Рішення № 75587718, 31.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1232/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФ, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення від 05.06.2018 №23 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 6 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення» та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до вищевказаних норм законодавства, зарахувавши до пільгового стажу роботу за періоди з 01.01.1992 по 27.05.1998, з 29.05.2001 по 26.11.2001 у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» та з 22.10.2002 по 26.12.2005 у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» календарно, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 02.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), оскільки мала достатній пільговий стаж роботи та досягла відповідного пенсійного віку для призначення пільгової пенсії.

Рішенням Луцького ОПФУ від 05.06.2018 №23 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу.

ОСОБА_1 не погоджується із вказаним рішенням, оскільки на день подання зазначеної заяви досягла пенсійного віку, має необхідний пільговий стаж роботи більше 20 років, а законодавством України не передбачено, що до пільгового стажу роботи на посаді прядильниці включається тільки той стаж, коли працівник працював повний робочий день.

З огляду на зазначене, просить визнати незаконним та скасувати рішення Луцького ОПФУ від 05.06.2018 №23 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом «є» статті 13 Закону №1788-ХІІ та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом «є» статті 13 Закону №788-ХІІ, зарахувавши у пільговий стаж роботу за періоди з 01.01.1992 по 27.05.1998, з 29.05.2001 по 26.11.2001 у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» та з 22.10.2002 по 26.12.2005 у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» календарно, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 02.05.2018.

В поданому до суду відзиві від 13.07.2018 №7472/06-14 відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що згідно із поданими документами пільговий стаж роботи позивача становить 15 років 01 місяць 07 днів, тому позивач права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із пунктом "є" статті 13 Закону № 1788-ХІІ не має.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництва, робіт, професій, посад і показників, при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідач також наголошує, що Порядком №383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а. с. 1).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02.05.2018 звернулася до Луцького ОПФУ із заявою та пакетом документів про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «є» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Як вбачається із рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Комісія) від 18.05.2018 №39/1027 про результати розгляду заяви, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років, відповідно записів трудової книжки, довідки від 02.02.2018 №301/01.20, виданої Державним архівом Волинської області, довідок від 21.02.2018 №443/1-11 - №447/1-11, №451/1-11, копій наказів від 18.07.1984 №1402, від 26.11.2001 №140-к, копії особової картки форми Т-2, виданих комунальною установою Луцький міський трудовий архів Луцької міської ради, ОСОБА_1, 31.07.1966 р. н., з 18.07.1984 по 26.11.2001 працювала оператором рівничного обладнання у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1000827518, 23.02.2015 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи за судовим рішенням у зв'язку з визнанням її банкрутом.

В ході розгляду документів встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дітьми до виповнення трирічного віку: ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 22.03.1998 по ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 05.08.1998 по ІНФОРМАЦІЯ_4

За таких обставин Комісія прийняла рішення про зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 18.07.1984 по 31.07.1984, з 01.09.1984 по 31.12.1991, з 28.05.1998 по 28.05.2001 - календарно та з 01.01.1992 по 27.05.1998, з 29.05.2001 по 26.11.2001 - за фактичною тривалістю.

Рішенням Луцького ОПФУ від 05.06.2018 №23 про результати розгляду заяви від 02.05.2018 про призначення пенсії на пільгових умовах відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону №1788-ХІІ через відсутність необхідного пільгового стажу (а. с. 43).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зокрема, відповідно до пункту «є» статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Отже, робота на виробництві та за професією, зазначеними в названому пункті, на підставі закону виокремлена в окрему категорію робіт та професій серед восьми інших, передбачених статтею 13 Закону №1788-ХІІ, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До набрання чинності Законом №1788-XII діяв Список виробництв і професій, робота на яких дає право робітницям текстильної промисловості право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1021, який включає виробництва: бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяльно-повстяне; текстильні цехи у виробництвах штучного та синтетичного волокна. Професії: рівничниці стрічкарки.

Після набрання чинності Законом №1788-XII діє Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», згідно якого право на отримання пільгової пенсії за віком після досягнення 55-річного віку мають жінки, які пропрацювали на виробництвах: бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяльно-повстяне, текстильні цехи (дільниці, відділення) у виробництвах штучного та синтетичного волокна, виготовлення металевих сіток. Професії: оператори рівничного обладнання.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що призначення пільгової пенсії робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме цією нормою права, і не пов'язано з законодавчими передумовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 цього Закону, які мають право на пільгову пенсію, але за умов і в порядку, передбачених окремо для кожної категорії таких осіб. Тобто, для призначення пенсії за пунктом «є» статті 13 Закону №1788-ХІІ особа мала бути робітницею не будь-якого текстильного виробництва, а текстильного виробництва за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, бути зайнятою (працювати) на верстатах і машинах, мати відповідні стаж роботи (не менше 20 років) та вік (50 років).

