Постанова № 75549941, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2018 року

м.Харків

справа № 638/8583/17

провадження № 22-ц/790/3801/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Кругової С.С.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Харківська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту смерті та факту проживання однією сім'єю за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2018 року, постановлене під головуванням судді Семіряд І.В., в залі суду в м. Харкові,-

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту смерті та факту проживання однією сім'єю.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2018 року позов задоволено. Встановлено факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1, що настала 06 вересня 2016 року в м. Харкові. Встановлено факт проживання однією сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше п'яти років з 2011 року до дня її смерті та визнано її спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої 06 вересня 2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що родинний зв’язок між позивачем та померлою ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Харківської міської ради – без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що ОСОБА_1 проживала однією сім’єю з ОСОБА_2 з 2011 року, тому позивачка є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2, яка померла 06 вересня 2016 року.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 06 вересня 2016 року до Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області від оператора «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 266 (Харківська міська клінічна лікарня № 7) виявлено труп жінки № 1755-с/2016 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно довідки причиною смерті 1775-с стала атеросклеротіческая хвороба серця (а.с.62).

З протоколу пред'явлення трупа для впізнання за фотознімками від 03.05.2017 року, складеного слідчим СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_4, вбачається, що 03.05.2017 року було проведено впізнання трупа невідомої жінки № 1755-с/2016 та встановлено, що померлою є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла у лікарні № 7 м. Харкова. Впізнання проведено ОСОБА_1 (а.с.60).

З відповіді начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.12.2017 року вбачається, що актового запису про смерть ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виявлено (а.с.85).

Матеріали справи свідчать про те, що на день смерті ОСОБА_2 постійно проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_2 (а.с.80).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що вона з травня 2011 року почала проживати у місті Харкові разом із двоюрідною бабусею ОСОБА_2. ОСОБА_2 була літньою жінкою, яка мешкала одна у квартирі № 30 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська 338-А. Інших близьких родичів вона не мала. Таким чином, п'ять останніх років вони з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, так як у бабусі нікого крім неї не було, а у зв’язку з похилим віком самій їй було важко себе обслуговувати, вона потребувала догляду. Проте до кола її обов’язків на роботі у ПАТ «А-БАНК» входили постійні відрядження до міста Дніпра, де знаходився основний офіс товариства. Ці відрядження могли тривати близько тижня та й більше. Так, після одного з відрядження до міста Дніпра, вона повернулася, і дізналася, що її бабуся ОСОБА_2, померла. Після смерті ОСОБА_2 вона звернулась до державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої, однак оформити її не має змоги, оскільки у реєстрі відсутні відомості про смерть ОСОБА_2, а також відсутні документальні підтвердження родинного зв'язку з померлою ОСОБА_2, у зв’язку з чим їй було рекомендовано звернутись з відповідною заявою до суду.

Згідно частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1258, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сім'ї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років саме на день відкриття спадщини.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка померла 06.09.2016 року, проживали однією сім’єю більше п’яти років до дня смерті останньої, що є підставою визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ОСОБА_2, - не відповідає фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 1998 року по теперішній час зареєстрована у місті Свердловськ (Довжанськ) Луганської області.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що померла ОСОБА_2 є її бабусею, з якою вона стала проживати після закінчення школи з травня 2011 року. В подальшому зазначила, що ОСОБА_2 є її двоюрідною бабусею.

Разом з тим матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 є онукою або іншою родичкою померлої ОСОБА_2

Позивачкою також не доведено факт проживання її з ОСОБА_2 однією сім’єю останні п’ять років до дня смерті останньої.

Надані позивачкою довідка з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (а.с.9) та довідка ТОВ «Енергоімпекс» (а.с.41) свідчать лише про те, що ОСОБА_1 у період з серпня 2011 року по жовтень 2012 року працювала консультантом з продажу у ТОВ Енергоімпекс», а станом на 06.04.2017 року є студенткою Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

Зазначені довідки не є належними доказами у справі, оскільки не свідчать про проживання позивачки разом із спадкодавцем.

Також позивачкою наданий договір доручення від 26.09.2016 року (а.с.10), за умовами якого ОСОБА_1 зобов’язувалась надавати ПАТ «А-Банк» послуги з інформаційно-роз’яснювальної роботи з клієнтами банку.

У вказаному договорі зазначене місто реєстрації ОСОБА_1 та окремо вказане її місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв-л 60-років СРСРАДРЕСА_3. Даних про проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_4 у період з 2011 року по час смерті ОСОБА_2 і до теперішнього часу матеріали справи не містять.

Таким чином жодного доказу, що свідчив би про проживання позивачки разом із ОСОБА_2 протягом п’яти років до її смерті, що дає підстави для спадкування як спадкоємця четвертої черги, позивачка суду не надала.

Збіг прізвища позивачки та померлої «Іванова» не є достатньою підставою для спадкування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позову.

Крім того на звернення представника позивача до Московського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області щодо внесення змін до актового запису про смерть невідомої особи, - відділом роз’яснено, що звернутися з питанням внесення змін до актового запису цивільного стану можуть лише вичерпний перелік осіб. Разом з тим, не надано документів того, що ОСОБА_2 є родичкою ОСОБА_1, або остання є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2. За наявності документального підтвердження родинних стосунків між померлою особою та ОСОБА_1 або права останньої на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, відділом державної реєстрації актів цивільного стану може бути прийнято заяву про внесення доповнень до актового запису про смерть №15676, складеного Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на невідому особу жіночої статі (а.с.89).

Оскільки судом не встановлено підстав для спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2, то відсутні і підстави для встановлення факту смерті спадкодавця за заявою позивачки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції.

У зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 112 грн., який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради – задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2018 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 2 112 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_5

Повне судове рішення виготовлено 26.07.2018 року.