Постанова № 75622382, 01.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/79/16-ц 01.08.2018

Провадження №22-ц/784/3/18

Справа № 489/79/16-ц

Провадження № 22ц/784/3/18 Головуючий у 1-ї інстанції Кокорєв В.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

1 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача - Безушко В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Кокорєва В.В. в залі суду в місті Миколаєві о 14 годині 07 хвилин зі складанням його повного тексту 12 липня 2016 року, по справі

за позовом

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

(далі ПАТ «УкрСиббанк»)

до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку 36 251, 88 доларів США заборгованості за кредитним договором та 17 467 грн. 90 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_4 в порушення умов укладеного з ним 29 січня 2008 року кредитного договору у встановлені строки не погашав суму основного кредиту і проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів з урахуванням пені від нього як позичальника та його поручителя ОСОБА_5 у солідарному порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2016 року позов задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» 36 251, 88 доларів США заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 32 648, 40 доларів США - заборгованості за кредитом і 3 603, 48 доларів США заборгованості за процентами, та стягнуто 17 467 грн. пені за прострочення сплати кредиту та сплати процентів. З кожного із відповідачів на користь банка стягнуто судові витрати в сумі по 6 421 грн. 84 коп..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На думку апелянта судом першої інстанції не враховані допущені банком порушення фінансового законодавства при оформлені та видачі кредиту в іноземній валюті, а також відсутність доказів отримання ним як позичальником кредитних коштів.

Тому відповідачем обґрунтовано доведено, що ним у власність кредитні кошти за договором не отримувалися, але його доводи безпідставно залишені судом без уваги.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник позивача вважав доводи скарги необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач ПАТ «УкрСиббанк» і відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11289962000, за яким позичальнику надано кредит строком повернення до 29 січня 2029 року у розмірі 37 000,00 доларів США зі сплатою процентів, що відповідають процентній ставці в розмірі 11,9%, та можуть бути щомісячно переглянути за положеннями, викладеними у пункті 1.3.1 договору, а у випадку їх прострочення за положеннями пункту 10.2 договору. Повернення позичальником кредиту відбувається шляхом внесення ануїтетних платежів в розмірі 400,00 доларів США (т.1 а.с.5-8).

За порушення зобов'язань за договором позичальник ОСОБА_4, окрім вищенаведеного, взяв на себе обов'язок по сплаті пені в порядку, передбаченому розділом 8 цього договору (т.1 а.с.5-8).

Одночасно положеннями пунктів 4.6 і 5.3, розділу 12 договору сторонами презюмується, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по своєчасному та повному поверненню кредитних коштів у банка виникає право на пред'явлення вимоги, а у позичальника обов'язок по її виконанню на протязі 31 календарного дня з дати отримання такої вимоги щодо дострокового повернення кредиту у повному обсязі (т.1 а.с.8).

Того ж дня між банком як кредитором і відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникають з договору кредиту.

За такого, задовольняючи вимоги ПАТ «УкрСиббанк» суд керувався положеннями статей 526, 527, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України і виходив з того, що позичальник порушив умови договору, а за такого є усі підстави для стягнення заборгованості, що нарахована банком, з позичальника та поручителя відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту і договору поруки.

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитися, оскільки вони є вмотивованими та обґрунтованими.

В той же час доводи апелянта ОСОБА_4 про невідповідність тверджень банка обставинам справи щодо надання у власність позичальника грошових коштів в розмірі 37 000,00 доларів США, якими він міг би розпорядитися на свій розсуд, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, при вирішенні справи судом вірно встановлено, що ОСОБА_4 як позичальник підписавши договір про надання споживчого кредиту підтвердив свій обов'язок прийняти та повернути грошові кошти в розмірі 37 000,00 доларів США у строк та на умовах, визначених договором.

Придбання ним квартири, зазначеної у пункті 1.4. договору також підтверджує факт отримання вищезазначених кредитних коштів.

