Рішення № 75574838, 27.07.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11788/15-ц

Провадження № 2/752/134/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.07.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Кравченко В.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Павлової Е.С.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним положень кредитного договору та договору в цілому, договору застави транспортного засобу.

Встановив

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд

-визнати п.п. 1.3.1, 1.3.2, 3.1, 2.3., 9.13 загальних умов кредитування до кредитного договору 50008589 від 19.04.2013 року.

-визнати недійсним графік погашення кредиту за кредитним договором 50008589 від 19.04.2013 року;

-визнати недійсним Кредитний договір № 50008589 від 19.04.2013 року;

-визнати недійсним Договір застави транспортного засобу № 50008589 від 25.04.2013 року;

-застосувати наслідки двосторонньої реституції.

В обґрунтування позову представник вказував, що 19.04.2013 року між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено Кредитний договір № 50008589, за умовами якого позивачу було надано кредит у розмірі 286 335,16 грн. та додатковий кредит у розмірі 99 680,55 грн., зі сплатою 9,9% річних на 60 місяців.

25.04.2013 року між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено Договір застави транспортного засобу, відповідно до п. 1.1. якого позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передала в заставу свій автомобіль «VOLKSWAGEN СС», реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 357 699 грн.

Представник вважає, що вказаний договір укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки, на території України заборонено надавати кредити в іноземній валюті.

Протягом дії спірних договорів відповідачем виставлялись рахунки фактури у яких зазначався розмір щомісячного платежу, які істотно відрізнялись від узгоджених сторонами умов.

Представник вказував, що в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» позивача не попереджено про валютні ризики та не зазначено детальний розпис сукупної вартості кредиту.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання просив в задоволенні позову відмовити повністю, надав суду відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає позов не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 19.04.2013 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» було укладено Кредитний договір № 50008589, відповідно до умов якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язалось надати позивачу кредит в сумі 286 335,16 грн., що в еквіваленті суми кредиту в доларах США - 35150,40 доларів США, та додатковий кредит в сумі 99 680,55 грн., що в еквіваленті суми кредиту в доларах США - 12236,75 доларів США, строком кредитування 60 місяців, із сплатою 9,90% річних, а позичальник зобов'язувався своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інших платежів згідно загальних умов кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору, цільове призначення кредиту - придбання автомобіля марки «VOLKSWAGEN СС», рік випуску 2013,вартість якого складає 43 938 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 25.04.2013 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» укладено Договір застави транспортного засобу №50008589, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., відповідно до п. 1.1 якого заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань заставляє майно, а саме: автомобіль марки «VOLKSWAGEN СС», рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 357699 грн.

27.06.2014 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_6, у зв'язку із чим змінила прізвище на «ОСОБА_3», про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.11.2016 року призначено у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним положень кредитного договору та договору в цілому, договору застави транспортного засобу економічну експертизу фінансово-кредитних операцій, на вирішення якої поставлено питання:

- якою є сукупна вартість кредиту по кредитному договору № 50008589 від 19.04.2013р. у грошовому значенні та процентному виразі згідно умов кредитування, викладених у кредитному договорі на момент його укладення?

- якою є сукупна вартість кредиту по кредитному договору №50008589 від 19.04.2013 року у грошовому значенні та процентному виразі (в еквіваленті доларів США та гривні) згідно умов кредитування з урахуванням корегування суми процентів відповідно до п. 1.3.1Загальних умов кредитування, викладених у кредитному договорі на момент проведення експертизи?

- якою є сукупна вартість кредиту по кредитному договору №50008589 від 19.04.2013 року у грошовому значенні та процентному виразі згідно умов кредитування, викладених у кредитному договорі за весь строк дії кредитного договору за умови належного виконання зобов'язань за договором?

- чи відповідає відсоткова ставка, застосована ТОВ «Порше Мобіліті» у рахунках-фактурах відсотковій ставці 9.9% річних, визначених у кредитному договорі №50008589 від 19.04.2013 року? Яка дійсна відсоткова ставка використана при формуванні зазначених рахунків?

- чи відповідають Графіку погашення кредиту до кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р., укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 рахунки-фактури, виставлені ТОВ «Порше Мобіліті»? Якщо не відповідають, то в чому та з чим пов'язана така невідповідність?

Проведення експертизи доручити експертам Київської незалежної судово-експертної установі (04050, м.Київ, вул. Пимоненка, буд. 5).

За наслідком проведення судово-економічної експертизи до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов висновок експерта № 2341 від 03.10.2017 року, з кого вбачається, що в результаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та відповідно до умов кредитування на момент укладення Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р., сукупна вартість кредиту (у процентному значенні та грошовому виразі) складає :

-сукупна вартість кредиту у процентному значенні на момент укладення Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. - 24,74%;

-сукупна вартість кредиту у грошовому виразі на момент укладення Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. - 185504,84 грн. (22772,51 дол. США).

В межах наданих на експертизу матеріалів не можливо встановити сукупну вартість кредиту по Кредитному договору №50008589 від 19.04.2013р. у грошовому значенні та процентному виразі (в еквіваленті доларів США та гривні) станом на момент проведення експертизи, в зв'язку з відсутністю детальної інформації про заборгованість та умови погашення кредиту, а саме: 1. відсутній розмір заборгованості за кредитом та процентами на момент проведення експертизи; 2. відсутні детальні умови погашення заборгованості (графік платежів), розраховані з залишку заборгованості на момент проведення експертизи; 3. відсутні дані щодо розміру курсу долара США, що застосований для конвертації заборгованості за договором, станом на момент проведення експертизи

Також, враховуючи що розмір платежів, згідно п. 1.3.1 Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р., розраховується шляхом застосування чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті (доларів США), зазначених у Додатку «Графіку погашення кредиту» до Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р., тобто розміри платежів залежать від обмінного курсу який є змінним, не можливо визначити якою є сукупна вартість кредиту по кредитному договору (в еквіваленті доларів США та гривні) на момент проведення експертизи.

Враховуючи те, що розмір платежів, згідно п. 1.3.1 Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. розраховувався шляхом застосування чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті (доларів США), зазначених у Додатку «Графіку погашення кредиту» до Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р., тобто розміри платежів залежать від обмінного курсу який є змінним, не можливо визначити якою є сукупна вартість кредиту за весь строк дії Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. за умови належного виконання зобов'язань за договором.

За результатами дослідження курсових еквівалентів за період з 03.05.2013 р. по 02.02.2016 р. у виставлених рахунках-фактури ТОВ «Порше Мобіліті» у порівнянні з плановими платежами, наведеними у Додатку «Графік погашення кредиту» до Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. встановлено, що застосовані у рахунках обмінні курси до платежів по процентам за основним та додатковим кредитом арифметично не обґрунтовані та перевищують курсові еквіваленти, застосовані до платежів по основному та додатковому кредиту, незважаючи на спільну дату рахунку.

В межах наявних матеріалів відсутні будь-які документи, які підтверджують зміну розміру процентної ставки, встановлену умовами Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013 р. - 9,9% річних, в т.ч. відсутні Графіки погашення кредиту, розраховані за зміненою ставкою та повідомлення про зміну розміру процентної ставки. Також в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження (виписки по рахункам) щодо обліку процентів за користування основним та додатковим кредитом та дані курсу долара США, що застосований для конвертації платежів за договором у виставлених ТОВ «Порше Мобіліті» рахунках-фактури.

В зв'язку з відсутністю зазначеної інформації, в межах наявних матеріалів, не можливо встановити відповідність процентної ставки, застосованої ТОВ «Порше Мобіліті» у рахунках-фактурах процентній ставці 9,9% річних, визначеної у Кредитному договорі №50008589 від 19.04.2013р. та встановити яка дійсна відсоткова ставка використана при формуванні зазначених рахунків.

За результатами дослідження курсових еквівалентів за період з 03.05.2013 р. по 02.02.2016 р. у виставлених рахунках-фактури ТОВ «Порше Мобіліті» у порівнянні з плановими платежами, наведеними у Додатку «Графік погашення кредиту» від 07.08.2013 р. до Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. встановлено, що застосовані у рахунках обмінні курси арифметично не обґрунтовані та відрізняються між собою (у розрізі окремих платежів по основному, додатковому кредиту та процентами за ними), незважаючи на спільну дату рахунку.

В зв'язку з відсутністю даних щодо курсу долара США, застосованого для конвертації платежів по основному та додатковому кредиту у виставлених ТОВ «Порше Мобіліті» рахунках-фактури, не можливо в повній мірі дослідити чи відповідають «Графіку погашення кредиту» до Кредитного договору №50008589 від 19.04.2013р. рахунки-фактури, виставлені ТОВ «Порше Мобіліті».

При цьому, вказана експертиза проводилась на предмет правильності нарахування ТОВ «Порше Мобіліті» кредитних платежів за кредитним договором № 50008589 від 19.04.2013р. і жодним чином не підтверджує та не спростовує наявність обставин щодо невідповідності кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач, а можливо є підставою для перерахунку сум платежів за договором.

За вказаних обставин, суд відхиляє вищевказаний висновок експерта, оскільки такий жодним чином не підтверджує факту порушення відповідачем чинного законодавства під час укладення даного договору.

Згідно положень ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 ЦК Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Під час укладення кредитного договору сторони погодили, що цей договір складають у тому числі і загальні умови кредитування.

У підпункті 1.3 загальних умов кредитування зазначено, що сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплату таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти.

За змістом підпункту 1.3.1. загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, в графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. У подальшому позичальник сплачує платежі в повернення кредиту відповідно до виставлених компанію рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту і для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Підпунктом 2.4 загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

У підпункті 2.5 загальних умов кредитування зазначено, що термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Відповідно до підпунктів 9.5.-9.7. загальних умов кредитування Чобан Б.Б. своїм підписом засвідчила, що відповідач належним чином ознайомив її, зокрема, з Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з Правилами надання фінансових послуг (кредитів), також їй надана вичерпна інформація про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Також, у підпункті 9.6. кредитного договору зазначено, що додатково до положень підпункту 9.5. загальних умов кредитування позичальник підтверджує, що йому надано вичерпну інформацію про: умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальників; умови надання додаткових фінансових послуг, пов'язаних з фінансовим кредитом, та їх вартість (за умови надання таких послуг); розмір винагороди компанії у разі, коли вона пропонує послугу фінансового кредиту, що надається іншими фінансовими установами; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо).

Згідно зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

У ст. 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 524 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

В такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів саме в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти.

При цьому згідно із частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 18 цього Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналогічний висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року в справі № 127/22797/15-ц.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору або визнання його недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості, міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч. 1, ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В укладеному між сторонами кредитному договорі, який складається із договору, графіка погашення кредиту та загальних умов кредитування, чітко визначені умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін тощо.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень,

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із письмовим відзивом на позовну заяву, представник відповідача заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача документально підтверджені судові витрати.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З розрахунку судових витрат наданих у відзиві вбачається, що відповідач поніс витрати у розмірі 14 000 грн., з яких: 1000 грн. сума витрат пов'язаних із отриманням витягів з державних реєстрів; 1000 витрат пов'язаних із поштовим відправленням кореспонденції по справі на ім'я суду та інших учасників справи та 12000 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу заявник надав договір про надання юридичних послуг від 26 травня 2015 року, укладений між ТОВ «КПД Консалтинг» та ТОВ «Порше Мобіліті», заявку на надання юридичних послуг № 4 від 30.07.2015 року, акт про надані послуги № 1 від 28.09.2015 року, рахунок на оплату № 150526_1_1 від 31.07.2015 року, платіжне доручення № 50008586 від 03.08.2015 року з відміткою про виконання ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат пов'язаних із отриманням витягів з державних реєстрів витрат пов'язаних із поштовим відправленням кореспонденції по справі на ім'я суду та інших учасників справи в розмірі 984,52 грн., оскільки відповідачем не надано їх документального підтвердження.

Разом з тим, в порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову в повному обсязі, суд вважає правомірним стягнення з позивача на користь відповідача документально підтверджених витрат, понесених відповідачем щодо надіслання поштовою кореспонденцією письмового відзиву на позовну заяву учасникам судового розгляду у розмірі 15 грн. 48 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 12000 грн., тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 12015 грн. 48 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 83, 141, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

Вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним положень кредитного договору та договору в цілому, договору застави транспортного засобу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 36422974) документально підтвердженні судові витрати у розмірі 12015 грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя