Постанова № 75607915, 25.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1978/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1343/18Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

25 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

секретаря Ткаченко Т.І.,

за участі: представника позивача Кіндяка О.І.,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ПАТ «Марфін Банк» звернулося до суду із вказаним позовом. Зазначало, що 12 червня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк») укладено кредитний договір № 00355/RP6 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 57 171 доларів США, з яких 39 918 доларів США - на споживчі потреби, а 17 253 доларів США на сплату страхових платежів, з терміном погашення кредиту до 11 червня 2015 року. Крім цього, договором передбачено сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 12, 5 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказував, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за користування кредитом в сумі 15 394, 88 доларів США та 316 338, 44 грн., які просив стягнути із ОСОБА_4

17 листопада 2015 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання вищевказаного Кредитного договору недійсним. Зазначив, що при укладенні Кредитного договору позивач діяв з використанням нечесної підприємницької діяльності, оскільки не надав позичальнику повну інформацію стосовно умов кредитування, що призвело до укладення договору на невигідних для споживача умовах. Крім цього, у договорі не виконано реального розрахунку сплати за кредитом, відсутня загальна сума кредиту. Всі зазначені вище обставини вважає порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», а тому прохав суд визнати кредитний договір № 00355/RP6 від 12 червня 2008 року недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за Кредитним договором № 00355/RP6 від 12 червня 2008 року в сумі 15 394, 88 доларів США та 283 287, 66 грн., з яких:

- 12334, 91 дол США - поточна заборгованість за наданим кредитом;

- 3059, 97 дол США - заборгованість по сплаті відсотків;

- 228 818, 66 грн. - заборгованість за пенею за несплату кредиту;

- 54 469 грн. - заборгованість за пенею за несплату процентів за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржив ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і постановити нове, яким задовольнити зустрічний позов у повному обсязі. Вказує, що банком було порушено порядок надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, що спричинило укладення договору на невигідних та незрозумілих умовах для позичальника. Крім того, звертає увагу на неналежну оцінку судом доказів і матеріалів справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, визначених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12 червня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 00355/RP6 /т. 1 а.с. 9-11/.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти, шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний (картковий) рахунок Позичальника з 12 червня 2008 року по 11 червня 2015 року, включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 57 171 доларів США на наступні цілі: 39 918 доларів США на придбання автомобіля та 17 253 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбаченому п.п. 2.1.3 та 2.2.27 Даного Договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних за фактичний період користування Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом та разової комісії в розмірі 0,5 % від суми кредиту. Періодом сплати вважати період з «26» по останній робочий день кожного місяця.

Позичальник зобов`язувався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами цього Договору, а також здійснювати погашення заборгованості за цим Договором в наступному порядку: щомісяця, починаючи з другого місяця кредитування в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 722,47 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам. Вартість Кредиту, супутніх послуг, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов`язань Позичальника зазначена в відповідному розрахунку (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за даним договором виступає Договір поруки № 00413-СР6 від 12 червня 2008 року, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки тощо, надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за Договором.

Із Додатку № 1, який відповідно до Кредитного договору є невід`ємною його частиною, та не вбачається, що ОСОБА_4 12 червня 2008 року отримав кредит в сумі 39 918 доларів США. Термін користування кредитом 84 місяці. Номінальна процентна ставка 12,5 % річних. Погашення основної суми кредиту та процентів має відбуватись щомісяця. В наданому розрахунку проведено порядок погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом. Загальний розмір погашення за Кредитним договором, становить 74846 доларів США /т. 1 а.с. 13/.

12 червня 2018 року між між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк») та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 12 червня 2008 року № 00355/RP6 укладено договір застави транспортного засобу /т. 1 а.с. 14-19/

Із наданого суду розрахунку вбачається, що станом на 18 вересня 2015 року за ОСОБА_4 значиться заборгованість по кредитному договору № 00355/RP6 від 12 червня 2008 року на загальну суму 15 394,88 доларів США із яких:

- заборгованість по кредиту - 12 334,91 доларів США;

- заборгованість по відсоткам - 3 059,97 грн.,

- заборгованість по пені - 283 287,65 грн.,

- заборгованості по штрафу - 33 050,79 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Марфін Банк» районний суд виходив з того, що позичальник порушив виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього підлягає стягненню нарахована банком заборгованість, крім штрафів, з метою уникнення покладення на боржника подвійної відповідності за невиконання одного зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, які в подальшому виконувалися позичальником, а тому підстави для визнання такого правочину недійсним відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник допустив прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором в результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Розмір заборгованості доводиться наданим банком розрахунком, який у встановленому законом порядку не спростований відповідачем,

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 00355/RP6 від 12 червня 2008 року, ОСОБА_4 вказує, що його не було ознайомлено з правилами надання фінансових послуг, інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника тощо.

Проте, зазначені доводи, на думку колегії суддів, спростовуються змістом кредитного договору, а також його невід'ємної частини - графіком погашення кредиту.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України при розгляду цивільної справи № 6-134цс15 від 02 грудня 2015 року.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому їх виконував; зміст договору містить повну інформацію щодо умов кредитування, вартості кредиту, процентної ставки; у додатку № 1 до кредитного договорe, який підписаний позивачем, міститься повна інформація щодо порядку погашення кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відсутність в умовах кредитування та надання кредиту на придбання автомобіля підпису ОСОБА_4 не впливає на чинність укладеного Кредитного договору, адже саме зазначений документ визначає істотні умови правочину.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника з посиланням на неврахування судом виснвоку судово-економічної експертизи від 15 січня 2018 року, оскільки її висновки не спростовують обізнаність та погодження з усіма умовами надання кредиту банком, у тому числі із графіком погашення кредиту та відсотків із зазначенням сукупної вартості кредиту та встановлення щомісячної суми до сплати.

Не заслуговують на увагу вказівки скаржника на те, що банк приховав фактичне значення реальної процентної ставки та подорожчання кредиту в іноземній валюті.

Пункт 2.3 Кредитного договору визначено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на яке збільшилась облікова ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Отже, підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку було передбачене умовами договору і допускалося лише у разі істотної зміни становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитними договорами внаслідок підвищення курсу іноземної валюти.

Зазначені умови договору не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки вказані положення стосуються обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті (пункт 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що при укладенні спірного договору у розпорядженні споживача був повний об'єм інформації про умови кредитування, який визначений Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Даних про звернення відповідача до банку з приводу незрозумілості договору, несправедливості його умов, неправомірності положень договору, порушення прав позичальника як споживача, недостатності наданої банком інформації про умови кредитування - у справі немає.

Таким чином, позивач мав реальну можливість детально ознайомитися з умовами угоди та прийняти рішення про відмову від укладення договору споживчого кредиту, у зв'язку з ненаданням йому інформації про сукупну вартість кредиту.

ОСОБА_4 отримав кредитні кошти у повному обсязі, визначеному кредитним договором, використав їх на власні споживчі цілі, протягом тривалого часу здійснював повернення кредиту, що, на думку колегії суддів, спростовує доводи апеляційної скарги відповідача про порушення його прав, як споживача на повну інформацію щодо умов кредитування.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач /підпис/ Ю. В. Дряниця

Судді: /підпис/ Л. І. Пилипчук

/підпис/ О. В. Чумак

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю. В. Дряниця