Ухвала суду № 7559725, 13.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31535/08

№ 7/132 (2а-782/08) Головуючий у 1 інстанції Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Демченко Т.І.

представників позивача Кітесова А.Я., Хардаєва О.В., Пянової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» (далі позивач, ТОВ «Мета-Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Соломянському районі), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2007 року № 0001491705/0, прийняте на підставу акту виїзної планової перевірки позивача № 5232/23-0411/33440592 від 23.05.2007 року, що проводилася відповідачем з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2005 року по 31.12.2006 рік.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно було винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки здійснені ним витрати є представницькими, що дає підстави відносити їх до валових витрат підприємства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 травня 2007 року ДПІ у Соломянському районі було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2005 року по 31.12.2006 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.3.3., п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ним було занижено податок на прибуток за 2005р. на суму 21,1 тис. грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2006р. на суму 743210,00 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість за 2005р. у розмірі 309,54 грн., в тому числі за липень 2005р. на суму 132,87 грн. та за листопад 2005р. на суму 176,67 грн.; за 2006р. у розмірі (430,50)грн., в тому числі за вересень 2006р. 430,50 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за 2005р. на суму 374,40 грн., в тому числі за вересень 2005р. на суму 374,40 грн.; за 2006р. на суму 1912,21 грн., в тому числі за березень 2006р. на суму 723,00 грн., червень 2006р. - 1055,04 грн., жовтень 2006р. 134,17 грн.

- пп.4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 7.3 ст.7, п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 6957,51 грн. у 2005 році та 1858,79 грн. у 2006 році;

- п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", а саме: в податковому розрахунку за формою 1-ДФ невідображені виплати фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за III кв. 2005р - IV кв. 2006р. та невідображені доходи фізичних осіб, які не є штатними працівниками підприємства (ознака «14») за ІІІ кв. 2005р., І, III та IV кв. 2006р.

- відповідно п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України і від 22.01.96р. № 116 «Про застосування порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення ( псування ) матеріальних цінностей» за шкоду заподіяну підприємству в сумі 91,00 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт № 5232/23-0411/33440592 від 23.05.2007 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2007 року № 0001491705/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 26448,90 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, ТОВ «Мета-Груп» розпочало процедуру його апеляційного оскарження.

За результатами розгляду поданих позивачем скарг, ДПІ у Соломянському районі, ДПА у м. Києві та ДПА України були прийняті рішення про залишення їх без задоволення, а податкового повідомлення-рішення без змін. Вказане послужило для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 10.08.2007 року № 0001491705/1, від 24.10.2007 року № 0001491705/2 та від 09.01.2008 року № 0001491705/3.

Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо визначення йому суми податкового зобовязання в розмірі 26448,90 грн., оскільки за його твердженням з метою сприяння реалізації придбаного товару та подальшого розвитку партнерських відносин, ним за власний рахунок організовувалися поїздки представників його контрагентів за кордон на навчальні семінари для працівників підприємств.

На підтвердження своїх доводів позивачем для приєднання до матеріалів вказаної справи, було надано копії наказів № 27/ 01 від 25.07.05, № 16/01 від 06.03.06, № 60/01 від 03.10.06, № 39/01 від 03.07.06, № 58/01 від 29.09.06; запрошень від 29.09.06, 03.10.06, 03.07.06 та зведених таблиць про порядок і мету перебування його іноземних партнерів в Україні в період з 08.07.06 по 13.07.06 та перебування в Німеччині його працівників та партнерів в період з 03.09.05 по 08.09.05 з метою відвідування семінару.

Здійснені витрати на забезпечення вищезазначених заходів, позивачем було віднесено до валових витрат на підставі п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у відповідності до положенням спільного Наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12.11.1993 № 88 «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання», яким визначено поняття представницьких витрат.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР, до валових витрат підприємства включаються:

- витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;

- витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що норми Закону №334/94-ВР не містять такого поняття як «представницькі витрати» та не надають можливості підприємству включити їх до складу валових витрат.

Водночас, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Згідно ст.1 Наказу «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання» від 12.11.93р. №88 (на який зокрема посилається позивач як на підставу своїх доводів), під поняттям представницьких витрат розуміють витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі по тексту Закон № 889-IV) визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до пп. 7.3 ст.7 та пп. 9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону № 889-IV, ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

При нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідендів або роялті застосовується відповідна ставка податку, встановлена цим Законом для нарахування таких доходів резиденту.

Відповідно до абз. «а» п.17.2 ст.17 Закону № 889-IV, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів (для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України) є податковий агент.

Згідно з абз. «а» п.19.2 ст.19. та пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-IV, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Під час проведення перевірки підприємством не було надано документів, які б надавали можливість віднести витрати, понесені на забезпечення перебування представників іноземних компаній та оплату авіаквитків до представницьких витрат.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищезазначених обставин та викладених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.06.2007 року № 0001491705/0, яке слід визнати обґрунтованим та таким, що не порушує норм діючого податкового законодавства України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому даний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано - 18.01.10.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31535/08

№ 7/132 (2а-782/08) Головуючий у 1 інстанції Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Демченко Т.І.

представників позивача Кітесова А.Я., Хардаєва О.В., Пянової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких