Постанова № 75549945, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2018 року

м.Харків

справа № 641/6863/17

провадження № 22-ц/790/3468/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 квітня 2018 року, постановлене під головуванням судді Боговського Д.Є., в залі суду в м. Харкові,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_3, померлого 23 лютого 2017 року, в три місяці з дати набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що необізнаність позивачки про смерть спадкодавця без встановлення інших об’єктивних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, - не свідчить про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини.

ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що необізнаність позивачки про смерть її чоловіка, наявність заповіту, складеного на її ім’я, є поважними причинами пропуску строку ОСОБА_1 для прийняття нею спадщини.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 23 лютого 2017 року помер ОСОБА_3 (а.с.72).

За життя, 16 серпня 2006 року, ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 В.М. (а.с.6).

З 24 березня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Мешкали та були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Згідно довідки дільниці № 21 КП «Жилкомсервіс» від 22.05.2017 року за № 2025, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та мешкали: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (власник) – з 12.04.2005 по 17.05.2017, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (дружина) – з 30.05.2007 по 05.01.2017, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (син) – з 30.05.2007 по 05.01.2017 (а.с.48).

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.11.2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.84).

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.12.2016 року за вимогою ОСОБА_3 визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою № 408 по вул. Монюшко,3 в м. Харкові (а.с.75).

23 червня 2017 року до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 звернувся його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, заведено спадкову справу № 369/2017.

19 липня 2017 року до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори подано заяву ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, доньки ОСОБА_3, про відмову від прийняття спадщини після її батька на користь ОСОБА_2.

01.09.2017 року Сьома Харківська державна нотаріальна контора направила на адресу ОСОБА_1 листа, яким інформувало її про заведення спадкової справи після ОСОБА_3 та роз’яснено її право на виділ частки у спільному майні подружжя (а.с.9).

29 вересня 2017 позивачка подала до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори заяву, в якій повідомила про наявність заповіту на її ім’я, посвідченого Сьомої ХДНК 16 серпня 2006 року, та просила видати на її ім’я свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою Сьомої Харківської державної нотаріальної контори від 29.09.2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім’я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 після ОСОБА_3, померлого 23.02.2017 року, оскільки вона спадщину не прийняла – заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріальної контори протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не подала та зі спадкодавцем на час відкриття спадщини разом не проживала та не була зареєстрована (а.с.10).

Обгрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що в зазначений шестимісячний термін не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про смерть свого чоловіка ОСОБА_3 та наявність заповіту на її ім’я. За час спільного проживання її чоловік декілька разів виганяв її з квартири, внаслідок чого вона була вимушена залишити квартиру та із сином винаймати інше житло. Лише у вересні 2017 року вона отримала повідомлення від Сьомої Харківської нотаріальної контори, з якого дізналась про смерть свого чоловіка ОСОБА_3 Також їй стало відомо про наявність судового рішення про розірвання шлюбу та визнання її та її сина такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою № 408 по вул. Монюшко,3 в м. Харкові. Державний нотаріус після зведення спадкової справи за заявою сина спадкодавця ОСОБА_2 не перевірив наявність заповітів, внаслідок чого не повідомив усіх наявних спадкоємців про їх право на одержання спадщини. Вважає, що наявні усі підстави для задоволення її позову, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Матеріали справи свідчать про те, що 16 серпня 2006 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 В.М. (а.с.6).

Через сімейні сварки ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3 не проживала разом з ним. Про наявність заочних рішень суду про розірвання шлюбу та визнання її такою, що втратила права користування житлом за місцем проживання чоловіка ОСОБА_3 обізнана не була.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах – посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

З матеріалів спадкової справи № 369/2017 вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_3І, померлого 23 лютого 2017, заведена 23.06.2017 року за заявою його спадкоємця за законом ОСОБА_2, однак лише 29.09.2017 року державним нотаріусом перевірено наявність заповіту та сформовано відповідну інформаційну довідку. Виклик спадкоємця ОСОБА_1 було здійснено вже після сплину шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Факт необізнаності позивачки про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на її користь, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, якій спадкодавець за життя передав копію зазначеного заповіту. І саме цей свідок повідомила позивачку про наявність такого заповіту, проте після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Даних на спростування зазначених обставин відповідачем суду не надано.

Тому показання зазначеного свідка були обґрунтовано прийняті судом першої інстанції.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №6-496цс17.

Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не була обізнана про наявність заповіту, що позбавило її можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Доказів, які б спростовували дану обставину матеріали справи не містять.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з того, що законодавець встановив 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, не маючи на меті безумовне позбавлення спадщини спадкоємців, які бажали її прийняти, але за певних обставин пропустили цей строк.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 квітня 2018 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_7

Повне судове рішення виготовлено 26.07.2018 року.