Постанова № 75598414, 25.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 408/6452/17-ц

Провадження № 22ц/782/400/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком»

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року ухваленого у складі судді Соболєва Є.О. в смт. Біловодськ Луганської області,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі,в обґрунтування якої зазначило, що 15 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Договір зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041042300080 від 24.12.2010 року.

За умовами укладеного договору відповідач передав у платне користування позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,7431 га строком на 7 років.

Факт передачі земельної ділянки орендодавцем у користування орендарю і виконання п. 19 договору оренди землі підтверджується актом прийому-передачі від 24 грудня 2010 року.

Згідно п. 7 договору після закінчення строку дії договору орендар мав переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Посилається на те, що позивачем, як орендарем, належним чином виконувалися умови укладеного договору оренди землі, а також його зобов'язання як орендаря, передбачені ч. 2 ст. 25 ЗК України, а саме: земельна ділянка використовувалась за її цільовим призначенням та з поліпшенням попереднього стану, своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата.

До закінчення строку дії договору, 20 червня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» направило відповідачу ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди.

Не отримавши відповіді на це звернення, позивач вдруге 21 листопада 2017 року направив відповідачу лист про свій намір на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши проект додаткової угоди.

Проте жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» із зазначенням будь-яких об'єктивних підстав для такої відмови з боку відповідача не надходило.

Посилаючись на викладене,позивач просить визнати поновленим на той же строк на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,7431 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області згідно плану (схеми) землекористування, вказаному в Державному акті на землю, укладений 15 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» та ОСОБА_2, зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі за № 041042300080 від 24.12.2010 року (кадастровий номер НОМЕР_1), шляхом укладення додаткової угоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі відмовлено.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права чи інтересу. Частіше за все спосіб порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. В даному випадку таким спеціальним законом, що регулює правовідносини між сторонами, є Закон України «Про оренду землі».

Норми ч. 6, ч.9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» свідчать про те, що належним способом захисту порушеного права у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і проти цього не заперечує орендодавець, є лише оскарження дій останнього щодо не укладення додаткової угоди. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не відповідають наведеному у законі способу захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі від 15 жовтня 2010 року, зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі за № 041042300080 від 24.12.2010 року (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 6,7431 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області шляхом укладення додаткової угоди у редакції позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що належним способом захисту порушеного права у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і проти цього не заперечує орендодавець, є лише оскарження дій останнього щодо не укладання додаткової угоди, не відповідає вимогам ст. 777 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі», якими не передбачено такого способу захисту прав орендаря по закінченню дії договору оренди землі, як оскарження дій щодо не укладання додаткової угоди.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції не враховано, що з пропозицією поновити дію договору оренди землі та з проектом додаткової угоди про поновлення такого договору позивач звернувся 24 червня 2017 року, тобто до закінчення строку дії договору від 15 жовтня 2010 року, як це передбачено ч.ч.1,2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 7 договору оренди. Тому посилання суду в рішенні на ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є незрозумілим.

Згідно з частинами 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Незважаючи на виконання позивачем усіх умов, які є необхідними для поновлення договору, які закріплені у ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідач ОСОБА_2 не намагалася узгодити з позивачем умови укладення додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки не зверталася до позивача, як орендаря, з пропозиціями щодо істотних умов договору і не вказала, які саме умови укладеного раніше договору оренди землі від 15 жовтня 2010 року її не влаштовують, що свідчить про порушення відповідачем, як власником земельної ділянки вимог, встановлених ст. 777 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Вважає, що переважне право позивача, як орендаря на укладення договору оренди землі не припинилося.

Звернення позивача до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом поновлення укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» договору оренди землі здійснено у конкретний спосіб визначений ЦК України та спеціальним Законом України «Про оренду землі».

Також, посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме справа не могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України і її розгляд слід було здійснювати за правилами загального позовного провадження.

(2) Позиція інших учасників справи

В матеріалах справи відсутній відзив (заперечення) на позовну заяву.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року відповідачу роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від ОСОБА_2 не надійшло відзиву на апеляційну скаргу.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2018 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи на 18 червня 2018 року.

У зв'язку з перебуванням судді - учасника колегії Стахової Н.В. у відрядженні розгляд справи відкладено на 11 липня 2018 року.

11 липня 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляд справи на іншу дату у зв'язку зі станом здоров'я.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 25 липня 2018 року.

