Рішення № 75587206, 27.07.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2824/18

Провадж.2/202/1566/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді – Бєльченко Л.А.

при секретарі – Федорченко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про зобов’язання вчинити певні дії та визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з цим позовом до відповідача, зазначаючи, що 16.10.2016 року на підставі її анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк» ( далі Банк) було відкрито банківський рахунок № 5169157300007857 та отримано кредитну картку із кредитним лімітом 22 000,00 грн. Позивач зазначила, що кредитною карткою вона користувалася до 22.12.2017 року. В цей же день вона повністю погасила заборгованість за кредитною карткою. Позивач зазначила, що 30.12.2017 року, близько 11:40 год., невстановлена особа на ринку Солі за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 11 викрала у неї гаманець, в котрому знаходилися її особисті грошові кошти та кредитна картка. Вона, позивач, виявивши крадіжку, повідомила в той же день о 11:55 год. про це Банк, зателефонувавши на гарячу лінію Банку. Перевіривши інформацію по картковому рахунку, працівник Банку повідомив їй про те, що о 11:47 год. з її кредитної картки були зняті грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. та 800,00 грн. комісії. За фактом крадіжки вона, позивач, в той же день звернулася із заявою до Київського ВП ГУНП в Харківській області та відомості за її заявою були 31.12.2017 року внесені до ЄРДР. Позивач зазначила, що оскільки ПІН-код до своєї картки вона нікому не повідомляла, кошти з картки після крадіжки не знімала, вона звернулася до відділення ПАТ «Акцент-Банк» із заявою про закриття карткового рахунку. Однак їй було відмовлено у зв'язку із непогашенням нею боргу за кредитною карткою, який виник після крадіжки картки. Позивач зазначила, що вона не погоджується із відмовою відповідача закрити її картковий рахунок з тих підстав, що у відповідача взагалі немає доказів укладення між нею та відповідачем кредитного договору, оскільки вона підписувала лише Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому пам’ятку клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів вона не отримувала, під їх текстом не підписувалася, угоду від 16.10.2016 року № SAMABWFC00000660853 вона також не підписувала, а отже ніякої кредитної угоди з Банком вона не укладала. Позивач зазначила, що вона не має нести відповідальність за зняті 30.12.2017 року невідомою особою грошові кошти з викраденої у неї кредитної картки, оскільки зобов’язання з повернення кредитних коштів виникає у особи лише у випадку, коли вона або довірена нею особа отримала кредитні кошти. Оскільки вона, позивач, грошові кошти 30.12.2017 року з кредитної картки не знімала, код доступу до рахунку нікому не повідомляла, то у неї не повинні виникати кредитні зобов’язання перед Банком.

У зв'язку з викладеним, позивач просила суд зобов’язати відповідача прийняти заяву про закриття карткового рахунку № 51691573007857 та кредитного карткового рахунку № 5169157304793817 з подальшим закриттям даних рахунків; визнати недійсним правочин, укладений між нею та відповідачем, в частині зняття 30.12.2017 року невідомою особою з карткового рахунку № 51691573007857, відкритого на її, позивача, ім’я, грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. та зобов’язання її сплатити відповідачеві грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., 800,00 грн. комісії банку та нараховані банком на суму заборгованості штрафні санкції, пеню та проценти.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Представник відповідача, ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з’явився, надав на адресу суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що позивач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку та отримала кредитну картку. Даний факт підтверджується самим позивачем. Крім того, позивач ознайомилася із Умовами та Правилами, що підтверджується її підписом в Анкеті-заяві. Позивач своєчасно не повідомила Банк про втрату кредитної картки, карткою не розраховувалася в магазинах, а з неї зняли грошові кошти в банкоматі, чого без знання ПІН-коду зробити неможливо. Навіть якщо картку у позивача дійсно викрали, то вона зберігала ПІН-код разом із карткою, що є порушенням Умов та Правил. Представник відповідача зазначив, що факт звернення позивача до правоохоронних органів та порушення кримінального провадження не підтверджує наявність факту викрадення картки у позивача до закінчення проведення досудового розслідування та постановлення відповідного судового рішення. Стосовно визнання кредитного договору недійсним представник відповідача зазначив, що вказані вимоги позивача жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені ніякими доказами. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі, а справу розглянути за його відсутності (а.с. 35-36).

Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ «Акцент-Банк» було відкрито позивачеві картковий рахунок та видано кредитну картку №5169157300007857 з кредитним лімітом на суму 22 000,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до наданої позивачем виписки з карткового рахунку, остання постійно користувалася кредитними коштами та 22.12.2017 року внесла на картковий рахунок 3 462,15 грн. 30.12.2017 року з карткового рахунку позивача були зняті грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., 10 000,00 грн., 5 000,00 грн. та Банком знято комісію у розмірі 200,00 грн., 400,00 грн. та 200,00 грн. (а.с. 21).

Судом встановлено, що 31.12.2017 року позивач звернулася до Київського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про викрадення у неї 30.12.2017 року невстановленою особою гаманця, де знаходилися грошові кошти у розмірі 400,00 грн., дві прибуткові банківські картки та кредитна картка № 5169157300007857 з кредитним лімітом 22 000,00 грн. Відомості за вказаним фактом внесені Київським ВП ГУНП в Харківській області до ЄРДР, кримінальне провадження № 12017220490005180 від 31.12.2017 року (а.с. 19).

Встановлено, що позивач зверталась до Банку про закриття карткового рахунку №5169157300007857 у зв*язку з викраденням картки, але їй було відмовлено по причині непогашення боргу і видана нова картка з картковим рахунком №5169157304793817.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення прав та обов*язків.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Укладений між ОСОБА_1 і Банком кредитний договір за своєю природою є договором приєднання і відповідає вимогам ч.1 статті 634, ч.2 ст.642 ЦК України. Як видно із копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, позивач поставила підпис на ній, чим підтвердила свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

За таких обставин суд вважає кредитний договір між позивачем та відповідачем укладеним.

Положеннями частини першої статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 як на підставу визнання недійсним кредитного договору, укладеного між нею і відповідачем, посилається на те, що 30.12.2017 року кредитні кошти з карткового рахунку вона не знімала і не укладала кредитного договору чи договору позики на дану суму, а отже, не мала волевиявлення на зняття коштів з кредитного рахунку саме 30.12.2017 року.

Суд вважає, що таке тлумачення позивачем змісту правочину є помилковим, оскільки зняття коштів з карткового рахунку само по собі не є правочином, а є дією в рамках кредитного договору, укладеного між сторонами. Тому, навіть, відсутність волевиявлення позивача на зняття коштів з карткового рахунку 30.12.2017 року ( зняття коштів без відома особи) не є підставою для визнання недійсним правочину в цілому.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

За встановлених обставин суд вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для визнання кредитного договору, укладеного між сторонами, недійсним з підстав заявлених ОСОБА_1

Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов*язання Банку закрити картковий рахунок № 5169157300007857 та кредитний картковий рахунок №5169157304793817 також задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п.2.1.1.2.2 Умов і Правил кредитного договору банківська картка є власністю Банку і видається у тимчасове користування.

Відповідно до п.п. 2.1.1.8.4 пункту 2.1.1.8 Умов і Правил картковий рахунок може бути закритий на підставі заяви власника або Банк має право закрити картковий рахунок, повідомивши власника. При цьому власник повинен не пізніше 30 днів від дня повідомлення повернути картку до Банку, після чого обслуговування картки припиняється. Власник повинен погасити усі види заборгованості перед банком, у тому числі ті, що виникли протягом 30 днів з моменту повернення картки. Банк закриває картковий рахунок не раніше ніж через 30 днів від дня припинення обслуговування картки.

Як встановлено, з карткового рахунку позивача № 5169157300007857 30.12.2017 року були зняті грошові кошти у розмірі 20 000 гривень і 800 гривень комісії Банку, замість попередньої картки ОСОБА_1 була видана інша картка з картрахунком №5169157304793817 і по цьому картковому рахунку значиться заборгованість. Згідно заяви на а.с. 22 до Банку про закриття карткового рахунку ОСОБА_1 звернулась 29.01.2018 року. Проте заборгованість погашена не була.

За таких обставин, суд вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати закриття карткового рахунку у Банку, оскільки заборгованість не погашена, а сам по собі факт звернення ОСОБА_1 з заявою до органів поліції щодо викрадення банківської картки і реєстрація цієї заяви в ЄРДР не є самостійною підставою для закриття карткового рахунку у Банку, оскільки досудове розслідування не завершено і судове рішення не прийнято.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про зобов’язання вчинити певні дії та визнання правочину недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.