Постанова № 75559584, 26.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/746/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ. Крім того, позивач просив зобов'язати ГУ МВС України в Миколаївській області визнати його ветераном органів внутрішніх справ України, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб та їх соціальний захист" та видати посвідчення та нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб та їх соціальний захист", оскільки його вислуга років в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні перевищує 20 років, крім того, позивач є інвалідом 1 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного зі службою в органах внутрішніх справ, що також, згідно наведених норм права, є підставою для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року суд залучив в якості другого відповідача Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області щодо надання ОСОБА_2 статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області визнати ОСОБА_2 ветераном внутрішніх справ України на підставі ч. 3 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та видати посвідчення і нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ".

Рішення прийнято за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України.

В апеляційній скарзі, УМВС України в Миколаївській області, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року - скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Так, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги того факту, що до компетенції відповідача не входить надання статусу ветерана, а також того факту, що на момент розгляду справи, відповідачем направлено заяву ОСОБА_2 до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України. Крім того, апелянт зазначав про безпідставне не прийняття до уваги судом першої інстанції того, що оскаржувані порушення виправлені суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.8 ст. 238 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та протиправність відмови у наданні статусу ветерана ОВС. У зв'язку з викладеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції позивач, майор міліції ОСОБА_2, проходив службу в ОВС з 09.07.1980 року по 11.11.2002 року в різних підрозділах УМВС України в Миколаївській області. Наказом УМВС України в Миколаївській області № 100 о/с від 11.11.2002 року позивач за віком був звільнений з ОВС.

16 лютого 2018 року позивач звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області з заявою про надання йому статусу ветерана ОВС та видачі відповідного посвідчення згідно ст. 5 Закону України № 203/98-ВР, так як має інвалідність І групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного зі службою в ОВС та вислугу років в календарному обчисленні 20 років 10 місяців 07 днів.

Звернення позивача було передано на розгляд до УМВС, на яке листом від 12.03.2018 року за № А-12/38/05-2018 надано відповідь про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_2 статусу ветерана ОВС відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України № 203/98-ВР відсутні, оскільки вислуга років позивача в ОВС становить 12 років 10 місяців 15 днів, .

Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (надалі - Закон № 203) встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Згідно ст. 4-1 Закону № 203 сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

Пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону № 203 передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Витягу з наказу начальника УМВС України в Миколаївській області від 11.11.2002 №100 вислуга років майора міліції ОСОБА_2 в календарному обчисленні складає 20 років 10 місяців 07 днів, з яких: ОВС - 18 років 09 місяців 13 днів (а.с.17).

Крім того, відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.07.2008 № 037418, інвалідність позивача пов'язана зі службою в органах внутрішніх справ.

Враховуючи вищенаведені норми закону, позивач, звернувся до Управління з приводу надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ, однак листом від 12.03.2018 р. головою ліквідаційної комісії Управління МВС позивачу відмовлено у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ із посиланням на відсутність на те правових підстав.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" та від 01.06.2002 року № 742 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", вказані відзнаки та документи вручаються ветеранам або за його дорученням рідним чи іншим особам, органами пенсійного забезпечення, зокрема МВС, за місцем проживання, про що одержувач розписується у відповідному обліковому документі.

Особи, які мають паво на отримання відзнаки та посвідчення, звертаються до ліквідаційної комісії за місцем звільнення зі служби, подаючи необхідні документи, які після їх опрацювання направляються Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДПООНД МВС) для остаточного оформлення.

Відповідно до вимог пп. 11 п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, та з метою належної організації роботи Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС, підвищення ефективності діяльності з кадрового забезпечення структурних підрозділів апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС наказом МВС від 14.12.2015 року № 1570 затверджено "Положення про Департамент кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України".

Основними завданнями Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є: забезпечення організаційно-методичного керівництва, контролю та координації роботи з персоналом, здійснення своєчасного добору персоналу для підрозділів апарату МВС, керівного складу територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром; документальне оформлення вступу, проходження, припинення державної служби та трудових відносин з працівниками апарату МВС, керівниками закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС; прогнозування розвитку персоналу, у тому числі формування резерву керівників, заохочення персоналу до службової кар'єри, підвищення рівня їх професійної компетентності, оцінювання та атестування; організація професійного навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки та післядипломної освіти персоналу для МВС, Національної гвардії; здійснення у МВС організаційно-штатних заходів з оптимального розподілу та ефективного використання наявної штатної чисельності персоналу, для виконання покладених на МВС завдань та функцій, удосконалення структури і штатів підрозділів МВС з урахуванням міжнародного досвіду; організація освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС; здійснення аналітичної та організаційної роботи з питань управління персоналом апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що відносяться до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей.

Згідно пп. 41, 44 п. 4 зазначеного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань: видає через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" колишнім працівникам міліції, у тому числі, пенсіонерам, особам, звільненим зі служби, роботи на пенсію; веде облік осіб, із числа колишніх працівників міліції, службовців апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільнених зі служби, роботи, та членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, відповідно до наведених положень відповідач, управління МВС в Миколаївській області, фактично перевищив свої повноваження та відмовив позивачу у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ, в той час, як згідно вимог чинного законодавства, відповідач повинен був передати подану ОСОБА_2 заяву до ДПООНД МВС для винесення висновку по суті заяви.

При цьому, колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо втручання судом у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Поряд з цим, дискреційні повноваження не є необмеженими. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки ефективним засобом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання щодо наявності підстав для надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Також колегія суддів приходить до висновків щодо безпідставності доводів апеляційної скарги стосовно того, що суд не взяв до уваги того факту, що відповідачем самостійно виконаний порядок надання статусу та не закрив провадження у справі, оскільки таке закриття, згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України можливе, за умови відсутності підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області в наданні ОСОБА_2 статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2018 року.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Турецька І.О. Градовський Ю.М.