Постанова № 75607925, 26.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6483/16-ц Номер провадження 22-ц/786/79/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Хіль Л.М.

Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.,

Секретар: Лимар О.М.,

За участі: представника відповідача Лихошвай С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження тза апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2017 року ухваленого під головуванням судді Турченко Т.В. (дані про складення повного тексту рішення відсутні) по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ПАТ КБ « ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувало, що 15.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 32334 грн. 45 коп. яку позивач просив стягнути з відповідача, а також вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 15.12.2008 року в розмірі 3371 грн. 83 коп., 24184 грн.79 коп. та судовий збір в розмірі 689 грн., а всього 28 245 грн. 62 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 просила рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржується, а тому у відповідності до положень частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

В обгрнутування апеляційної скарги зазначає, що процентна ставка ПАТ КБ «ПриватБанк» була підвищена без її повідомлення.

Також вказувала, що неналежними доказами підтверджений розрахунок, так, як довідка - розрахунок не є бухгалтерським документом.

Крім того, вважала, що порушено ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення.

17.07.2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ КБ « ПриватБанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 15.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Крім того, судом встановлено, що згідно п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних часток договору. Таким чином розмір кредитної ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п.5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п.6.3 до обовязків позичальника відноситься отримання виписки про стан рахунків та про здійснення операцій по картрахункам.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3371 грн. 83 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24184 грн.79 коп. місцевий суд виходив з того, що заборгованість за кредитом по тілу та відсоткам є доведеною та підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний суд Полтавської області вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до 526 ЦК України передбачено обов'язковість виконання зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із справи вбачається, що ОСОБА_3 15.12.2008 року отримала кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Факт отримання кредиту та користування коштами підтверджується випискою по картці/рахунку ОСОБА_3

В подальшому 18.05.2012 року відповідачці було перевипущено платіжну карту з терміном до 08/16 року, що підтверджується даними банківських комплексів та Єдиної Клієнтської Бази (а.с.199).

Станом на 18.05.2012 року заборгованість ОСОБА_3 склала 1134,32 грн. (в межах встановленого кредитного ліміту 1200 грн.) та нарахованих процентів за користування кредитним лімітом в 60,44 грн.

Таким чином з вказаного вбачається, що відповідачка належним чином виконувала умови кредитного договору.

В подальшому ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, що підтверджується випискою за період з 18.05.2012 року по 21.10.2016 року ( а.с.213-217).

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність заборгованості у ОСОБА_3 по кредитному договору та стягнення з останньої 3371 грн. 83 коп. заборгованості по тілу кредиту та по процентам у розмірі 24184 грн.79 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо зміни відсоткової ставки не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту у розмірі 3% в місяць або 36% на рік.

В подальшому процентна ставка була змінена, що підтверджується наказом банку.

Вказане не позбавляло право ОСОБА_3 погашати наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці.

У зв'язку з викладеним, встановлення нової процентної ставки не порушує право відповідачки на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Згідно п.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином розмір відсоткової ставки може бути змінений банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.4.9 Умов та Правил надання банківських послуг п.5.8 Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п.6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткових рахунків та про здійснення операції по карткових рахунках.

Повідомлення про підвищення процентної ставки були направлені відповідачу та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» не надходило.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного нарахування процентів на суму 3140, 74 грн., яка ніяким чином не підтверджена, оскільки у липні 2013 року ОСОБА_3 здійснила платіж на суму 2500 грн., після чого заборгованість по тілу кредиту залишилася у розмірі 1060,74 грн. не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

05.08.2013 року було здійснено операцію зняття готівки в сумі 2000 грн.( +80 грн. комісії за зняття).

Таким чином: 1060,74 грн. залишок заборгованості + 2000 грн. знятих ОСОБА_3 грошових коштів + 80 грн. комісії за заняття коштів=3140,74 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 за період з 18.05.2012 року по 31.10.2016 року (а.с.213-217).

Посилання в апеляційній скарзі на недотримання ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки вказане судом першої інстанції було враховано при ухваленні рішення.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368,374 ч.1 п.1, ст. 375,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Л.М. Хіль

Судді: П.С. Абрамов

Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно:

суддя Л.М. Хіль