Постанова № 75559585, 26.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/511/18

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просила : - визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області викладену у листі №К- 14155/0-4428/6-17 від 14.11.2017р., щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3; - зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити проект землеустрою та надати в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки посилання відповідача на необхідність отримання земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби лише за результатами земельних торгів, не передбачено чинним законодавством.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладену у листі №К- 14155/0-4428/6-17 від 14.11.2017, у затвердженні проекту землеустрою та наданні в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2017 р. щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду від 26 квітня 2018 року -змінити в мотивувальній та резолютивній частині, задовольнивши позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що обраний судом спосіб захисту не відновлює порушення її прав. Крім того, в мотивувальній частині рішення суд зробив суперечливий висновок стосовно того, що надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби, можливо лише після проведення земельних торгів, водночас зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби.

У відзиві на апеляційну скаргу, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, вказало, що право позивача на отримання земельної ділянки у користування не порушено, оскільки у разі наявності бажання орендувати земельну ділянку, позивач має право прийняти участь у аукціоні. Також вважає безпідставними вимоги позивача щодо затвердження проекту землеустрою та зобов'язання надання в оренду земельної ділянки, оскільки вказане є дискреційними повноваженнями відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 21.02.2014 р. №ХС/6524710100:02:002/00001354 "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою" надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 35,0000 га (угіддя - рілля, графа 5 за формою 6-зем) із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області для сінокосіння та випасання худоби.

Вказаним наказом зобов'язано гр. ОСОБА_1 погоджений проект землеустрою, за наявності витягу з Державного земельного кадастру, подати Головному управлінню Держземагенства у Херсонській області на затвердження протягом 1 року з дня видання цього наказу (а.с. 94).

Наказом Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 14.05.2015 р. №21-681/18-15-СГ до наказу №ХС/6524710100:02:002/00001354 від 21.02.2014 було внесено зміни, а саме в наказі слова (угіддя - рілля, графа 5 за формою 6- зем) замінено на слова (угіддя - пасовища, графа 12 за формою 6 -зем) (а.с. 96).

Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" відповідно до наданого дозволу був виготовлений та погоджений в установленому порядку проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради, Скадовського району, Херсонської області.

18 вересня 2017 року позивач вернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельних ділянок загальною площею 35,0000 га. (а.с. 143)

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом №К- 11675/0-3878/6-17 від 11.10.2017 року відмовило позивачу у задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю агрохімічного паспорту земельної ділянки та рекомендувало повторно звернутись із відповідною заявою після його виготовлення.

Судом також встановлено, що 31.10.2017року, Херсонською філією ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" виготовлено еколого-агрохімічні паспорти земельних ділянок НОМЕР_2, площею 14,0000 га та НОМЕР_3, площею 21,0000 га (а.с. 145-146).

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельних ділянок загальною площею 35,0000 га (а.с. 141).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №К- 14155/0-4428/6-17 від 14.11.2017 р. відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з тим що під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби передавати в оренду лише за результатами земельних торгів. Крім того, позивачу запропоновано прийняти участь у земельних торгах щодо продажу права оренди на земельні ділянки.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що не може бути відмовою у затвердженні проекту землеустрою вимога про проведення торгів, тому відповідач при наданні відмови в затвердженні проекту землеустрою не діяв в порядку визначеному законодавством. Однак належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби загальною площею.

Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 34 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1-2 ст. 93 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 Земельного Кодексу України:

1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

поновлення договорів оренди землі;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

3. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 ( землі для сінокосіння і випасання худоби), 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом невірно застосовані норми матеріального права, що виразилось у незастосуванні судом вищезазначених норм ст. 134 ЗК України, згідно якого не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби, які просила передати позивач, відповідно до законодавства, можливо після проведення земельних торгів. При цьому, на думку суду, заява про передачу в оренду земельних ділянок фактично є заявою про проведення торгів.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частиною другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України) .

Пунктом 13,14 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Водночас, суд зробив суперечливий своєму вищенаведеному твердженню, але правильний висновок, що не може бути відмовою у затвердженні проекту землеустрою та наданні в оренду земельної ділянки вимога про проведення торгів, та визнав відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області викладену у листі №К- 14155/0-4428/6-17 від 14.11.2017 про затвердження проекту землеустрою - незаконною.

Крім того, один з доводів апеляційної скарги стосується обрання судом неналежного способу захисту прав позивача в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву позивача з посиланням на неможливість втручання суду у дискреційні повноваження відповідача.

Стосовно цього колегія суддів зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування, регламентовано ст. 123 ЗК України.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду ( ч. 14 ст. 123).

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити проект. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Тому ці доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно до ст. ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладену у листі №К- 14155/0-4428/6-17 від 14.11.2017, щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3;

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити проект землеустрою та надати в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 35,0000 га, які розташовані на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1057 ( тисяча п'ятдесят сім грн.) 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26.07.2018р.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Турецька І.О. Градовський Ю.М.