Ухвала суду № 7559010, 17.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі:

за участю представників:

позивача:

відповідача: Мірошниченка М.В.,Юхименка О.В.

Красота А.О.

Шавлак С.М.,

Феденко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Амур Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой- Дніпропетровськ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 28.08.2008 року у справі №2-а-1792/08

(категорія статобліку 2.11.3) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой- Дніпропетровськ» до

про Державної податкової інспекції у Амур Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство з іноземними інвестиціями Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №0000162305/0 від 05.10.2007р., №0000162305/1 від 02.11.2007р., №0000162305/2 від 15.01.2008р., №0000162305/03 від 18.03.2008р., №0000172305/2 від 15.01.2008р., №0000172305/3 від 18.03.2008 р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008р. у справі № 2-а-1792/08 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2008р. №0000172305/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повним зясуванням обставин справи та неналежною оцінкою доказів.

Відповідач, в свою чергу, також, подав апеляційну скаргу , в якій просив постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів позивача, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу відповідача, постанову суду скасувати в частині скасування податкового повідомлення рішення від 15.01.2008р. №0000172305/2.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що уповноваженими представниками податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04р. по 30.06.07р., за результатами якої складеної акт №398/23-5/30619514.

На підставі акта перевірки прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000162305/0 від 05.10.2007р., яким позивачу за порушення пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 46 288 грн., за штрафними санкціями 25212,60 грн., на загальну суму 71 500, 60 грн..

- за наслідками процедури адміністративного оскарження рішення №0000162305/0 від 05.10.2007р., відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000162305/1 від 02.11.2007р., №0000162305/2 від 15.01.2008р., №0000162305/03 від 18.03.08р.;

-№0000172305/2 від 15.01.2008р., яким позивачу за результатами процедури адміністративного оскарження донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 8274,40 грн.. За наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000172305/3 від 18.03.08р..

Відповідач, визначаючи податкові зобовязання та нараховуючи санкції, виходив з наступного: позивач 31.08.07 року подав уточнюючі декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року №48798; за 2006 рік №48787, якими скориговані валові витрати шляхом їх збільшення, при цьому відхилення встановлені перевіркою склали 500 000 грн. та 1 000 000 грн. за вказані періоди відповідно.

Так, в порушення пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 1 000 000,00 грн., що не пов'язані з веденням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач включив до складу валових витрат:

- у III кварталі 2006 року вартість маркетингових послуг у сумі 500 000,00 грн.;

- у IV кварталі 2006 року вартість маркетингових послуг у сумі 500 000,00 грн..

До перевірки були надані:

- звіт до договору;

- акт прийому-здачі виконаних робіт б/н від 31.08.2006 року до договору №М14/102 від 28.07.2006 року на суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.;

- акт прийому-здачі виконаних робіт №ОУ-0000340 від 30.09.2006 року до договору №М14/102 від 28.07.2006 року на суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.;

- акт прийому-здачі виконаних робіт №ОУ-0000381 від 31.10.2006 року до договору №М 14/102 від 28.07.2006 року на суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.;

- акт прийому-здачі виконаних робіт №ОУ-0000425 від 30.11.2006 року до договору №М 14/102 від 28.07.2006 року на суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн..

Згідно актів виконаних робіт вартість надання маркетингових послуг склала 1 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 200 000,00 грн.. Позивач розрахувався з виконавцем TOB «АІС-Моторс» простим векселем - серія АА058601 від 31.05.2007 року на суму 1 200 000,00 грн..

За висновками перевіряючих, в актах виконаних робіт не розкрито зміст господарської операції, не міститься інформації, які саме надані маркетингові послуги, а також не вказано, які саме проведені роботи по допомозі при укладенні угод з покупцями, при вивченні мотивів їх поведінки, яким чином маркетингові послуги вплинули на укладення угод продажу автомобілів з кожним із покупців. Крім того, в договорі не встановлена вартість послуг за здійснення виконавцем всього комплексу послуг, а також в акті виконаних робіт не наведено документальне підтвердження виконання кожної послуги. Позивачем не доведено, що використання зазначених послуг призведе в подальшому до отримання підприємством доходів. Навпаки підприємство декларує збитки з податку на прибуток. Також, не доведено, що для вищезазначені послуги мали місце в діяльності підприємства та були необхідними для використання у господарській діяльності, а саме:

- не досліджується динаміка збільшення обсягів продажу автомобілів у IV кварталі 2006 року;

- підприємство отримало збитки;

- на протязі II півріччя 2006 року не змінювалися кількість та склад основних покупців - юридичних осіб;

- основна частина покупців є кінцевим споживачем (фізичні особи);

- згідно рахунку 28 «товари на складі» протягом 2006 року усі придбані автомобілі реалізовувалися без залишків.

Таким чином, вартість маркетингових послуг, в порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р., відносилась до складу валових витрат позивачем безпідставно, що призвело до їх завищення.

В матеріалах справи міститься договір №М14/102 від 28.07.2006 року, укладений між позивачем та TOB «АІС-Моторс», за умовами якого TOB «АІС-Моторс» (виконавець) прийняло на себе зобов'язання надати позивачу (замовник) маркетингові послуги по дослідженню ринків збуту автомобілів.

Згідно із пунктом 1.1 договору, його предметом є:

- надання маркетингових послуг по пошуку покупців автомобілів на території України, надання допомоги при укладенні договору з покупцями, дослідження ринку продажу автомобілів на території України;

- вивчення ринків продажу автомобілів, форм та каналів руху товару;

- вивчення мотивів поведінки покупців;

- вивчення рекламної діяльності;

- розробка ефективних засобів руху товару.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що результатом діяльності виконавця, повинен бути щомісячний звіт про виконані роботи. Згідно пункту 3.2 договору, оплата послуг по договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на основі підписаних сторонами актів виконаних робіт на протязі 90 діб з моменту підписання.

Згідно довідки №11603 від 07.12.99р. основними видами діяльності позивача є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля автомобілями, оптова торгівля автомобілями.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, звіти до актів складені щодо частини послуг, поряд з цим відсутнє підтвердження надання таких послуг.

Позивачем не доведено, що надання вищезазначених послуг взагалі мало місце і ці послуги були необхідними для використання у господарській діяльності. За результатами перевірки, підприємство отримало збитки.

З огляду на викладене, суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг за договором №М14/102 від 28.07.2006 року.

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податковим повідомленням-рішенням №0000172305/2 від 15.01.2008р. відповідач неправомірно донарахував суму штрафу за весь строк недоплати, із перевищенням граничного розміру штрафу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені сторонами в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, з огляду на що апеляційні скарги позивача та відповідача слід залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі - залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільне Товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008р. у справі №2а-1792/08 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги. У повному обсязі ухвалу виготовлено 20.01.2010р.

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко