Ухвала суду № 7493804, 13.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 29/132-11/148-17/3 (2а-3975/08) Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Горяйнова А.М., Мельничука В.П.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2008 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И Л А:

ДП «Цептер Інтернаціональ Україна»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.03.2004 року № 0000931504/3 та № 0000071504/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено позапланову документальну перевірку достовірності суми ПДВ заявленої до відшкодування дочірнім підприємством «Цептер Інтернаціональ Україна»за лютий 2002 року при придбанні та реалізації автоматизованої системи стабілізації товщини смуги в мінусовому полі допусків, за результатами якої складено акт від 17.09.2003 року № 386/15-4/125/20056698, на підставі якого СДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.09.2004 року № 0000931504/0.

За результатами розгляду скарг позивача у процедурі адміністративного оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення, прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2004 року: № 0000931504/3, відповідно до якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 670 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 335000 грн. та № 0000071504/3, відповідно до якого визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 670000 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з оспорюваними рішеннями, були встановлені відповідачем порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, включення до складу податкового кредиту в лютому 2002 року ПДВ з операції з придбання обладнання в сумі 4020000,00 грн., в т.ч. ПДВ 670000,00 грн., що потягло за собою неправомірне виникнення у позивача права на відшкодування ПДВ в сумі 783 363,00 грн. В березні 2002 року позивач відобразив суму по експортним операціям, що оподатковуються за ставкою 0 % в розмірі 3394010,00 грн. В зв'язку з порушенням вимог п.7.4. ст.7 зазначеного Закону підлягає зменшенню сума ПДВ заявлена до відшкодування 789363,00 грн. на суму 670000 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що автоматизовану систему стабілізації товщини смуги в мінусовому полі допусків (АСТ МПД) (надалі - товар) позивач придбав у Державного підприємства «Промінь»за договором постачання № 9 від 22.02.2002р. та його додатками №1 (специфікація), №2, відповідно до видаткової накладної № 26 від 25.02.02р., податкової накладної № 26 від 25.02.02р. за ціною 3350000 грн. + ПДВ в розмірі 670 000 грн., про що сторони договору склали акт приймання товару за кількістю та якістю від 25.02.2002 року.

Правомірність вищезазначеного договору № 9 від 22.02.2002 року була предметом судового дослідження при розгляді Господарським судом м. Києва справи № 25/66 за позовом Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками до ДП «Цептер Інтернаціональ Україна»та до Державного підприємства «Промінь»про визнання недійсним цього договору на підставі ст.49 ЦК УРСР.

За результатами розгляду справи, рішенням господарського суду від 23.04.04р., яке згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.04р. набрало законної сили відмовлено в задоволенні зазначеного позову з посиланням на недоведеність обставин, які б свідчили про суперечність даного договору інтересам держави та суспільства. Досліджуючи обставини справи та документальні докази, якими ДПІ обґрунтовувала позовні вимоги, а саме вирок Солом'янського райсуду від 26.0.5.03р. у справі № 1-600, господарський суд дійшов висновку про те, що такий вирок не стосується сторін оспорюваного договору та не може свідчити про їх умисел на укладання договору з метою ухилення від сплати податків. Аналогічний висновок суду міститься в судовому рішенні і щодо висновку судово-бухгалтерської експертизи № 974 від 04.03.2003 року у вказаній кримінальній справі, на вирішення якої поставлені питання щодо правомірності висновків акту перевірки від 12.11.2002 року про визначення ДНВП «ІНСАР»податкових зобов'язань.

Згідно з вироком Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2005 року, вирок Солом'янського районного суді м. Києва від 24.02.2005 року в частині призначення покарання Бурляю І.Ю. скасований та призначене нове покарання. Ухвалою Верховного суду України від 11.10.2005 року, вирок Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2005 року залишений без змін.

Як вбачається з вказаних судових рішень по кримінальній справі, Бурляя І.Ю визнано винним та засуджено за те, що він, будучи службовою особою - директором державного НВП «ІНСАР»у першому кварталі 2002 року умисно ухилявся від сплати податку на прибуток в сумі 2456272,50 грн. та ПДВ в сумі 1637818,33 грн., що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

З вироку вбачається, що ухилення від сплати податків мало місце внаслідок виготовлення Бурляєм І.Ю. завідомо підробного пакету документів (договору, специфікації, накладної, податкової накладної тощо), які свідчили про придбання ДНВП «ІНСАР»у ТОВ «Елві»обладнання виробничо-технічного призначення до системи «САРН», «АСТ МПД», тоді як фактично у ТОВ «Елві»таке обладнання не придбавалось, дане обладнання придбавалось ДНВП «ІНСАР»у ТОВ «Енеркон», але ціна придбання була значно менша від ціни вказаної в договорі з ТОВ «Елві». На підставі сфальсифікованих первинних бухгалтерських документів ДНВП «ІНСАР»неправомірно відображена господарська операція з ТОВ «Елві», якої не було, та неправомірно визначені і задекларовані податкові зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2002 року та ПДВ за лютий 2002 року, що призвело до заниження цих зобов'язань у вищевказаних сумах.

Зазначеним вироком суду не підтверджується неправомірність формування позивачем податкового кредиту.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Видана та зазначена вище податкова накладна № 26 від 25.02.02р. (а.с.126 томі) оформлена у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" , як це зазначається у п.п.7.2.4 Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено від господарської операції з придбання обладнання ПДВ в ціні товару (акт від 17.09.2003 року), а Державним підприємством «Промінь»виконані податкові зобов'язання по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків –відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 січня 2010 року.

Головуючий суддя:                     Судді: