 01.01.2016 по 31.12.2016 в розмірі 85 % призначеного розміру (для тих, хто продовжує працювати і отримує пенсію, ст.47 Закону України № 1058).

Законом України № 1774 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» подовжено термін особливого порядку виплати пенсій, а саме з 01.01.2017 по 31.12.2017 в розмірі 85 % призначеного розміру.

Законом України № 2148 від 03.10.2017 були внесені зміни до статті 47 Закону України № 1058 в частині зміни дати в особливому порядку виплати пенсій: з 31.12.2017 на 30.09.2017.

Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи (індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5) ОСОБА_1 у спірний період працював на Відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Мирноградвугілля».

27 лютого Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання).

Рішення стосується конституційних проваджень у справах за конституційними поданнями 48 народних депутатів України та Верховного Суду України, об'єднаних Ухвалою Конституційного Суду України від 26 січня 2016 року № 3-у/2016 в одне конституційне провадження.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 1-р/2018 зазначив, що у процесі розгляду ним цієї справи до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу були внесені зміни Законом України „Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб" від 17 липня 2015 року № 653-VІІІ та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» від 2 червня 2016 року № 1411-VIII. Однак, Конституційний Суд України вважає, що внесення вказаних змін не вплинуло на суть оспорюваних народними депутатами України та Верховним Судом України положень.

Як зазначається у Рішенні, у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, за якого забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застрахована особа може безперешкодно реалізувати своє право на пенсію у повному обсязі. У законодавстві про пенсійне забезпечення в Україні таке співвідношення досягається встановленням залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Саме тому запровадження її оподаткування, починаючи з певного її розміру, на думку Конституційного Суду України, порушує справедливий підхід до встановлення пенсії, оскільки призводить до зменшення її фактичного розміру, який встановлюється з урахуванням співвідношення між тривалістю страхового стажу та розміром заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Конституційний Суд України також констатував, що після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни. За таких обставин особи, які мають право на пенсійні виплати, об'єктивно не могли бути впевненими у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері. Отже, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість.

Отже, Конституційний Суд України вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

При цьому, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення - з 27 лютого 2018 року, тобто - після виникнення спірних правовідносин.

Суд зауважує, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2018 року у справі №1-6/2018р щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не є підставою для визнання протиправними дій пенсійного органу щодо оподаткування призначеної пенсії, оскільки відповідно до зазначеного рішення положення статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі № 161/9790/17 (провадження № К/9901/308/18).

Отже, суд доходить висновку, що здійснюючи оподаткування пенсії позивача у період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року відповідач діяв в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавства України, тобто - правомірно.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 85320, АДРЕСА_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, будинок 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання дій щодо утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб протиправним та стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди відмовити повністю.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 30 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.