25 липня 2018 року представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, оскільки відповідно до ч.2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В частині 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Із тексту позовної заяви вбачається, що предметом позову є поновлення договору оренди земельної ділянки, тому обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів відповідає вимогам закону, а саме такий спосіб захисту передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини 2 статті 16 ЦК України, які передбачають, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, не з'ясував правової природи спірних правовідносин та дійшов передчасних висновків, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачені правові підстави поновлення договору оренди землі.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме про визнання поновленим договору оренди землі, відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається із позовної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» просило суд визнати поновленим на той же строк на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, укладений 15 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» та ОСОБА_2, шляхом укладення додаткової угоди, при цьому посилаючись на те, що позивачем, як орендарем, належним чином виконувалися умови укладеного договору оренди землі, а саме: земельна ділянка використовувалася за її цільовим призначенням та з поліпшенням попереднього стану, своєчасно та в повному обсязі сплачувалася орендна плата, жодних зауважень чи претензій з боку відповідача протягом строку дії договору не надходило. Позивачем дотримані всі умови, які є необхідними для поновлення договору оренди на новий строк, які закріплені у ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Не надсилання відповідачем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору оренди землі на новий строк свідчить про наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» переважного права перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини найму (оренди) землі є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка належить на праві власності відповідачу та розташована на території Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Договір зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041042300080 від 24.12.2010 року.

За умовами укладеного договору ОСОБА_2 передала у платне користування позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,7431 га, строком на 7 років.

Факт передачі земельної ділянки орендодавцем у користування орендарю підтверджується актом прийому-передачі від 24 грудня 2010 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» виникли відносини щодо оренди земельної ділянки.

Згідно п. 7 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч. 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 14?65цс18,який відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

Пунктом 7 договору оренди землі і частиною першою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов'язок орендаря письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору оренди не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Згідно п. 41 договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі.

Судом встановлено, що договір зареєстрований у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041042300080 від 24.12.2010 року.

Оскільки договір оренди землі сторонами укладено на 7 років, то строк його дії сплив 24 грудня 2017 року.

Як вбачається із матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_2 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, а саме 20 червня 2017 року та 21 листопада 2017 року.

На підтвердження направлення 20 червня 2017 року та 21 листопада 2017 року на адресу відповідача листа-повідомлення разом з проектом додаткової угоди позивачем надано фіскальний чек від 20.06.2017 року, список № 279 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, на якому міститься штамп Укрпошти із зазначенням дати 20.06.2017 року; фіскальний чек ПАТ Укрпошта від 21.11.2017 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як зазначалося вище, строк дії договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року, укладеного міжОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком», сплив 24 грудня 2017 року.

Із позовом до суду про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених ч.ч.1,2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» звернулося 26 грудня 2017 року, тобто на другий день після закінчення строку договору оренди земельної ділянки.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» посилається на те, що до суду з позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не зверталося.

Переважне право товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.ч.1,2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушене лише у разі укладення відповідачемОСОБА_2 договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Однак, позивачем не зазначено в позовній заяві, і не надано доказів на підтвердження того, яким чином порушено право товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» щодо переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року, виходячи з підстав позову, а саме ч.ч.1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Так, матеріали справи не містять доказів укладення відповідачемОСОБА_2 договору оренди з іншим орендарем.

Також, позивач як на підставу для поновлення договору оренди землі на новий строк посилається на належне виконання своїх обов'язків за договором оренди, при цьому не надаючи доказів на підтвердження зазначених обставин.

Вказані вище обставини свідчать про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення його прав відповідачем на поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року з підстав, передбачених ч.ч.1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Щодо порушення норм процесуального права

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що справа не могла бути розглянута в порядку спрощеного провадження відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України та її розгляд слід було здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 277 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що розгляд малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин у порядку спрощеного провадження вирішуються суддею під час відкриття провадження у справі. Інші справи, крім справ визначених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, можуть бути призначені до розгляду в порядку спрощеного провадження лише за клопотанням позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 16 березня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі та справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Так, предметом спору у даній справі є визнання поновленим договору оренди землі. При цьому, позивач не звертався до суду з клопотанням про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, як то передбачено ч. 1 ст. 276 ЦПК України.

Судом не враховані положення ст.ст. 274,277 ЦПК України та безпідставно без письмового клопотання позивача призначено розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі в порядку спрощеного провадження.

Оскільки позивач одночасно із поданням позовної заяви не звертався із письмовим клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, то дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зазначені вище обставини, свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Судові витрати, понесенітовариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» при поданні апеляційної скарги, покладаються на позивача у зв'язку з тим, що як судом першої інстанції, так і апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі відмовити з інших підстав.

Керуючись, ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 383,384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроком» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді: В.М.Луганська

Н.В.Стахова