Такий факт у відповідності до п. 1.5. договору підтверджено випискою з рахунку НОМЕР_1 (т.1 а.с.26).

Крім того, беззаперечним підтвердженням факту отримання грошових коштів від банку та усвідомлення факту укладення кредитного договору є часткове погашення кредиту на виконання зобов'язань за договором.

В той же час посилання апелянта на порушення банком вимог Інструкції про відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах №429 від 12.11.2003 року не спростовують самого факту отримання ним кредитних коштів.

Саме такі обставини встановлені заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні вимог пред'явлених до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним (т.2 а.с.27-52).

Посилання представника відповідача на зміст судово-економічної експертизи по іншій справі в частині непідтвердженості видачі кредитних коштів не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки по-перше, цей доказ надавався та досліджувався по іншої справі, і в основу прийнятого судом рішення він покладений не був, а по-друге, в ньому аналізується тільки формальний порядок оформлення установою вже виданих кредитних коштів, порушення якого не свідчить про те, що ці кошти позичальнику не видавалися.

Одночасно колегія суддів враховує положення ч. 2 ст. 1056 ЦК України, за якими ОСОБА_4 як позичальник мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом, але цього не зробив та витратив кредит на свій розсуд.

Разом з тим, починаючи з березня 2015 року ОСОБА_4 перестав сплачувати ануїтентні платежі (т.1 а.с.18-25), наслідком чого стало направлення банком на його адресу та адресу поручителя ОСОБА_5 (т.1 а.с.11-17) двох вимог про негайне виконання зобов'язань та дострокове повернення кредиту.

Станом на 28 грудня 2015 року банком розрахована заборгованість позичальника за кредитним договором, яка складає 32 648,40 доларів США - заборгованості за кредитом, 3 603, 48 доларів США заборгованості за процентами і 17 467 грн. пені, яка, в свою чергу, складається з 3 381 грн. 78 коп. пені за прострочення сплати кредиту, та 14 086 грн. 12 коп. пені за прострочення сплати процентів (т.1 а.с.18-25).

Вимоги банка щодо дострокового повернення кредиту ні позичальником ОСОБА_4, ні його поручителем ОСОБА_5 добровільно не виконані.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, змінивши строк виконання зобов'язання на дострокове через порушення позичальником умов договору, банк має право на отримання у судовому порядку від відповідачів як солідарних боржників загальної суми заборгованості, яка складається як із простроченої частини кредиту і процентів, так і з кредитних коштів, що залишалися до виплати наперед, а також неустойки (пені) за прострочення виконання зобов'язань.

Щодо наданого банком до суду першої інстанції розрахунку суми заборгованості, то колегія суддів враховує наступні обставини, що: по-перше, розрахунок банка не оспорювався ні відповідачами, ні їх представником як на протязі розгляду справи, так його не наведено і у якості доводів у змісті апеляційної скарги; а по-друге, доводи щодо невірності цього розрахунку наводилися позичальником в якості обґрунтування позову про захист прав споживачів та визнання договору кредиту недійсним, були предметом дослідження судами по іншій цивільній справі, і по закінченню її розгляду судом постановлено рішення, яке набрало законної сили.

Також колегія суддів враховує і те, що предметом дослідження по справі за позовом про визнання кредиту недійсним були і основні доводи апеляційної скарги щодо порушення законодавства, що регулює видачу кредитних коштів у іноземній валюті шляхом їх перерахування на визначений позичальником розрахункових рахунок, які визнані компетентним судом неспроможними, а тому не підлягають додатковому встановленню і доказуванню по справі щодо стягнення заборгованості в силу частини 4 статті 82 ЦПК України.

За такого рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

На підставі викладеного і у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, враховуючи межі доводів апеляційної скарги, доходить до висновку про необхідність її залишення без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 8 липня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 1 серпня 2018 року, після проголошення вступної та резолютивної частин.

Головуючий О.О. Ямкова

Судді В.В. Коломієць О.В. Локтіонова