Нормативні положення щодо обліку, тривалості чи режиму робочого часу, як-от перебування на роботі повний/неповний робочий день (наприклад, як це визначено пунктами «а», «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ), застосування яких приписано до інших категорій осіб, перелік яких наведений у статті 13 цього Закону, до осіб, які заявлять про право на пенсії за пунктом «є» статті 13 зазначеного Закону, не мають застосовуватися.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 29.06.2017 у справі №161/19344/13-а.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця (а. с. 10-16).

Зокрема, як вбачається з трудової книжки, ОСОБА_1 18.07.1984 прийнята рівничницею четвертого розряду стрічко-рівничного цеху Луцького шовкового комбінату імені 60-річчя Радянської України; 01.01.1988 у зв'язку з вдосконаленням структури виробництва посаду позивача вважають оператором рівничного обладнання четвертого розряду; 02.10.1995 на основі реорганізації структури виробництва посаду позивача вважають оператором рівничного обладнання четвертого розряду стрічко - рівничної дільниці підготовчого цеху прядильної фабрики; 26.11.2001 позивач звільнена з ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін; 22.10.2002 прийнята оператором рівничного устаткування четвертого розряду до підготовчого цеху прядильного виробництва ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»; 26.12.2005 звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працюючих. Із записів, внесених до трудової книжки позивача також слідує, що підприємство неодноразово перейменовувалось.

Відтак, періоди роботи позивача на даному підприємстві з 18.07.1984 по 26.11.2001 та з 22.10.2002 по 26.12.2005 підтверджуються записами внесеними до її трудової книжки та не потребують додаткового відокремлення та підтвердження довідками, оскільки законодавством визначено, що право на пільгову пенсію мають робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах (професія оператори рівничного обладнання).

На думку суду, відповідач дійшов помилкового висновку, що за періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 27.05.1998, з 29.05.2001 по 26.11.2001, з 22.10.2002 по 26.12.2005 до пільгового стажу зараховуються лише фактично відпрацьовані дні, оскільки законодавець не пов'язує обчислення пільгового стажу згідно з пунктом «є» статті 13 Закону №1788-XII із зайняттям на цих роботах повний робочий день.

Таким чином, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за період роботи з 18.07.1984 по 26.11.2001 та з 22.10.2002 по 26.12.2005 сукупно становить понад 20 років і підтверджується належними і достатніми доказами, в зв'язку з чим висновок відповідача про неможливість його зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, на думку суду, є протиправним.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Як визначено статтею 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Такими чином, за період з 01 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди діяльності залежно від факту та суми сплачених внесків.

Проте, як визначено частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалось відповідно до статей 56-63 Закону №1788-XII.

Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Отже, незалежно від того, коли призначатиметься пенсія, робота до 01.01.2004, як постійна, так і тимчасова, як з повним, так і з неповним робочим днем, незалежно від суми сплачених внесків зараховується до страхового стажу в повному обсязі.

Слід також зауважити, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на порядок підтвердження стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, що визначений Порядком №383. Пунктом 7 Порядку №383 встановлено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.

Проте, даний Порядок №383 не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки, як визначено пунктом 1 цього Порядку, він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак не поширює свою дію на обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «є» статті 13 №1788-XII.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 на посаді оператора рівничного обладнання (устаткування) з 01.01.1992 по 27.05.1998 та з 29.05.2001 по 26.11.2001 у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» та з 22.10.2002 по 26.12.2005 у ЗАТ «Луцький шовковий комбінат» є періодами, які включається до спеціального стажу та повинні зараховуватися календарно.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону №1788-XII позивач досягла 55 років, її пільговий стаж становив більше 20 років, тому рішення від 05.06.2018 №23 про результати розгляду заяви від 02.05.2018 про призначення пенсії на пільгових умовах, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши у пільговий стаж роботу за період з 01.01.1992 по 27.05.1998 та з 29.05.2001 по 26.11.2001 у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» та за період з 22.10.2002 по 26.12.2005 у ЗАТ «Луцький шовковий комбінат» календарно, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто, з 02.05.2018.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 05.06.2018 №23 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.05.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити та виплачувати з 02.05.2018 ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши у пільговий стаж роботу за період з 01.01.1992 по 27.05.1998 та з 29.05.2001 по 26.11.2001 у Відкритому акціонерному товаристві «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» та з 22.10.2002 по 26.12.2005 у Закритому акціонерному товаристві «Волинський шовковий комбінат» календарно.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський