Постанова № 75573992, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» липня 2018 року

м. Харків

справа № 643/17100/14-ц

провадження № 22-ц/790/3000/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника позивач - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», треті особи: генеральний директор державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» - ОСОБА_4, заступник генерального директора державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» - ОСОБА_24 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року, постановлене суддею Оксененко В.А.,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - генеральний директор Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ОСОБА_4, заступник генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ОСОБА_24, в якому з урахування наступних неодноразових уточнень (том 1, а.с. 1-6, а.с. 95-100, а.с. 169-174), в остаточній редакції позову від 22 березня 2016 року та 02 червня 2016 року (том 5, а.с. 11-17, а.с. 31) просив:

- визнати дії та наказ відповідача № 373 від 28 травня 2014 року з оголошення ОСОБА_3 догани незаконними та скасувати вказаний наказ;

- визнати дії відповідача зі звільнення ОСОБА_3 та наказ відповідача № 149-К від 06 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 незаконними;

- визнати дії відповідача зі звільнення ОСОБА_3 та наказ відповідача № 169-К від 10 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_3 незаконними;

- наказ відповідача № 169-К від 10 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_3 скасувати;

- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», а при скороченні такої посади - на іншій рівнозначній за умовами праці та оплатою праці посаді;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за дванадцять місяців з дня звільнення 10 листопада 2014 року до 10 листопада 2015 року в розмірі 63219,65 грн.;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, пов'язану з незаконним оголошенням догани та незаконним звільненням, в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за переводом з 11 серпня 1997 року був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - Центр), де з 10 лютого 2000 року працював на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції. З часу призначення нового генерального директора ОСОБА_4 між ними склались особисті неприязні стосунки. Наказом в.о. генерального директора № 373 йому було оголошено догану з підстави нібито погіршення ним морально-психологічного клімату в колективі, при цьому порушення ним трудової дисципліни виявлено не було. Наказ йому надано не було та він його не оскаржував з причин знаходження на лікуванні до моменту звільнення. В період його лікування наказом генерального директора № 572 було створено комісію для проведення комплексної перевірки підпорядкованого йому відділу. Також в період лікування було видано наказ № 577 про створення відповідної комісії. Зазначена комісія склала акт від 04 вересня 2014 року та зафіксувала в ньому результати огляду робочого місця позивача, його сейфу, документів та особистих речей. По своїй суті вказана перевірка є несанкціонованим обшуком, що виходить за межі перевірки трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку. В період лікування позивача було складено акт про проведення комплексної перевірки, затверджений 08 вересня 2014 року в.о. генерального директора. З вказаного акту вбачається, що перелічені в ньому порушення не відносяться до повноважень позивача та трудової дисципліни. В перший день виходу позивача на роботу після лікування 02 жовтня 2014 року йому було запропоновано надати пояснення з приводу виявлених фіктивною перевіркою порушень, про що видано наказ № 651. У відповідь він подав службову записку від 02 жовтня 2014 року про вжиття заходів збереження майна та надання відомостей про зміну штатного розкладу. Також 03 жовтня 2014 року позивачем зареєстрована заява про надання невикористаної відпустки. 04 та 05 жовтня 2014 року були вихідними днями, а в понеділок 06 жовтня 2014 позивача з робочого місця забрала швидка допомога у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я. Під час лікування на картковий рахунок позивача надійшов грошовий переказ від відповідача у вигляді розрахунку при звільненні. Таким чином, позивачу стало відомо, що 06 жовтня 2014 року його звільнено на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків. Мотивом звільнення стала раніше незаконно оголошена догана, про яку позивач не знав та нічого не міг пояснити, та невиконання вимог наказу від 02 жовтня 2014 року про надання пояснень. При цьому наказ від 02 жовтня 2014 року про надання пояснень, йому не був доведений в оригінальній редакції під розписку, а пояснення не були надані з поважних причин - через відмову відповідача надати змінений за відсутності позивача штатний розклад та сам акт перевірки. Крім того, надання пояснень по суті перевірки не відноситься до його посадових та службових обов'язків і не є порушенням правил трудової дисципліни. Також відповідачем при обранні заходу дисциплінарного впливу не враховано ступінь тяжкості проступку, адже позивач не завдав шкоди ані виробництву, ані підприємству. У зв'язку із вказаними порушеннями ним було подано позов про поновлення на роботі. Під час апеляційного оскарження ухвали про відкриття провадження у справі наказ про звільнення було скасовано та з тих самих підстав позивача звільнено новим наказом № 169-К. У зв'язку із незаконним притягненням його до дисциплінарної відповідальності 28 травня 2014 року та незаконним звільненням, йому було завдано значних моральних страждань, він втратив впевненість в завтрашньому дні, що призвело до необхідності прикладення додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в 10000,00 грн. Крім того, у зв'язку із незаконним звільненням з відповідача на його користь підлягає сплата за вимушений прогул, яка з урахуванням уточнених позовних вимог від 02 червня 2016 року, складає 63219,65 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено (том 3, а.с. 183-187). Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2015 року апеляційну скаргу Центру відхилено, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року - залишено без змін (том 4, а.с. 42-46).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу Центру задоволено частково, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4, а.с. 225-228).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 323 від 28 травня 2014 року генерального директора Центру про оголошення догани ОСОБА_3 Визнано незаконним та скасовано наказ № 169-к від 10 листопада 2014 року генерального директора Центру про звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції Центру, а при скороченні такої посади - на іншій рівнозначній за умовами праці та оплатою праці посаді. Стягнуто з Центру на користь ОСОБА_3 63219,65 грн. в рахунок вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2014 року по 10 листопада 2015 р. та 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Центру на користь держави судовій збір в розмірі 875,79 грн. (том 5, а.с. 144-150, а.с. 182).

Не погодившись із вказаним рішенням, 02 серпня 2016 року представник Центру ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом всіх обставин справи, невідповідність рішення суду обставинам справи. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_3 систематично порушував трудову дисципліну, правила внутрішнього трудового розпорядку, в останні роки роботи на підприємстві його ділові здібності не відповідали займаній посаді. За результатами виявлених недоліків в роботі ОСОБА_3 було запропоновано надати пояснення, однак позивач відмовився від цього, про що складений акт про відмову від надання пояснень від 28 травня 2014 року. ОСОБА_3 наказом № 323 від 28 травня 2014 року була винесена догана за порушення вимог п. 7.2. розділу 7 Положення про відділ та Правил внутрішнього трудового розпорядку Центру. Твердження позивача, що наказ про оголошення догани не був йому наданий для ознайомлення, не відповідають дійсності, оскільки 28 травня 2014 року було складено акт про відмову ОСОБА_3 ознайомитись з наказом про оголошення догани. Однак судом при ухваленні рішення не враховані матеріали та докази, яка додані до заперечень відповідача. Судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що він критично оцінює акт про відмову позивача в ознайомленні з наказом про оголошення догани від 28 травня 2016 року з мотивів неможливості перевірити вказаний доказ шляхом допиту осіб, які підписали акт, через відсутність відповідного клопотання учасників судового провадження. Між тим під час розгляду справи сумнівів в достовірності акту в учасників судового розгляду не виникало. Крім того, в Центрі запроваджено електронний документообіг. Під час розгляду справи ні у позивача, ні у суду не виникало питання щодо необхідності надання підтвердження доведення до ОСОБА_3 наказу про оголошення йому догани шляхом системи електронного документообігу та ознайомлення з ним в такий спосіб, проте в рішення зазначено на ненадання підтвердження ознайомлення ОСОБА_3 з наказом в такий спосіб. Також в рішенні зазначено, що згідно довідки про розрахунок від 19 березня 2015 року ОСОБА_3 за листопад 2014 року нараховано та виплачено премію, що суперечить ч. 3 ст. 151 КЗпП України. Між тим в листопаді 2014 року ОСОБА_3 нараховано основний заробіток, який складається в тому числі з премії за виконання плану, яка носить систематичний характер та відноситься до фонду додаткової заробітної плати. Порушення позивачем трудової дисципліни мали систематичний та тривалий характер. Комплексна перевірка відділу, який очолював позивач, проводилась за річний період з 01 червня 2013 року по 01 червня 2014 року. Тому твердження позивача щодо проведення перевірки за період, коли він знаходився на лікарняному, не відповідають дійсності. При цьому позивач як начальник відділу несе повну відповідальність за діяльність очолюваного ним підрозділу згідно посадової інструкції та відповідних розпорядчих документів Центру. Позивачем неодноразово порушувалась виконавча дисципліна. Відповідно до п. 2.3. Акту комплексної перевірки, з перевірених документованих доручень в установлений строк не виконано три доручення, два доручення не виконано взагалі. Також відповідно до п. 2.4. Акту виявлені недоліки в забезпеченні якості метрологічних робіт в підпорядкованому ОСОБА_3 відділі. Згідно п. 2.6. Акту з 9 перевірених виконаних метрологічних робіт виявлено 2 метрологічні роботи з порушенням встановлених нормативними документами строків виконання. Відповідно до п. 2.8. Акту під час керівництва ОСОБА_3 відділом мали місце неодноразові порушення нормування трудомісткості конкретних видів метрологічних робіт та визначення їх вартості, оформлення та обліку актів здачі-приймання виконаних робіт. Відповідно до п. 2.9. Акту були виявлені недоліки у забезпеченні підрозділу нормативними та методичним документами у сфері метрології. Морально-психологічний клімат в очолюваному ОСОБА_3 відділу був нестерпним, про що свідчить колективне звернення підпорядкованих йому працівників до генерального директора 14 лютого 2014 року. Також наказ № 373, яким згідно доводів позовної заяви ОСОБА_3 йому було оголошено догану, стосується заміщення на час щорічної відпустки начальника іншого підрозділу. Атестацію на відповідність займаній посаді ОСОБА_3 повинен був пройти 11 квітня 2013 року, проте напередодні оформив щорічну відпустку. Після виходу з відпустки ОСОБА_3 було попереджено про наступний термін проходження ним атестації, проте ОСОБА_3 під різними приводами атестації уникав (том 5, а.с. 156-164).

29 листопада 2016 року ОСОБА_3 подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін. Також зазначає, що не в повній мірі згодний з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції. Так, суд обґрунтував рішення переважно процедурними порушеннями, фактично не поклавши в мотивацію наявність чи відсутність з його боку неналежного виконання трудових обов'язків, дотримання строків накладення на нього дисциплінарних стягнень, не висловив позицію щодо його вини та адекватності стягнення. Фактично суд мотивував своє рішення двома висновками - про незаконне накладення на нього стягнення у вигляді догани у зв'язку з тим, що відповідач не зажадав від нього пояснень з приводу порушень та не довів дотримання передбаченої законом процедури, а також про незаконність звільнення, оскільки його обов'язковою передумовою була наявність непогашеної догани, проте її оголошення визнано судом незаконним. Також він підтримує всі доводи, висловлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, якими спростовуються аргументи відповідача, викладені в тому числі в апеляційній скарзі (том 5, а.с. 212-214).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу Центру відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року залишено без змін (том 5, а.с. 218-220).

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 листопада 2016 року, представник Центру ОСОБА_7 в грудні 2016 року подала касаційну скаргу (том 6, а.с. 2-13).

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року касаційну скаргу Центру задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування зазначено, що висновок суду першої інстанції, що позивач брав участь в проведенні внутрішнього аудиту та усвідомлював незадовільність роботи очолюваного ним відділу, не підтверджений доказами в справі. Крім того, суд не встановив, у який спосіб результати аудиту доводились до відома ОСОБА_3, чи надавався йому строк на усунення невідповідності у роботі відділу, чи залишились ці недоліки невиправленими на момент оголошення догани. Суди не досліджували, які конкретно планові завдання повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції Центру ставились перед керівництвом цього відділу, зокрема після проведення у квітні 2014 року внутрішнього аудиту, які саме посадові обов'язки не виконав ОСОБА_3 та чи може це вважатися дисциплінарним проступком відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкцій, що стало приводом для оголошення йому догани. Крім того, всупереч ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року під час нового розгляду справи без дослідження у справі нових доказів суди дійшли висновку, що позивач не ознайомлювався з наказом про оголошення догани, залишивши поза увагою висновки суду касаційної інстанції та не врахувавши, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суди дійшли висновків, що до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани у позивача не відібрано письмових пояснень, не встановивши, чи є зазначене окремою підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами (том 6, а.с. 122-125, а.с. 141-142).

Відповідно до ч.1 ст. 419 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, при новому розгляді зазначеної справи суд апеляційної інстанції зобов'язаний відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, а також обставини, викладені в постанові суду касаційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи на 15 травня 2018 року (том 6, а.с. 145-146).

В суді апеляційної інстанції представник ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, зробивши висновок про те, що для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани у власника існували обґрунтовані підстави, послався на недотримання порядку застосування дисциплінарного стягнення, визначеного ст. 148, 149 КЗпП України, зазначивши, що до прийняття рішення про оголошення догани від позивача не зажадано письмових пояснень та про наказ не повідомлено під підпис. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування наказу № 323 від 28 травня 2014 року. Відповідно, оскільки скасовано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, який є обов'язковою передумовою звільнення позивача з посади згідно наказу № 169-к від 10 листопада 2014 року, суд першої інстанції дійшов висновку і щодо необхідності скасування наказу № 169-к.

Колегія суддів вважає, що погодитись з висновками суду першої інстанції у повному обсязі не можна, оскільки судом першої інстанції не було належним чином встановлено та надано правової оцінки всім обставинам по справі, що мають значення для ухвалення законного та справедливого судового рішення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи, наказом від 11.08.1997 року № 45-к позивача ОСОБА_3 прийнято на роботу за переводом на посаду інженера до Харківського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації, в подальшому 10.02.2000 року переведено на посаду начальника відділу державної повірки фізико-механічних засобів вимірювання (том 1, а.с. 10-13).

З урахуванням подальших реорганізацій ДП «Харківстандартметрологія», станом на 2014 рік позивач працював на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних засобів вимірювальної техніки та випробувань продукції ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Як вбачається з п. 1.6 Посадової інструкції начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції (ДІ 02-01), затвердженої ген. директором ДП «Харківстандартметрологія» 08 лютого 2005 року, у своїй діяльності начальник ВПКФМВП повинен керуватися законодавчими та нормативними документами, наказами Держпотребстандарту України та ДП «Харківстандартметрологія», положенням про відділ, вказівками та розпорядженнями керівництва, документами управління системи якості, інструкціями з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки, а також даної інструкції.

В п. 4 вищевказаної Інструкції зазначено функції та обов'язки начальника вказаного відділу, до яких належать дотримання вимог: документів системи управління якості ДП «Харківстандартметрологія», політики та цілей керівництва в сфері якості; стандартів, розпоряджень, наказів, нормативних методологічних та інших керівних документів в системі управління.

Також п. 4 Інструкції визначено наступні функції та обов'язки начальника відділу: організовує колектив ВПКФМВП на виконання планових завдань, контролює їх виконання; організовує та контролює діяльність секторів та групи, які входять до складу ВПКФМВ, забезпечує правильність проведення метрологічних робіт та випробувань продукції співробітниками ВПКФМВП; здійснює повірку, метрологічну атестацію ЗВТ, вимірювання фізичних величин у сфері поширення ГМН згідно з областю акредитації; розробляє та проводить метрологічну експертизу методик виконання вимірювань, програм державних випробувань, метрологічної атестації, методик повірки та випробувань продукції; забезпечує участь у проведенні державних приймальних та контрольних випробувань; організовує впровадження державних стандартів та інших нормативних документів в області метрології; забезпечує ефективне використання повірочного та випробувальних обладнання, організовує його технічне обслуговування, стежить за економною витратою матеріалів та енергоресурсів, що застосовуються для повірки та випробувань ЗВТ; здійснює узгодження графіків повірки ЗВТ підприємств та організації, їх аналіз та планування робіт по повірці, атестації ЗВТ та випробувань ЗВТ; приймає участь у розробці планів засвоєння нових видів повірки та випробувань ЗВТ, оснащенні високовиробничим повірочним та випробувальним обладнанням, проводить роботи по автоматизації повірочних робіт, підвищенню продуктивності праці повірителей; приймає участь в атестації робочих місць для проведення повірки, метрологічної атестації ЗВТ, вимірювання фізичних величин; надає методичну допомогу метрологічним службам підприємств та організацій, бере участь в здійсненні метрологічного нагляду за дотриманням стандартів, норм та правил під час випуску засобів вимірювальної техніки з виробництва та ремонту та при проведенні; постійно підвищує власну кваліфікацію та проводить роботу по підвищенню ділової кваліфікації працівників групи, розвитку творчої ініціативи, спрямованої на підвищення продуктивності праці, покращенню якості та умов повірочної діяльності; контролює виконання співробітниками ВПКФМВП правил внутрішнього трудового розкладу, дотримання правил техніки безпеки, норм виробничої санітарії, протипожежної безпеки; керує процесами системи управління якістю в ВПКФМВП.

Пунктом 6 зазначеної вище посадової інструкції передбачено відповідальність начальника ВПКФМВП, який в законодавчому порядку несе відповідальність за: невиконання наказів та розпоряджень керівництва ДП «Харківстандартметрологія», невиконання планових завдань співробітниками ВПКФМВП; невиконання співробітниками ВПКФМВП метрологічних норм та правил, методик повірки та випробувань продукції, неправильне застосування повірительних клейм; недотримання співробітниками ВПКФМВП правил охорони праці та техніки безпеки, норм промсанітарії, пожежної безпеки, внутрішнього трудового розпорядку; невиконання або неналежне виконання обов'язків, викладених в даній посадовій інструкції (том 2, а.с. 5-8; том 4, а.с. 80-83).

З даною посадовою інструкцією позивач був ознайомлений 09 лютого 2005 року.

Згідно п. 1.1.4 Положення про ВПКФМВП (П-02), затвердженого ген. директором ДП «Харківстандартметрологія» 08 лютого 2007 року, відповідальність за об'єктивність і достовірність результатів метрологічних робіт несе начальник ВПКФМВП.

Пунктом 7.1. даного Положення передбачено, що ВПКФМВП відповідно до чинного законодавства несе відповідальність за: неякісне виконання метрологічних робіт в області акредитації; проведення метрологічних робіт, не зазначених в області акредитації.

Також згідно п. 7.2. Положення, начальник відділу несе дисциплінарну відповідальність за: невиконання планових завдань відділу в обсязі виконуваних робіт і доходів; недотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, внутрішнього трудового розпорядку, трудової і виконавчої дисципліни ним та співробітниками відділу; неналежне виконання обов'язків, покладених на нього та співробітників відділу посадовими інструкціями (том 2, а.с. 16-28; том 4, а.с. 84-96).

Як вбачається з п. 23 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Харківстандартметрологія» (2005 рік), за порушення трудової і виробничої дисципліни адміністрація організації застосовує такі стягнення: 1) догана, 2) звільнення. Звільнення, як дисциплінарне стягнення може бути застосоване за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, за прогул без поважних причин, а також появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (том 2, а.с. 9-15).

Наказом №878 від 08.11.2010 року відповідальність за ведення книг обліку робочого часу покладено на уповноважених працівників по веденню табельного обліку та керівників структурних підрозділів (том 5, а.с. 42).

Наказом № 613 від 05.07.2011 року, покладено персональну відповідальність за надання достовірної інформації в табелях робочого часу за першу половину місяця та за місяць в цілому на начальників структурних підрозділів (том 5 а.с. 43).

Відповідно до штатного розпису відповідача станом на 08 січня 2014 року відділ повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції налічував 12 працівників, включаючи начальника відділу ОСОБА_3 (том 3, а.с. 106).

14.02.2014 року на ім'я генерального .директора Центру ОСОБА_4 від співробітників сектору фізико-механічних вимірювань ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 надійшла заява, в якій вказані особи зазначили, що з моменту, коли начальником відділу став позивач, в їх підрозділі склалась та погіршувалась несприятлива психологічна обстановка, викликана недопустимим відношенням ОСОБА_3 до своїх обов'язків та відношенням до співробітників відділу. У зв'язку з цим, заявники просили вирішити питання щодо переводу їх сектора до складу іншого структурного підрозділу та, якщо це неможливо, виділення в самостійний сектор (том 4, а.с. 110).

З протоколів виробничих нарад підприємства від 11.02.2014 року, 25.12.2013, 20.11.2013 року, 21.03.2012 року, 09.07.2008 року, 15.05.2009 року,15.10.2009 року, 11.11.2009 року, 09.12.2009 року 04.08.2010 року 11.08.2010 року, 14.09.2011 року вбачаються численні факти несвоєчасного виконання позивачем як начальником відділу своїх обов'язків, зокрема несвоєчасного виконання доручень (том 5, а.с. 46-69).

Відповідно до ст. 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, зібрані по справі докази свідчать про те, що в підрозділі ВПКФМВП дійсно склалася несприятлива психологічна обстановка, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3, як керівником цього підрозділу, своїх посадових обов'язків.

Дані факти були доведені до відома керівника ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Проте, протягом місяця з дня надходження зазначеної інформації до генерального директора дисциплінарне стягнення на позивача накладено не було, отже, строки притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 на зазначене дисциплінарне правопорушення були пропущені.

Згідно Звіту про аудит метрологічного підрозділу ВПКФМВП, який проведений 15 квітня 2014 року, можна зробити висновок про загальну невідповідність системи управління ВПКФМПВМ критеріям аудиту. Є невідповідності, які потребують негайних корегуючих дій. Вказаний звіт містить конкретний перелік недоліків, які виявлені в ході аудиту (том 5 а.с. 70-74).

Як вбачається з протоколу заключної наради з проведення аудиту метрологічного підрозділу ВПКФМВП від 16 квітня 2014 року, перелік невідповідностей визнаний об'єктивним, керівнику підрозділу рекомендовано розробити перелік коригувальних та запобіжних дій до кінця травня 2014 року (том 5, а.с. 75).

Як вбачається з службової записки в.о. заст. ген. директора ДП «Харківстандартметрологія» Мазур В.С. від 25 травня 2014 року, складений за зауваженнями комісії з уповноваження ДП «Харківстандартметрологія» План заходів з усунення зауважень на цей час не виконано, а саме відсутня інформація про паспортизацію та атестацію робочих місць з повірки: засобів з технічного діагностування автомобілів, випробувальних машин та гідравлічних пресів. Також відсутня інформація щодо укладення договору оренди обладнання для повірки засобів технічного діагностування автомобілів, що належить фірмі «МАНА» (том 6, а.с. 196).

При розгляді справи, як в суді першої, так і апеляційної інстанції відповідачем не було надано належних та допустимих доказів про те, що результати аудиту були доведені до відома позивача, як керівника підрозділу, та йому був наданий строк для усунення недоліків, проте в зазначений строк вказані порушення ним усунені не були.

Не надано також доказів ознайомлення ОСОБА_3 з результатами плану заходів з усунення зауважень відповідно до проведеного аудиту відділу калібрування фізико-механічних засобів вимірювальної техніки та випробування продукції ДП «Харківстандартметрологія».

Доводи скаржника про те, що на час проведення аудиту позивач знаходився на роботі і як керівник підрозділу знав про те та був ознайомлений з його результатами не заслуговують на увагу, оскільки вони засновані на припущеннях.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що після проведення аудиту ОСОБА_3 був ознайомлений зі звітом про аудит, однак відмовився поставити свій підпис на зазначеному звіті. Таке твердження не підтверджується матеріалами справи.

Акт про відмову ОСОБА_3 у підписі звіту про аудит суду не надано.

Із зазначеного звіту про аудит вбачається, що підпис ОСОБА_3 відсутній. Про відмову його від підпису в цьому акті не зазначено (а. с. 70-74 т.5).

Посилання представника відповідача на той факт, що виконуючим обов'язки генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» затверджено План усунення зауважень щодо уповноваження відділу ВПКФМВП на право повірки ЗВТ, що, на їх думку, свідчить про ознайомлення ОСОБА_3 зі звітом про аудит, не заслуговують на увагу, оскільки відсутня дата затвердження цього Плану та пояснення ОСОБА_3 щодо виконання або причин невиконання цього Плану.

Крім того, зміст заходів, зазначений у вищевказаному Плані, не відповідає зауваженням, що викладені у звіті про аудит відділу ВПКФМВП (а.с. 203, том 3).

Отже, зазначені докази також не свідчать про доведення результатів аудиту до відома ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, в редакції, що діяла станом на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що позивач був в установленому законом порядку повідомлений про результати аудиту, йому наданий строк для усунення недоліків, а в подальшому за участю позивача, внаслідок перевірки результатів їх усунення було встановлено, що зазначені недоліки в роботі відділу ВПКФМВП щодо невідповідностей системи управління не були усунені.

28 травня 2014 року начальником відділу кадрів відповідача ОСОБА_8, в присутності: інженера з підготовки кадрів 1-ої категорії ОСОБА_9, голови первинної профспілкової організації ОСОБА_18, начальника юридичного відділу ОСОБА_19, складений акт про те, що начальник відділу ВПКФМВП ОСОБА_3 відмовився надати пояснення щодо порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, розділу 7 п. 7.2. Положення про відділ, погіршення морально-психологічного клімату у відділі. Вказаний акт містить підписи осіб, зазначених як ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19 (том 4, а.с. 111).

Допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пояснили, що ОСОБА_3 було запропоновано надати пояснення щодо погіршення морально-психологічного клімату у підрозділі.

Даних про те, що ОСОБА_3 було запропоновано надати пояснення щодо проведеного аудиту та встановлених недоліків не надано.

Наказом відповідача № 323 від 28 травня 2014 року позивачу оголошено догану та попереджено, що в разі допущення ним у подальшому порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та Положення про відділ, а також погіршення морально-психологічного клімату у відділі до нього будуть застосовані заходи згідно чинного законодавства. Як вбачається із вказаного наказу, його видано у зв'язку з неодноразовими усними та письмовими зверненнями до керівництва відповідача співробітників сектору повірки відділу, який очолював позивач, про погіршення морально-психологічного клімату у відділі, що заважає виконанню планових та виробничих завдань, а також порушенням позивачем Розділу 7 п. 7.2. Положення про відділ та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (том 4, а.с. 112).

28 травня 2014 року начальником відділу кадрів відповідача ОСОБА_8, в присутності: інженера з підготовки кадрів 1-ої категорії ОСОБА_9, голови первинної профспілкової організації ОСОБА_18, начальника юридичного відділу ОСОБА_19, складений акт про те, що начальник відділу ВПКФМВП ОСОБА_3 відмовився ознайомлюватись під розпис з наказом від 28 травня 2014 року № 323 про оголошення йому догани. Вказаний акт містить підписи осіб, зазначених як ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19 (том 4, а.с. 111).

В суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили факт ознайомлення ними ОСОБА_3 з наказом про накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за

пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи

враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани у власника існували обґрунтовані підстави, оскільки по обставинам, які зазначені в наказі про створення у відділі не нормального морально-психологічного клімату, який заважав виконанню планових та виробничих завдань, закінчувався строк притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

Щодо порушення ОСОБА_3 розділу 7 п. 7.2 Положення про відділ, то колегією суддів встановлено, що була порушена процедура ознайомлення ОСОБА_3 з результатами аудиту щодо невідповідності системи управління ВПКФМВП критеріям аудиту, не встановлений ОСОБА_3, як керівнику підрозділу, строк для усунення недоліків, належним чином, за участю останнього, не перевірені вжиті заходи щодо їх усунення.

Отже, за таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що були відсутні правові підстави у відповідача для оголошення ОСОБА_3 догани наказом №373 від 28 травня 2014 року.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із заявою про визнання зазначеного наказу незаконним перевірялися як судом першої, так і апеляційної інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з того, що позивачу не був вручений наказ про оголошення догани, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для висновку щодо пропуску строку оскарження цього наказу (а. с. 148 т. 5).

Проте, зазначені висновки спростовуються доказами, які є в матеріалах справи.

Так, при пред'явленні позову до суду ОСОБА_3 просив суд поновити йому строк звернення до суду з позовом про скасування наказу відповідача про оголошення йому догани №373 від 28 травня 2014 року у зв'язку з поважними причинами пропуску його строку, а саме, знаходження на лікарняному (а. с. 1-6 т.1).

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 визнав ті обставини, що йому було відомо про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Факт ознайомлення ОСОБА_3 з наказом про накладення догани підтверджується актом.

Так, судом першої інстанції в обґрунтування рішення зазначено, що він критично оцінює акти про відмову позивача від надання пояснень та ознайомлення з наказом, оскільки перевірити вказані докази у спосіб, визначений ЦПК України, шляхом допиту осіб, чиї підписи містяться в актах, суд не зміг за відсутності відповідного клопотання учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 вказаної статті, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Вказані вище докази, а саме копії актів від 28 травня 2014 року про відмову позивача від надання пояснень та ознайомлення з наказом, відповідають вимогам щодо належності, допустимості та достовірності доказів, встановленим ст. 77, 78, 79 ЦПК України.

Як ЦПК України, який діє станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в 2018 році, так і ЦПК України, який діяв станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, не містять норм щодо недопустимості письмових доказів в разі, якщо не проведений допит осіб, які склали відповідні документи.

Допитані судом апеляційної інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт ознайомлення позивача з наказом про оголошення догани.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги дані, зафіксовані в акті від 28 травня 2014 року, та дійшов необґрунтованого висновку про не ознайомлення ОСОБА_3 з наказом від 28 травня 2014 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 звернувся до суду з пропуском строку на оскарження зазначеного наказу.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України передбачений тримісячний строк на захист порушених прав з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску строку з поважних причин суд може поновити цей строк.

Із матеріалів справи вбачається, що з липня 2014 року по жовтень 2014 року ОСОБА_3 знаходився на лікарняному (а. с. 18-23 т.1).

Отже, колегія суддів вважає, що є правові підстави для поновлення строку звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про оскарження наказу №373 від 28 травня 2014 року

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що наказ №373 від 28 травня 2014 року є незаконним та підлягає скасуванню, але дійшов помилкового висновку щодо підстав та мотивів його скасування.

Суд першої інстанції необґрунтовано виходив із наявності підстав для застосування дисциплінарного стягнення та доведеності факту невжиття позивачем необхідних заходів щодо стабілізації відношень у ввіреному йому трудовому колективі, своєчасне усунення недоліків в роботі, а також порушення ним розділу 7 п.7.2 Положення про відділ та Правил внутрішнього розпорядку підприємства, проте підставою для скасування наказу зазначив порушення порядку застосування наказу, що не ґрунтується на вимогах КЗпП України та доказів, які були досліджені судами та оцінка яким надана колегією суддів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що є правові підстави для скасування наказу №373 від 28 травня 2014 року з інших підстав, а саме недоведеності відповідачем дисциплінарних проступків, що стали підставами для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні відповідно до ч.3 ст. 376 ЦПК України в частині мотивів визнання незаконними та скасування наказу генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» від 28 травня 2014 року про оголошення ОСОБА_3 догани.

02 вересня 2014 року ген. директором ДП «Харківстандартметрологія» ОСОБА_4 був виданий наказ № 572, згідно якого у зв'язку з відсутністю планів корегуючих та запобіжних дій за результатами внутрішнього аудиту, проведеного у ВПКФМВП у квітні 2014 року, з метою аналізу причин виявлених недоліків та удосконалення системи управління метрологічних підрозділів, створено комісію комплексної перевірки ВПКФМВП, яку зобов'язано провести комплексну перевірку ВПКФМВП за період з 01 червня 2013 року по 01 червня 2014 року. З даним наказом позивача було ознайомлено 02 жовтня 2014 року (том 4, а.с. 114-115).

08 вересня 2014 року в.о. ген.директора Центру затверджено Акт про проведення комплексної перевірки відділу повірки, калібрування фізико-механічних засобів вимірювальної техніки та випробувань продукції (ВПКФМВП). В акті зазначені основні недоліки, які виявила комісія, а саме, в сфері дотримання правил охорони праці та пожежної безпеки: не проведено інструктаж співробітників з охорони праці за 2 квартал; у співробітників відсутні посвідчення з електробезпеки; не марковані та не підписані розподільні електрощити; не ведуться особові картки на спецодяг співробітників. В сфері дотримання правил трудової дисципліни та внутрішнього трудового розпорядку: журнал обліку робочого часу не заповнюється з 28 лютого 2014 року; працівники не ознайомлені з посадовими інструкціями; не у всіх працівників на робочих місцях наявні посадові інструкції; працівники відділу не ознайомлені під розпис з Правилами внутрішнього трудового розпорядку. В сфері дотримання виконавчої дисципліни: з перевірених документованих доручень не виконано в установлений термін 3 доручення; 2 доручення не виконано зовсім. В сфері забезпечення якості метрологічних робіт, що виконуються: за результатами попереднього аудиту системи управління якості плани коригувальних та запобіжних дій не складені, виявлені попереднім аудитом невідповідності не усунуті; план контролю якості виконання метрологічних робіт в підрозділі відсутній; відсутній перелік ЗВТ підрозділу, що знаходяться в експлуатації та підлягають повірці в підрозділі; начальник відділу ОСОБА_3 не атестований на відповідність займаній посаді. В сфері виконання договірних зобов'язань із замовниками та обліку договорів і гарантійних листів замовників: облік договорів та гарантійних листів ведеться в одному журналі. В сфері додержання нормативних термінів виконання метрологічних робіт: з 9 перевірених виконаних метрологічних робіт виявлено 2 метрологічні роботи з порушенням встановлених нормативними документами термінами їх виконання. В сфері обліку обладнання та матеріальних цінностей, а також їх списання: під час звіряння не встановлено місцезнаходження окремих основних засобів, перелік яких наведено в акті; не на всьому майні проставлені інвентарні номери; не виявлені окремі об'єкти бібліотечного фонду тощо. В сфері нормування трудомісткості конкретних видів метрологічних робіт та формування їх вартості, оформлення та обліку актів здавання- приймання виконаних робіт: виявлено один випадок невідповідності затвердженої трудомісткості та визначеної ціни; при застосуванні додаткових витрат за кодом 260001 застосовується застаріла ціна. В сфері забезпечення нормативними та організаційно- методичними документами у сфері метрології: відсутній облік нормативних та організаційно-методичних документів відділу; не проводиться щорічна актуалізація наявних у відділі примірників нормативних та організаційно-методичних документів з метрології (том 1, а.с. 193-196; том 4, а.с. 117-120).

В подальшому наказом відповідача № 169-к від 10 листопада 2014 року позивача було звільнено із займаної посади в перший день виходу з лікарняного на роботу на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за виявлені суттєві недоліки в його роботі згідно акту перевірки від 08 вересня 2014 року у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи раніше винесену догану (наказ № 323 від 28 травня 2014 року) (том 2, а.с. 57).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості висновків Центру про неналежне виконання позивачем обов'язків, як начальником відділу без поважних причин, встановлених вищенаведеним актом.

При цьому аргументи позивача відносно того, що перевірка ВПКФМВП проводилась за період, в який він знаходився на лікарняному, колегією суддів не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Позивачем надано суду копії листків непрацездатності, згідно яких він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 16 червня 2014 року по 04 липня 2014 року, з 07 липня 2014 року по 11 липня 2014 року, з 06 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2014 року, з 17 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 року, а також знаходився на амбулаторному лікуванні в період з 18 серпня 2014 року по 19 вересня 2014 року (том 1, а.с. 18-23).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів перевірки, вона проводилась за річний період з 01 червня 2013 року по 01 червня 2014 року.

Отже, зазначені доводи є необґрунтованими.

Доводи позивача відносно того, що жодна із вказаних в Акті комплексної перевірки функцій не закріплена за ним, також не заслуговують на увагу, оскільки Посадовою інструкцією начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції, Положенням про ВПКФМВП передбачено відповідальність позивача за роботу очолюваного ним відділу.

Так, згідно п. 6 Посадової інструкції, позивач як начальник ВПКФМВП несе відповідальність в тому числі за невиконання наказів та розпоряджень керівництва ДП «Харківстандартметрологія», невиконання планових завдань співробітниками ВПКФМВП, невиконання співробітниками ВПКФМВП метрологічних норм та правил, методик повірки та випробувань продукції, неправильне застосування повірительних клейм, недотримання співробітниками ВПКФМВП правил охорони праці та техніки безпеки, норм промсанітарії, пожежної безпеки, внутрішнього трудового розпорядку; невиконання або неналежне виконання обов'язків, викладених в даній посадовій інструкції.

Відповідно до п. 7.2. Положення, позивач як начальник відділу несе дисциплінарну відповідальність за: невиконання планових завдань відділу в обсязі виконуваних робіт і доходів; недотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, внутрішнього трудового розпорядку, трудової і виконавчої дисципліни ним та співробітниками відділу; неналежне виконання обов'язків, покладених на нього та співробітників відділу посадовими інструкціями.

Враховуючи наведене, колегія суддів не приймає до уваги вказані вище доводи позивача щодо відсутності його відповідальності за недоліки, зазначені в Акті комплексної перевірки.

Проте, оскільки колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції щодо визнання незаконним та скасування наказу суду №373 від 28 травня 2014 року, то наказ №169-к від 06 листопада 2014 року щодо звільнення ОСОБА_3 з посади за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України також підлягає скасуванню, оскільки не встановлено систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими інструкціями.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції в цій частині, а також в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції в зазначеній частині відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 40, ст. 235, ст.237-1 КЗпП України.

Оцінюючи аргументи, викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду, їм надана оцінка. Підстави для задоволення у повному обсязі апеляційної скарги не встановлені.

При розгляді справи встановлено, що рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на роботі виконане.

ОСОБА_3 звільнився з роботи за згодою сторін.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині мотивів визнання недійсним наказу №373 від 28 березня 2014 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 на підставі ч.3 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч.3 ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року - змінити в частині мотивів визнання незаконним та скасування наказу №373 від 28 травня 2014 року щодо накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення.

В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено «30» липня 2018 року.

Головуючий суддя: А.І. Колтунова

Судді: Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна