Рішення № 75540745, 24.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м Чернігів Справа № 825/1919/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1Ф.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУ ПФУ) про: визнання протиправними дій Чернігівського ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії зі зменшенням пенсійного віку; зобов’язання Чернігівського ОУ ПФУ призначити ОСОБА_1 трудову пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06.03.2018.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що Чернігівським ОУ ПФУ йому було протиправно відмовлено у призначенні пільгової пенсії, з підстав відсутності первинних документів, якими підтверджувався б факт відпрацювання позивачем повного робочого дня у зоні відчуження та періоди роботи ОСОБА_1 у 30 кілометровій зоні, а також через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2 – 12 років 6 місяців.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 04.05.2018 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 31.05.2018 вирішено провести розгляд справи № 825/1919/18 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з огляду на ненадання позивачем первинних документів, якими підтверджувався б факт відпрацювання останнім повного робочого дня у зоні відчуження та періоди роботи ОСОБА_1 у 30 кілометровій зоні. Також зазначив, що зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивача на посаді помічника машиніста тепловоза і машиніста електровоза неможливо, так як з 01.01.1992, у відповідності до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах віднесені до категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років. Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутній необхідний пільговий стаж роботи за Списком № 2 (12 років 6 місяців). Крім того, на думку відповідача, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не може бути єдиною підставою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судове засідання проводилось у порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988, 89, 90 рр. (категорія 3), серія А № 074244, виданим 04.12.1992 Чернігівською обласною державною адміністрацією (а.с.16).

Як вбачається з довідки Локомотивного депо Чернігів від 28.10.1992 № 181, ОСОБА_1 дійсно направлявся у 30-кілометрову зону Чорнобильської атомної електростанції (на станції Зимовище та Янов Чорнобильського району Київської області і Пересадочна та Посудово Брагинського району Гомельської області) для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції по перевезенню в потягах народно-господарських вантажів і виконання господарських робіт (а.с.8).

У зв’язку з досягненням 54-річчя, позивач 06.03.2018 звернувся до Чернігівського ОУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви позивачем було додано, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 році 3 категорії серії А № 074244; довідка форми № 122 від 05.03.2018 № 359; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.03.2018 № 358; копія картки дозиметричного контролю; довідка про підтвердження стажу роботи позивача в основному локомотивному депо Чернігів від 05.03.2018 № 357(а.с. 16,33,35,36,40).

Згідно з протоколом Чернігівського ОУ ПФУ від 15.03.2018 № 223/83, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач не відпрацював жодного повного робочого дня у зоні відчуження та періоди роботи ОСОБА_1 у 30 кілометровій зоні не підтверджені первинними документами, а також через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2 – 12 років 6 місяців (а.с.31-32).

Листом від 16.03.2018 № 6195/06 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення (а.с.14-15).

Вважаючи оскаржувані дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

У свою чергу, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII).

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 5 років.

Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що право на зменшення пенсійного віку, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII, мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи, є, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Отже вищевказана норма права встановлює перелік документів, які повинен подати заявник для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, який носить альтернативний характер, а саме: разом з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідно надати один з наступних документів - довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122; або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; або довідку архівної установи; або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Водночас згідно із частиною першою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

При цьому правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі – Порядок № 51).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає

право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) (пункт 10 Порядку № 51).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Водночас різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 (справа № 344/9789/17), від 22.03.2018 (справа № К/9901/13169/18 (№ 588/538/16-а); від 28.03.2018 (справа № 333/2072/17(2-а/333/122/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу, вищевказана обставина спростовує твердження представника відповідача у відзиві на позов про той факт, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не може бути єдиною підставою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 р. і віднесений до 3 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.16), та дійсно у 1988 році приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у районі Чорнобильської АЕС.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 р., на момент розгляду справи, не оспорюється.

Вищенаведене свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років, у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, за умови досягнення останнім 55 річного віку.

Разом з тим, як вбачається з копії паспорту позивача серії НК № 828477, виданого Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 09.08.2000, датою народження ОСОБА_1 є 10.02.1964, тобто на момент звернення позивача до Чернігівського ОУ ПФУ останній досяг лише 54 річного віку.

У свою чергу, у відповідності до абзацу 6 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з частиною 4 статті 13 цього Закону порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

За правилами статті 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту 6 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки.

Порядок застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок №383).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.

Так, пунктом 1 Розділу ХХХ «Транспорт» Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, до посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах, віднесені посади машиністів, їх помічників і старших машиністів: паровозів, тепловозів, електровозів, дизельпоїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів.

Проте, після 01.01.1992 Списками, затвердженими відповідно постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, посада, яку обіймав позивач, вже не віднесена до таких, робота на якій дає право на пільгову пенсію.

При цьому, у відповідності до статті 55 Закону № 1788-XII, працівники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах віднесені до категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач працював повний робочий день у Локомотивному депо Чернігів на посадах віднесених до 01.01.1992 до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - помічник машиніста тепловоза (з 28.09.1987 по 18.11.1988) та помічник машиніста електропоїзда (з 18.11.1988 по 01.01.1992) (а.с.11,12).

Отже, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах становить 4 роки 3 місяці, який не є достатнім для зменшення останньому віку виходу на пенсію додатково на один рік понад передбачений статтею 55 Закону № 796-XII.

У свою чергу, згідно з загальними засадами права, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти дії, які прямо суперечать нормам законодавства, так і дії, що нормами законодавства не передбачені.

Водночас, як було встановлено судом вище відповідачем, у оскаржуваних правовідносинах, не було допущено протиправних дій стосовно ОСОБА_1, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Чернігівського ОУ ПФУ щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України

За таких обставин та з урахуванням встановлення судом фактів: наявності у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років, у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, за умови досягнення останнім 55 річного віку; відсутності права на зменшення віку виходу на пенсію додатково на один рік понад передбачений цією статтею, у відповідності до абзацу 6 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII; відсутності елементу протиправності у діях відповідача, суд дійшов висновку про передчасність вимоги позивача щодо зобов’язання Чернігівського ОУ ПФУ призначити ОСОБА_1 трудову пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06.03.2018 та відсутність підстав для її задоволення.

Отже у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (проспект Перемоги, 43/35, м. Чернігів, 14017, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 27.07.2018.

Суддя В.В. Падій